ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/10681/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І. М. і Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет"- Шуляк Н.О., адвокат (ордер від 14.08.2023 №1339012),
відповідача - приватного підприємства "Світова музика" - Неволіна А.Ю., адвокат (довіреність від 18.08.2022),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" - не з`явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства "Світова музика"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 (колегія суддів: Поляков Б.М. (головуючий), Грек Б. М., Доманська М.Л.)
зі справи № 910/10681/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет"; позивач)
до приватного підприємства "Світова музика" (далі - ПП "Світова музика"),
товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" (далі - ТОВ "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг")
про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 01.08.2023 про відставку судді Селіваненка В.П. розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. - головуюча, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 (далі - Додаткова угода) до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав (далі - Договір), укладеного між ПП "Світова Музика" та ТОВ "ОЛЛ Мьюзік Паблішинг".
Позовні вимоги мотивовано тим, що ПП "Світова Музика" на момент укладення Договору: не було організацією колективного управління і не могло набути такого статусу в силу своєї організаційної форми (приватне підприємство створюється саме з метою отримання прибутку); не набуло будь-яких прав на будь-які твори за Договором, адже вони передавалися йому в управління; не мало будь-яких правових підстав для отримання винагороди за використання творів з каталогу ТОВ "ОЛЛ Мьюзік Паблішинг"; виходячи зі змісту Договору та додаткової угоди від 01.02.2020 відповідачі здійснили виключно підміну назви Договору та його предмету без зміни істотних умов Договору; додаткова угода від 01.02.2020 за своїм змістом не була направлена на набуття ПП "Світова Музика" майнових прав на твори, про що свідчить здійснення відрахувань на користь ТОВ "ОЛЛ Мьюзік Паблішинг", що підтверджує ліцензійний характер правовідносин відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет" до ПП "Світова Музика" та ТОВ "ОЛЛ Мьюзик Паблишинг" про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2023 стягнуто з ТОВ "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет" на користь ПП "Світова Музика" 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судове рішення мотивоване тим, що укладена між відповідачами Додаткова угода до Договору №01/2016Л не змінює правової природи останнього, який є ліцензійним, і жодним чином не порушує права ТОВ "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет", а поданий позивачем позов фактично є запереченням проти позовних вимог ПП "Світова Музика" у справі №910/3419/21.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023: апеляційну скаргу ТОВ "Телерадіокомпанія "Медіа Маркет" на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10681/22 задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10681/22 скасовано та ухвалено нове рішення; визнано недійсною додаткову угоду від 01.02.2020 до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав; справу №910/10681/22 повернуто до господарського суду міста Києва.
Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що: позивач на законних підставах звернувся до суду з позовною заявою щодо визнання Додаткової угоди недійсною; системний аналіз положень Додаткової угоди та Договору, у тому числі вищезазначених, дає можливість прийти до закономірного висновку, що сторонами слово "територія" застосовувалось у двох значеннях: 1. Територія (у тексті Додаткової угоди та Договору починається з великої літери) - територія України 2. територія - територія на якій ТОВ "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" володіє правами - територія країн СНД. Попри надуману позицію ПП "Світова Музика" текст Договору та Додаткової угоди чітко розмежовують ці поняття. У свою чергу, ПП "Світова Музика" у своєму відзиві на позовну заяву не спростовує той факт, що Україна не відноситься до країн СНД. Відтак, наявність прав у ТОВ "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" майнових авторських прав на музичні твори на території СНД не надає йому прав будь-яким чином розпоряджатися такими правами на території України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПП "Світова музика", посилаючись на порушення апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 зі справи № 910/10681/22 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи ПП "Світова музика"
Скаржник як підставу для оскарження судових рішень зі справи зазначив відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у системному зв`язку:
- частини другої статті 4, частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) та пункту 8 частини першої статті 346 ЦК України у питанні, чи є звернення однієї особи (позивача) до суду з майновою вимогою відносно іншої особи (відповідача) порушенням права власності останнього або зазіханням на таке право власності;
- частини другої статті 13, частини третьої статті 418, частини першої статті 424, частин третьої, четвертої статті 426 ЦК України у питанні, чи є прагнення до використання чужих творів охоронюваним законом інтересом, що підлягає судовому захисту;
- частини першої статті 12, пункту 3 частини першої статті 3, частини першої статті 627 ЦК України у питанні, чи існує обов`язок правовласників сприяти у задоволенні чужих прагнень до використання їх творів;
- статті 11, частини третьої статті 215 ЦК України, частини другої статті 4 ГПК України у питанні, чи вважається особа, яка протиправно використала чужий твір, "зацікавленою особою" у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України, що має право оспорити правочин про перехід виключних прав на такий протиправно використаний твір;
- статті 1, статті 36, статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у питанні, право якої держави підлягає застосуванню до договорів про передачу виключних прав інтелектуальної власності, якщо сторони договору з іноземним елементом не встановили домовленості щодо колізійної норми.
Також скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 25.08.2022 у справі №922/1978/16 (922/2045/21), від 11.08.2021 у справі №523/7609/17, від 29.09.2022 у справі № 910/6165/21 щодо застосування приписів статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), від 20.07.2022 у справі №910/18439/17 щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15 щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України.
Водночас ПП "Світова Музика" у касаційній скарзі також зазначило про те, що: воно очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом справи № 910/10681/22, орієнтовна вартість якої складає 55 000,00 грн; детальний розрахунок та підтверджуючі документи надання правової допомоги та інших витрат будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення відповідного рішення.
Доводи інших учасників
Від ТОВ"Телерадіокомпанія "Медіа Маркет" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПП "Світова Музика" та залишити без змін постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/10681/22. Судові витрати просить покласти на ПП "Світова Музика".
Від ТОВ"ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" відзиву на касаційну скаргу не надходило.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ПП "Світова Музика" (ліцензіат) і ТОВ "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" (ліцензіар; м. Москва, Російська Федерація) 01.01.2016 уклали Договір), за умовами якого:
- "Твір" - музичний твір з текстом або без тексту, авторські права на які охороняються відповідно до законодавства Російської Федерації та України;
- "Відтворення творів" (використання творів в механічному записі, "Механічні права") - виготовлення одного або більше примірників Твору або його частини - в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у формі звуко- і відеозапису на матеріальних носіях, а також запис для тимчасового або постійного зберігання в електронній (або цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер;
- "Автор" - фізична особа, творчою працею якої створено твір;
- "Видавець" - володар прав на Твори, які віднесено до Каталогу на Території;
- "Каталог" - перелік всіх Творів, виключні майнові права на використання яких передаються за Договором №01/2016Л;
- "Територія" - територія України;
- "Користувачі" - будь-які юридичні і фізичні особи, які використовують Твори, шляхом публічного сповіщення, відтворення, розповсюдження та іншими способами, зазначеними у предметі Договору №01/2016Л;
- ліцензіар і ліцензіат дійшли згоди про те, що під трактуванням всіх використаних у Договорі спеціальних термінів, а саме таких, як "Публічне мовлення" (сповіщення до загального відома), публічне виконання, публічний показ та інше, будуть розумітися визначення відповідно до законодавства України, законодавства Російської Федерації та норм міжнародного права (преамбула Договору);
- ліцензіар передає ліцензіату на Територію та на строк дії Договору виключні майнові авторські права на всі Твори, які віднесено до каталогу Товариства (Каталог), що є частиною Договору; права, що належать ліцензіару на території країн СНД, що передаються відповідно до Договору, є право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання Творів такими способами: публічного сповіщення, включаючи повторне публічне сповіщення і будь-яку ретрансляцію; публічного використання; публічного показу, прокату і т.д.; поширення шляхом продажу або іншого відчуження творів у механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення (пункт 1.1 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);
- попереднього узгодження з ліцензіаром умов використання на території в кожному окремому випадку вимагає управління такими видами використання прав, переданих відповідно до пункту 1.1 Договору №01/2016Л: використання Творів в складі аудіовізуальних творів (права на синхронізацію); будь-яка зміна творів (створення похідних творів (кавер-версій), реміксів, караоке, переказів тощо) (пункт 1.2 Договору №01/2016Л);
- ліцензіар передає ліцензіату право укладати на Території договори з юридичними і фізичними особами - користувачами Каталогу, зазначеними у пунктах 1.1 і 1.2 Договору №01/2016Л способами, і право збирати на користь ліцензіара покладене за вказані види використання винагороду (роялті); ставки роялті за дозволами, що видаються безпосередньо ліцензіатом Користувачам, підлягають узгодженню з ліцензіаром шляхом повідомлення або укладення додаткової угоди (пункт 1.3 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);
- з метою забезпечення прав ліцензіара ліцензіат може укладати договори про взаємне представництво інтересів з іншими підприємствами і організаціями на Території і отримувати від них винагороду на користь ліцензіара за види використання прав, зазначені у Договорі (пункт 1.4 Договору №01/2016Л);
- за попередньою згодою ліцензіара ліцензіат має право укладати договори, що передбачають надання прав на видачу дозволів та збір винагороди за використання Творів з Каталогу (пункт 1.5 Договору №01/2016Л);
- ліцензіар гарантує, що: він дійсно є власником майнових авторських прав на всі Твори з Каталогу; підписання Договору №01/2016Л сторонами не порушує прав третіх осіб (пункт 2.1 Договору №01/2016Л);
- ліцензіар зобов`язується: надати ліцензіату для використання відповідно до Договору №01/2016Л Каталог Творів, при необхідності ліцензіат має право виводити на друк той чи інший фрагмент Каталогу; надавати в необхідних випадках за письмовим запитом ліцензіата додаткову інформацію щодо своїх прав на Твори (пункт 2.2 Договору №01/2016Л);
- захист прав ліцензіата, що виникли у нього на підставі Договору №01/2016Л, здійснюється від імені ліцензіата на особистий його розсуд, що включає право пред`являти претензії та позови, звертатися до суду та інших компетентних органів, захищати свої права і законні інтереси в іншій незаборонений законом спосіб (пункт 2.6 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);
- за умовами придбання ліцензіаром прав на Каталог на Території - ліцензіат має право витребувати у користувачів, а також організацій, з управління правами на колективній основі винагороду, зібрану і не перераховану ліцензіару за використання Творів з Каталогу на Території за попередні періоди (пункт 4.1 Договору №01/2016Л);
- права за Договором №01/2016Л передаються на строк його дії, а саме: з моменту підписання до 31.12.2016; за взаємною згодою сторін дію Договору №01/2016Л може бути продовжено, про що складається окремий додаток (пункт 7.1 Договору №01/2016Л).
Строк дії Договору №01/2016Л неодноразово продовжувався ПП "Світова Музика" і ТОВ "ОЛЛ Мьюзик Паблішинг" шляхом укладення додаткових угод, зокрема, від 01.01.2020 дію Договору №01/2016Л продовжено до 31.12.2021.
Згідно з додатковою угодою від 10.02.2020 до Договору №01/2016Л відповідно до умов пункту 1.3 Договору №01/2016Л сторони вирішили встановити мінімальний розмір роялті за надання ліцензіатом Користувачам дозволу на використання Творів з Каталогу ліцензіара способом публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення), публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення) в ефір та/або будь-якої трансляції або ретрансляції на рівні 900 доларів США за одне таке використання; перерахунок у національній валюті здійснюється на підставі курсу НБУ на день видачі ліцензії або на день фактичного використання твору.
Разом з тим, за умовами Договору №01/2016Л Товариство передало Підприємству права, що належать Товариству, на території країн СНД.
Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/10681/22 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.