Постанова суду № 545/1450/20 від 26.07.2023 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку

Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 545/1450/20

провадження № 61-8435св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (після зміни назви - Полтавська окружна прокуратура Полтавської області),

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бурбак Оксана Валеріївна, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2021 року в складі судді Потетій А. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів Абрамова П. С., Лобова О. А., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ змінено назву - Полтавська окружна прокуратура Полтавської області) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017171010000088, внесеного 18 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, установлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

Разом з тим, земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися у приватну власність, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.

17 серпня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва" № НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією від 11 березня 2020 року № 203734620 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року внесено запис № 22434693 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1357274453240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.

14 грудня 2018 року в межах кримінального провадження призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 04 вересня 2019 року надано висновок № 29639/18-41/241038-24272/19-41, яким підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 в заплаві річки Коломак. Також, експертизами встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор звернувся в інтересах держави та обґрунтовував звернення тим, що ним встановлювались повноваження Державної екологічної інспекції України щодо звернення до суду з позовними заявами про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та повернення земельних ділянок, що не віднесено до компетенції Держекоінспекції, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів. Вказаним обґрунтовував відсутність органу, іншого ніж Держгеокадастр, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, є підставою для представництва інтересів держави прокурором, як самостійним позивачем.

Відповідні повноваження віднесені до компетенції Держгеокадастру, однак останнє є відповідачем у справі. Захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу та повернення земельної ділянки, не узгоджується з інтересами зазначеного органу. Тому, саме Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним наказу, у зв`язку з чим не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.

З огляду на викладене, прокурор, звертаючись з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва" від 17 серпня 2017 року № 8330-СГ; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року за № 22434693; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва" від 17 серпня 2017 року № 8330-СГ.

Скасовано запис від 14 вересня 2017 року № 22434693 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту та припинено право приватної власності ОСОБА_1 на неї.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 6 306 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, відноситься до земель водного фонду України, передача у приватну власність якої суперечить приписам статті 80 ВК України, тому суд дійшов висновку про незаконність та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва" від 17 серпня 2017 року № 8330-СГ.

Крім того, ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мав б знати про те, що виділена йому земельна ділянка має ознаки земель водного фонду. За таких обставин суд дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність держави, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бурбак О. В., задоволено частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2021 року в частині скасування запису від 14 вересня 2017 року № 22434693 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту та припинення права приватної власності ОСОБА_1 на неї скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року № 22434693.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2021 року в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 6 306 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області частину судового збору за подачу позову до суду у розмірі 2 102 грн.

Інша частина судового збору у сумі 4 204 грн підлягає компенсації прокуратурі Полтавської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2021 року в частині визнання незаконним та скасування наказу, повернення земельної ділянки залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 розташована в заплавних землях річки, що підтверджується висновком експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/241038-24272/19-41. Надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва та особистого селянського господарства, суперечить приписам статті 80 ВК України. Отже, спірна земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність ОСОБА_1 для садівництва.

Таким чином, спірний наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області видано з порушенням вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він є незаконним та підлягає скасуванню.

У даному випадку, втручання у право особи на мирне володіння своїм майном є законним, переслідує легітимну мету та є пропорційним.

Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме територіальним органом Держгеокадастру допущено порушення законодавства України, тому прокурор правомірно пред`явив указаний позов до суду в інтересах держави, як позивач.

Апеляційний суд відхилив доводи скаржника про наявність повноважень на звернення до суду із вказаним позовом у Держекоінспекції, дослідивши Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, на підставі якого діє вказана інспекція. Повноваження Держекоінспекції щодо звернення до суду не поширюються на відносини, пов`язані із порядком набуття та реалізації особами прав на землю.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 брав участь у судовому процесі під час розгляду справи судом першої інстанції через свого представника, водночас, не заявив про сплив позовної давності у суді першої інстанції винесення ним рішення, а тому ці обставини не досліджувались під час винесення рішення. З огляду на викладене, питання спливу позовної давності у спорі не може бути розглянуто судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про законність, належність та допустимість як доказу у справі, висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/241038-24272/19-41.

Щодо посилання скаржника на те, що під час проведення експертизи не була використана містобудівна документація, апеляційний суд зазначив, що спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту. Відповідно до частини третьої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів (як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17) - з урахуванням містобудівної документації.

З предмету позову вбачається, що прокурор звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави у спосіб звернення з негаторним позовом, що відповідає ефективному способу захисту порушеного права. Належність обраного прокурором способу захисту у даній справі не суперечить правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах, на які посилався скаржник в апеляційній скарзі, а саме: від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення постановив про скасування запису від 14 вересня 2017 року № 22434693 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, тоді як прокурором таких позовних вимог не заявлялось.

Щодо розподілу судових витрат, то апеляційний суд, враховуючи пропорційність відшкодування судового збору, вважав, що сплачений прокуратурою судовий збір за подання позову в розмірі 6 306 грн підлягав стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 пропорційно, а саме з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області підлягало стягненню 2 102 грн; інша частина сплаченого судового збору підлягала компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки, як зазначено Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, як учасником бойових дій, 27 жовтня 2016 року подано до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бурбак О. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц, від 13 квітня 2022 року у справі № 520/16580/18,.

Касаційна скарга також мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що прокурор, на замовлення якого складений відповідний висновок від 04 вересня 2019 року, не надав повний та необхідний пакет документів, вихідні дані, що були запитувані експертами. Отже, такий висновок є недопустимим.

Також, крім вимог ЗК України та ВК України при визначені меж прибережної захисної смуги береться до уваги містобудівна документація, яка не була надана експертам та не була досліджена.

Крім того, суд першої інстанції проводив розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника, а отже останні були позбавлені можливості подати заяву про застосування позовної давності у цій справі. Слід зазначити, що позовна заява подана 16 червня 2020 року, проте позовна давність спивла 11 квітня 2020 року.

Разом з тим, позбавлення майна без компенсації може свідчити про порушення балансу інтересів відповідача та покладення надмірного тягаря на особу, майно якої повернуто держави. Ризик помилки, яка допущена органом державної влади, несе держава, допущені помилки не повинні усуватись за рахунок інших осіб. Таким чином, держава в особі органу прокуратури позбавляє ОСОБА_1 права на володіння своїм майном.

Окрім цього, повноваження Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру містяться у положенні "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" від 14 січня 2015 року № 15. Прокурор мав звернутись до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо вжиття заходів реагування, а лише в разі його бездіяльності - звернутись до суду.

Суд апеляційної інстанції в порушення висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, стягнув з ОСОБА_1 судові витрати.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2022 року Полтавська окружна прокуратура Полтавської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вказувала, що висновок експерта від 04 вересня 2019 року підтверджує факт незаконної передачі у власність, використання для садівництва, городництва та будівництва даної земельної ділянки. При цьому, зазначений висновок поданий як доказ з дотриманням вимог статті 78 ЦПК України.

Проект землеустрою підтверджує факт перебування зазначеної земельної ділянки у зоні заплави, що не взято до уваги під час погодження проекту землеустрою, реєстрації та його затвердження.

Таким чином, земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність громадянину для індивідуального садівництва, оскільки це суперечить нормам статті 80 ВК України.

Крім того, передача земельної ділянки, що є власністю народу України у власність інших осіб з порушенням вимог чинного законодавства, є триваючим правопорушенням, оскільки законне право власності у приватної особи на цю земельну ділянку не виникло.

Висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року № 545/1692/19 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 545/1431/20 підтверджено правову позицію прокурора щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки, розташовані в заплаві річки Коломак, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

У листопаді 2022 року Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області дотримано всі вимоги чинного законодавства, як при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так і під час затвердження відповідного проекту та передання у власність земельної ділянки, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 18 листопада 2016 року не відповідають вимогам чинного законодавства. Також немає правових підстав або належним чином підтверджених доказів для скасування такого наказу.

Висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, в частині щодо необов`язковості складення проекту землеустрою не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки у наведених рішеннях предметом судового розгляду були земельні ділянки, які знаходилися у межах прибережної захисної смуги. На відміну від прибережної захисної смуги, фактичний розмір і межі якої чітко визначені законом (стаття 88 ВК України), розмір і межі водоохоронної зони ні на момент передання земельної ділянки у власність, ні на момент розгляду справи судом, відповідним проектом землеустрою не визначені.

Крім того, позовна даність обчислюється з 17 серпня 2017 року, тобто з моменту формування вказаної земельної ділянки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бурбак О. В., у серпні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Справа № 545/1450/20 надійшла до Верховного Суду 12 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 серпня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва" № НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією від 11 березня 2020 року № 203734620 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року внесено запис № 22434693 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1357274453240, а саме, земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.

18 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42017171010000088 за частиною першою статті 364 КК України, за фактом протиправної передачі на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

В ході досудового розслідування витребувано інформацію з питань законності надання земельних ділянок у приватну власність у Полтавського обласного управління водних ресурсів від 13 травня 2017 року № 01-2/583, від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084 та Полтавського регіонального управління водних ресурсів від 11 квітня 2017 року № 06-28/323.

Відповідно до листа Полтавського обласного управління водних ресурсів від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084, проекти землеустрою, щодо відведення чи надання у користування юридичним чи фізичним особам земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 статті 186-1 ЗК України, до Полтавського обласного управління водних ресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Усі 26 земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, розміщені в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

У 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства "Полтававодгосп" розроблено робочий проект "Визначення зон можливого затоплення водами річки Коломак в межах міста Полтава та Полтавського району", яким визначено, що територія в районі селища Лісок міста Полтави, на якій розташовані земельні ділянки можуть бути затоплені або підтоплені повеневими водами річки Коломак 1, 5, 10, 25 і 50 процентної забезпеченості по водності. Тобто, земельні ділянки знаходяться в зоні ризику - територія, на якій господарська діяльність пов`язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних явищ.

12 вересня 2017 року до Ковалівської сільської ради направлено запит щодо надання інформації у межах якої адміністративно-територіальної одиниці перебувають запитувані земельні ділянки, у тому числі спірна земельна ділянка, їх цільове призначення, початкові картографічні дані вказаного масиву, чи знаходяться земельні ділянки на території, де архівними картами передбачено розміщення лук, чи перебувають вказані земельні ділянки у межах водоохоронних зон, чи знаходяться дані земельні ділянки у заплаві річки Коломак.

У відповіді Ковалівської сільської ради від 21 вересня 2017 року № 868 зазначено, що зазначені земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, знаходяться на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту с. Макухівка, відносяться до земель державної власності, розпорядження якими здійснюється органами виконавчої влади, та, згідно матеріалів "Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)" від 1992 року (картографічних матеріалів), відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду).

Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР у Полтавській області) "Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави річки Коломак по матеріалам "Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області", земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 знаходиться між розрахунковими створами АДРЕСА_1 і № 8 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей.

За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50 процентної забезпеченості (аркуш 01037488-219-158 ТГ1 документації).

Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у Полтавській області у відповідності до пункту 4.27 "СНиП 2.01.14-83" від 01 липня 1984 року в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки.

Наведені факти свідчать, що вказана земельна ділянка підтоплюється в середньому раз в 2-4 роки (50 % та 25 % забезпеченості відповідно).

14 грудня 2018 року в межах кримінального провадження призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких експертами Київського науково дослідного інституту судових експертиз надано висновок від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/241038-24272/19-41, яким підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 в заплаві річки Коломак. Також, експертним висновком встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки.

Крім того, з копій "Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области" 1981 року установлено, що у вказаній документації, в т. ч. в "Книга 2. Графические материалы" міститься план землекористування колгоспу "імені Макаренка".

Вивченням вказаного плану встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак.

Документація "Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области" 1981 року затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів "Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм" від 31 липня 1981 року № 338.

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що виконкоми сільських Рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074 розташована в заплавних землях річки, що підтверджується висновком експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/241038-24272/19-41. Надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва та особистого селянського господарства, суперечить приписам статті 80 ВК України. Отже, спірна земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність ОСОБА_1 для садівництва.

Таким чином, спірний наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області видано з порушенням вимог чинного законодавства, а тому суди дійшли правильного висновку, що він є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 брав участь у судовому процесі під час розгляду справи судом першої інстанції через свого представника, водночас, не зробив заяву про застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до винесення ним рішення, а тому ці обставини не досліджувались під час винесення рішення. З огляду на викладене, питання спливу позовної давності у спорі не може бути розглянуто судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про законність, належність та допустимість як доказу у справі, висновку експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/241038-24272/19-41.

З предмету позову вбачається, що прокурор звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави у спосіб звернення з негаторним позовом, що відповідає ефективному способу захисту. Належність обраного прокурором способу захисту у даній справі не суперечить правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах, на які посилався скаржник в апеляційній скарзі, а саме: від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Натомість Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи таке.

Щодо позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) вказано, що: "в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

................

Перейти до повного тексту