ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17304/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача- приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (далі - Компанія, позивач) - Іващенко В.І. (адвокат),
відповідача - комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) - Полішко Л.О. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (головуючий - суддя Ягічева Н.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 (головуючий - суддя Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
у справі №910/17304/21
за позовом Компанії
до Підприємства
про визнання недійсним правочину.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання правочину недійсним.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Компанія звернулася до суду із позовною заявою до Підприємства про визнання недійсним правочину про одностороннє розірвання договору.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороннє розірвання договору вчинено відповідачем без належних та обґрунтованих підстав, передбачених договором або цивільним законодавством та у спосіб, що порушує вимоги договору, зокрема, позивач зазначив, що не здійснював використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням через обставини, які не залежали від нього, а саме ремонт Великої Кільцевої дороги та дій третіх осіб, які санкціоновані органами державної влади та місцевого самоврядування.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі №910/17304/21, позов задоволено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Підприємство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Підприємство зазначає, що із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що узгоджується з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на те, що в рішенні суду першої інстанції помилково визначено природу правовідносин між позивачем і відповідачем, а саме визначено як відносини оренди, що суперечить висновку до якого дійшов Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, визначивши правовідносини, як правовідносини з надання послуг. З даною підставою для скасування рішення першої інстанції погодилася апеляційна інстанція, яка зазначила, що: "укладений між сторонами договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56 є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП "Київтранспарксервіс", як виконавцем певних дій за плату (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів), а відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг", а також не врахували правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, відповідно до якої для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечила проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просила відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2015 Підприємством і Товариством укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- Товариству надано за плату право на організацію та експлуатацію 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (пункт 1.1);
- під "Фіксованими місцями для паркування" в Договорі визначено 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (пункт 1.2);
- відповідач, зокрема:
здійснює контроль за виконанням умов Договору, а також за дотриманням позивачем Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 №1342 (далі - Правила паркування) та Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 на "Фіксованих місцях для паркування" (підпункт 2.1.1);
здійснює моніторинг за обстеження території "Фіксованих місць для паркування". Виявлення за результатами моніторингу та обстеження території "Фіксованих місць для маркування" кількості автомобілів, які не відповідають схемі ОДР, є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення па відповідну кількість автомобілів (підпункт 2.1.2);
розробляє схему організації дорожнього руху за адресою, зазначеною у пункті 1.1 Договору (підпункт 2.1.3);
не несе відповідальності за збереження автотранспорту, майна, що в ньому заходиться, та будь-якого іншого майна, що розташоване на території "Фіксованих місць для паркування" (підпункт 2.1.4);
на час дії Договору, не має права передавати право на експлуатацію "Фіксованих місць, для паркування" третім особам та/або право на здійснення діяльності з паркування транспортних засобів на "Фіксованих місць для паркування" третім особам (підпункт 2.1.5);
- позивач, зокрема:
самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов`язаної з облаштуванням, організацією та експлуатацією "Фіксованих місць для паркування", здійсненням розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування автотранспорту, а також за нарахування та сплату податків (підпункт 2.2.1);
за власні кошти здійснювати облаштування та обладнання "Фіксованих місць для паркування" згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми ОДР (підпункт 2.2.2);
здійснює експлуатацію "Фіксованих місць для паркування" згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правилами паркування, у відповідності до умов Договору, схеми організації дорожнього руху (підпункт 2.2.3);
зобов`язується утримувати "Фіксовані місця для паркування" та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням Правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, здійснювати прибирання території та вивезення сміття, листя та снігу (підпункт 2.2.4);
зобов`язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами Договору (підпункт 2.2.5);
зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з відповідачем згідно з розділом 3 Договору (підпункт 2.2.6);
забезпечує безоплатне паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (підпункт 2.2.7);
не має права передавати "Фіксовані місця для паркування" в експлуатацію третім особам (підпункт 2.2.8. договору);
зобов`язаний звільнити "Фіксовані місця для паркування" після припинення дії договору в порядку та строки, передбачені Договором (підпункт 2.2.9);
зобов`язується приймати участь під час здійснення контролю відповідачем виконання умов Договору (підпункт 2.2.10);
- за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть, відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України (пункт 4.1);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто надзвичайних і невідтворних обставин, які сторони не могли передбачити, ні запобігти розумними силами (обставин форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, війни, рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 5.1);
- у випадку виникнення для сторін подій непереборної сили, строк виконання ними своїх зобов`язань за Договором відкладається на весь час, протягом якого триватиме ця подія непереборної сили (пункт 5.2);
- якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів, Договір вважається таким, що припинив свою дію (пункт 5.3);
- строк дії Договору - з 18.11.2015 і до 29.07.2018 (пункт 6.1 Договору, в редакції, викладеній у додатковій угоді від 18.11.2015 №1 до Договору);
- якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити Договір, його дія продовжується на такий самий термін (пункт 6.3);
- відповідач має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у будь-якому з таких випадків:
а) у випадку, якщо позивач три рази підряд прострочив оплату послуг відповідачу більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів;
б) у випадку використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням (пункт 6.5);
- про дострокове розірвання Договору відповідно до пункту 6.5 Договору відповідач надсилає позивачу письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлення про розірвання Договору надсилається в порядку, визначеному пунктом 8.3 Договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення позивачем (пункт 6.6).
6.2. Суд першої інстанції, дослідивши зміст Договору, з огляду на його мету та предмет, дійшов висновку, що укладений Договір за своєю правовою природою є найбільш наближеним до оренди (найму).
6.3. Втім суд апеляційної інстанції вказав, що укладений сторонами Договір є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення Підприємством, як виконавцем певних дій за плату (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів).
6.4. Суди попередніх інстанцій встановили, що в жовтні 2016 року ТОВ "Онур Кострукціон Інтернешнл" розпочато ремонт Великої Кільцевої дороги, що проходить вздовж місць для паркування по вул. Зодчих, 66-68.
6.5. Листом від 07.12.2017 №107-22/898 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на лист від 15.11.2017 №84 повідомила позивача про проведення зазначених робіт на підставі контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою №16080128-СВ, виданої Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища від 18.10.2016 з терміном дії до 30.12.2017, та зазначила, що після проведення робіт з капітального ремонту дорожнього покриття на Кільцевій дорозі здійснюватиметься відновлення благоустрою на автостоянці навпроти будинків №66-68 по вул. Зодчих.
6.6. Листом від 18.10.2018 №053/05-3892 Підприємство з посиланням на раніше надісланий лист від 21.09.2018, повторно просило позивача у найкоротший термін привести територію паркувального майданчика по вул. Зодчих, 66-68, у відповідність до схеми ОДР та умов Договору і надати фотопідтвердження.
6.7. У відповідь на зазначений лист позивач листом від 23.10.2018 №99 повідомив відповідача про неможливість виконати умови Договору щодо експлуатації паркомісця у зв`язку з проведенням ремонту Великої Кільцевої дороги та надало відповідні підтверджуючі документи. Копії вказаного листа надіслано також Голові Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Каретку В.О. та Депутату Київської міської ради Меліховій Т.І.
6.8. Також, листом від 30.10.2018 №103 позивач звертався до керівника ТОВ "Онур Кострукціон Інтернешнл" з проханням про допомогу у врегулюванні питання з Підприємством щодо приведення території автостоянки у відповідність до схеми ОДР або звільнити територію автостоянки від майна ТОВ "Онур Кострукціон Інтернешнл" та провести заходи з благоустрою.
6.9. Окрім того, на звернення від 23.10.2018 №99 Перший заступник голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 08.11.2018 №107-22/8112 підтвердив обставини щодо ремонту Великої Кільцевої дороги та повідомив про отримання гарантійного листа від ТОВ "Онур Кострукціон Інтернешнл" про те, що благоустрій за адресою вул. Зодчих, 66-68 буде відновлено до 25.12.2018.
6.10. Листом від 13.11.2018 №053/05-4434 відповідач повідомив позивачу про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі пункту 6.5 (б) Договору; Договір є розірваним з 22.11.2018.
6.11. У відповідь на зазначений лист позивач листом від 29.11.2018 №112 висловив свої заперечення щодо одностороннього розірвання Договору з посиланням на його необґрунтованість і протиправність та у випадку незгоди з такою позицією повідомило про намір звернутись до господарського суду з метою вирішення спору.
6.12. Також, листами від 11.12.2018 №053/05-4787 до Товариства та від 10.07.2019 №053/05-2355 до керуючого партнера АО "Український правовий альянс" та першого заступника голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Підприємство підтвердило свою позицію щодо факту розірвання Договору в односторонньому порядку шляхом надсилання листа 13.11.2018 №053/05-4434.
6.13. Судом апеляційної інстанції вказано, що:
- доказів прострочення оплати послуг за Договором матеріали справи не містять;
- щодо використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням, матеріалами справи підтверджено, що позивач не мав можливості використовувати територію паркувального майданчика по вул. Зодчих, 66-68 у зв`язку із ремонтом Великої Кільцевої дороги;
- таким чином, безпідставним є посилання відповідача на використання позивачем спірного майданчика не за цільовим призначенням, адже, останній з незалежних від нього причин був позбавлений можливості взагалі використовувати його будь-яким чином;
- до того ж, позивач вчиняв усіх залежних від нього заходів для виконання зобов`язань за укладеним з відповідачем Договором, зокрема, звертався з відповідними листами, в тому числі, і до ТОВ "Онур Кострукціон Інтернешнл", яке безпосередньо проводило роботи з ремонти Великої Кільцевої дороги, з проханням про допомогу у врегулюванні питання з Підприємством щодо приведення території автостоянки у відповідність до схеми ОДР або звільнити територію автостоянки від майна товариства та провести заходи з благоустрою;
- з урахуванням зазначеного вище, наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджено факт відсутності у відповідача передбачених пунктом 6.5 Договору підстав для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/17304/21 за касаційної скаргою Підприємства на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Компанії 05.07.2023 до Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.
7.3. Від Підприємства 07.08.2023 до Суду надійшли заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження.
7.4. Суд протокольною ухвалою від 17.08.2023 відмовив у задоволенні клопотання Компанії про закриття касаційного провадження, оскільки, відповідачем підтверджено наявність процесуальної дієздатності на підписання касаційної скарги, та відсутні підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.
8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою Залізниці на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.