ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12041/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" - Круглик В.В., адвокат (ордер від 07.06.2022 АІ №1208889),
відповідача - приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтар" - не з`явився,
третьої особи - приватного підприємства "Астрастарплюс" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2022 (суддя Морозов С.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
у справі № 910/12041/19
за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - скаржник, позивач, Товариство, ТОВ "ФК "Кантієро")
до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтар" (далі - відповідач, Підприємство, ПП "ВКФ "Інтар")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача - приватне підприємство "Астрастарплюс" (далі - третя особа, ПП "Астрастарплюс" )
про застосування наслідків нікчемного правочину.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) (правонаступник - ТОВ "ФК "Кантієро") звернулося до суду з позовом до ПП "ВКФ "Інтар", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП "Астрастарплюс", про застосування наслідків нікчемного правочину.
Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю правочину з погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами, у зв`язку з чим позивач просив суд визнати за позивачем право іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.12.2009, укладеного між Банком та ПП "ВКФ "Інтар", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 20336.
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю. Залишено за Банком судовий збір, сплачений до державного бюджету.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що:
- вид забезпечення зобов`язань Підприємства за кредитним договором - іпотека за договором іпотеки був замінений сторонами на заставу за договором застави № 75064-23/14-6;
- розірвання договору іпотеки відбулось 27.06.2014, що підтверджується відповідним договором про розірвання договору іпотеки, посвідченого 09.11.2012 Бочкарьовою Н.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1353, тоді як рішення Правління Банку (витяг з протоколу №П-58/1) щодо здійснення погашення заборгованості перед Банком за кредитними договорами 1, 2, 3 шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс Банку цінних паперів на суму 136 504 168,70 грн прийнято 08.08.2014, тобто, після укладення договорів про розірвання договору іпотеки;
- на момент розірвання договорів іпотеки (27.06.2014), відповідач мав непогашені кредитні зобов`язання перед Банком, а Банк відмовився від власних майнових вимог за дійсними договорами забезпечення (прав на іпотеку), а саме від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника, що підпадає під ознаки нікчемності, передбачені пунктом 3 частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- проте на дату укладення договору про розірвання іпотечного договору стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мала іншу редакцію, і не містила положення, яке б вказувало на нікчемність договору, якщо банк протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації відмовився від власних майнових вимог. Отже, норма частини другої - третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 № 1586-VII, яка набрала чинності 11.07.2014 не застосовується до спірних правовідносин і не може бути підставою для визнання нікчемним договору від 27.06.2014 (реєстр. № 603) про розірвання договору іпотеки від 09.11.2012 (реєстр. № 1353);
- оскільки позивачем не доведено нікчемності договору про розірвання договору іпотеки, внаслідок укладення якого зобов`язання та права сторін за договором іпотеки припинились, вимоги позивача про застосування наслідків недійсного правочину є необґрунтованими;
- те, що директор Підприємства ОСОБА_2, який підписав договір про розірвання договору іпотеки, був одночасно директором Департаменту по роботі з проблемними активами Банку, не є підтвердженням того, що директор Підприємства є пов`язаною особою Банку в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки його посада не відноситься до посад керівників Банку відповідно до статті 42 вказаного Закону;
- та обставина, що "тривалий час засновником Підприємства був голова правління Банку ОСОБА_3, а потім ОСОБА_1, яка працювала в Банку на керівних посадах", не має значення для справи, оскільки "підстава недійсності правочину має існувати на момент вчинення правочину";
- позивач у позові не зазначив норму, відповідно до якої ПП "ВКФ "Інтар" або її директор ОСОБА_2, що підписав договір про розірвання договору про іпотеки, є пов`язаною особою з Банком, що може мати наслідком для визнання правочину нікчемним. Позивач також не обґрунтував та не надав доказів того, що правочин з припинення дії договору іпотеки не відповідає вимогам законодавства України щодо укладення правочинів з пов`язаними особами. Статті 43 та 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на які посилається позивач, не регламентують вимог до правочинів банку з пов`язаними особами. Відтак, позивач не довів наявності підстав для нікчемності правочину з припинення дії договору іпотеки за пунктом 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- на момент отримання Банком у власність цінних паперів їхня ціна дорівнювала біржовому курсу станом на той момент, а визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс;
- Банк за правочином з погашення заборгованості отримав у власність цінні папери за ціною, що відповідала їх звичайним цінам (ринковій вартості) на момент укладення правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство зазначає, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить Суд судові рішення попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ТОВ "ФК "Кантієро", відповідно визнати за Товариством право іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 20336.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 910/22664/15, постанові Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №914/2150/18 та неправильно застосували положення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), статей 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 5 частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у поєднанні зі статтями 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Доводи інших учасників справи
Від відповідача та третьої особи відзиви на касаційну скаргу Товариства не надійшли.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "ВКФ "Інтар" уклали:
- Кредитний договір №70296-20/12-1 від 24.10.2012 (далі - Кредитний договір-1), відповідно до умов якого, ПП "ВКФ "Інтар" взяло на себе зобов`язання в строк по 23.10.2015 повернути кредит в сумі 24 500 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в договорі.
В забезпечення виконання зобов`язань ПП "ВКФ "Інтар" за цим Кредитним договором, між ним та Банком 09.11.2012 укладено договір іпотеки від 09.11.2012, який зареєстрований в реєстрі за №1353, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю, загальною площею 1526,5 кв. м, яка розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 27 309 962,00 грн та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 908 391,00 грн;
- Кредитний договір №61901-20/9-1 від 24.12.2009 (далі - Кредитний договір-2), відповідно до умов якого ПП "ВКФ "Інтар" взяло на себе зобов`язання в строк по 28.02.2015 повернути кредит в сумі 11 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі.
В забезпечення виконання зобов`язань ПП "ВКФ "Інтар" за цим договором, між ним та Банком 30.12.2009 укладено договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за №20336, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю (банк), загальною площею 692,9 кв. м, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Леніна, будинок 28-Б/1 (двадцять вісім "Б" дріб один), заставною вартістю 13 685 000,00 грн;
- Кредитний договір №70330-20/12-1 від 24.10.2012 (далі - Кредитний договір-3) із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого ПП "ВКФ "Інтар" взяло на себе зобов`язання в строк по 23.10.2015 повернути кредит в сумі 105 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі.
В забезпечення виконання зобов`язань ПП "ВКФ "Інтар" за договором між ним та Банком укладено:
- договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за №779, від 30.05.2014, відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення, А, загальною площею 205,2 кв. м., що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1893 040,00 (один мільйон вісімсот дев`яносто три тисячі сорок) гривень 00 копійок;
- договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за №781, від 30.05.2014 відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення, загальною площею 63,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 381, заставною вартістю 616 851,00 (шістсот шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) гривень 00 копійок;
- договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за №783, від 30.05.2014 відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв. м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 8, приміщення 2, заставною вартістю 642 376,00 (шістсот сорок дві тисячі триста сімдесят шість) гривень 00 копійок.
У подальшому, в забезпечення виконання зобов`язань ПП "ВКФ "Інтар" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за вищевказаними кредитними договорами, 27.06.2014 ПП "ВКФ "Інтар" та Банком укладено договір застави №75064-23/14-б. Відповідно до умов цього договору, ПП "ВКФ "Інтар" передало в заставу ПАТ "Банк "Київська Русь" цінні папери загальною заставною вартістю 136 500 017,00 грн, а саме:
- акції ПАТ "Сінтрон" (код ЄДРПОУ 37175982, код ISIN UA4000084404) кількістю 301 700 шт. за ціною 27 457 717,00 грн,
- акції ПАТ "Юридичні послуги" (код ЄДРПОУ 37499765, код ISIN UA4000175947) кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 000 000,00 грн.,
- акції ПАТ "Сіам-Капітал" (код ЄДРПОУ 35723951, код ISIN UA4000149215) кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.
Станом на 08.08.2014 за зазначеними кредитними договорами обліковувалась наступна заборгованість:
1. Кредитний договір 70296-20/12-1 від 24.10.2012, заборгованість 24 578 328,76 грн., в тому числі основної заборгованості за кредитом - 24 500 000,00 грн., за процентами - 48 328,76 грн.
2. Кредитний договір 61901-20/9-1 від 24.12.2009, заборгованість 11 022 000,01 грн., в тому числі основної заборгованості за кредитом - 11 000 000,00 грн., за процентами - 22 000,01 грн.
3. Кредитний договір 70330-20/12-1 від 24.10.2012, заборгованість 100 933 839,93 грн., в тому числі основної заборгованості за кредитом - 100 771 643,27 грн., за процентами - 162 196,66 грн.
Всього - 136 504 168,70 грн.
08.08.2014 за рішенням Правління ПАТ "Банк "Київська Русь" (витяг з протоколу №П-58/1) здійснено погашення заборгованості перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за вищевказаними кредитними договорами в загальному розмірі 136 504 168,70 грн, шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс ПАТ "Банк "Київська Русь" цінних паперів на суму 136 504 168,70 грн, а саме: акцій ПАТ "Сінтрон" кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн, акцій ПАТ "Юридичні послуги" кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850,00 грн, акцій ПАТ "Сіам-Капітал" кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.
Після оприбуткування на баланс ПАТ "Банк "Київська Русь" акцій ПАТ "Сінтрон", ПАТ "Юридичні послуги" і ПАТ "Сіам-Капітал" і погашення заборгованості ПП "ВКФ "Інтар" за рахунок прийняття на баланс Банку зазначених акцій, припинено дію попередньо укладених забезпечувальних договорів, а саме:
- договору іпотеки від 09.11.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 1353;
- договору іпотеки від 30.12.2012, зареєстрованого в реєстрі за №20336; договір іпотеки від 30.12.2009 №20336;
- договору іпотеки №779 від 30.05.2014;
- договору іпотеки №781 від 30.05.2014;
- договору іпотеки №783 від 30.05.2014.
Зазначене підтверджується меморіальними ордерами № 1238 від 27.06.2014, № 1270 від 27.06.2014, № 9507 від 27.06.2014, № 0332 від 27.06.2014, № 0379 від 27.06.2014, № 2834 від 27.06.2014 сформованими в системі електронного обліку Банку, копії яких є додатками до позовної заяви.
Судами також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 було прийнято рішення №61 про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" призначено Волкова Олександра Юрійовича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Київська Русь" запроваджено рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 строком на 3 місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.06.2015 №116 строк тимчасової адміністрації продовжено до 19.07.2015 включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.07.2015 №138 на підставі постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" з 17.07.2015. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" призначено Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно.
19.04.2016 на адресу ПП "ВКФ "Інтар" направлений лист за підписом Уповноваженої особи Волкова О. Ю. вих. №2309/16, у якому позивач, керуючись статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", повідомив про те, що правочин з погашення заборгованості за рахунок передачі у власність предмету застави та правочини з припинення дії забезпечувальних договорів є нікчемними з підстав, визначених пунктами 3, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також у цьому листі позивач виклав вимогу до ПП "ВКФ "Інтар" погасити заборгованість перед Банком за кредитними договорами від 24.10.2012 №70296-20/12-1, від 24.12.2009 №61901-20/9-1 та від 24.10.2012 № 70330-20/12-1 в сумі 136 504 168, 70 грн у строк до 30.04.2016.
Станом на дату звернення з позовною заявою, вимога Банку не виконана, заборгованість не погашена.
Так позивач стверджував, що правочини, вчинені з метою врегулювання заборгованості ПП "ВКФ "Інтар" перед Банком за укладеними кредитними договорами є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній станом на дату перевірки, оскільки:
- Банк, прийнявши у власність цінні папери в рахунок заборгованості за кредитними договорами фактично відмовився від права вимоги грошових коштів в сумі 136 504 156,87 грн, яка є різницею між сумою заборгованості за кредитними договорами та визначеною вартістю акцій;
- Банк придбав майно за ціною, яка більше ніж на 20 відсотків відрізняється від реальної вартості майна. Банк придбав у власність цінні папери вартістю 12 гривень за ціною 136 504 168,87 грн;
- Банк прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів Банку перевищувала вартість майна - згідно оприлюдненої звітності на офіційному сайті Банку розмір зобов`язань Банку перед клієнтами становив 8 075 169 тис. грн., в той час, як Банк набув у власність майно вартістю 12 грн;
- звільнивши заставне майно від обтяжень Банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами Банку;
- звільнивши заставне майно від обтяжень Банк уклав правочини (у тому числі договір) з пов`язаною особою Банку - ПП "ВКФ "Інтар", в супереч вимогам статей 43 та 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки тривалий час засновником ПП "ВКФ "Інтар" був Голова правління ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_3, потім ОСОБА_1 яка працювала в Банку на керівних посадах, директором ПП "ВКФ "Інтар" був ОСОБА_2, який теж працював в Банку на керівних посадах (станом на час укладання нікчемних правочинів).
Позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.12.2009, укладеного ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "ВКФ "Інтар", посвідченого призваним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 20336.
Відповідач в свою чергу проти позову заперечував, посилаючись на відповідність правочинів з погашення заборгованості та з припинення дії договору іпотеки вимогам законодавства, а також відсутність правових підстав для застосування до спірних правочинів положень статті 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх судових інстанцій
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом визнання за позивачем права іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.12.2009, укладеного ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "ВКФ "Інтар", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 20336.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не доведено нікчемності договору про розірвання договору іпотеки, внаслідок укладення якого зобов`язання та права сторін за договором іпотеки припинились на підставі пунктів 3 та 8 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
Частинами першою, другою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
У відповідності до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на момент розірвання договорів іпотеки) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку.
Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту його укладення згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України і статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином), також настають для сторін у силу вимог закону.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
При цьому наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України і статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовуються саме до договорів неплатоспроможного банку.