ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16777/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 26.09.2022
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.02.2022
у справі № 910/16777/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 11 449,22 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (ТОВ "Маркс.Капітал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ, відповідач) про стягнення заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0707873 в загальному розмірі 11 449, 22 грн, з яких: 1 239, 64 грн - 3% річних за користування чужими коштами, 5 079, 53 грн - інфляційні втрати, 5 130, 05 грн - пеня, а всього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 5 079, 53 грн. інфляційних втрат, 1 239, 64 грн. - 3 % річних, 1 252, 89 грн судового збору та 2 759, 65 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 28.09.2022 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 28.09.2022 № 537/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/16777/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Картере В. І., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022.
7. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/16777/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 28.09.2022 № 537/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022 зупинено касаційне провадження у справі № 910/16777/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 28.09.2022 № 537/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21 до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/16820/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 910/16820/21, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у справі № 910/16777/21.
10. 01.08.2023 від представника Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла заява про поновлення касаційного провадження.
11. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 28.09.2022 № 537/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/16777/21.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МТСБУ подано касаційну скаргу, в якому останнє просить відступити від висновку щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який в подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1. Висновки судів, обґрунтовані правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV.
13.2. Норма пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 без системного тлумачення, що саме за організація є МТСБУ та які має завдання, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, а також позиціям Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), що свідчить про існування різних підходів до визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ з настанням наслідків, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 та підпункту "а" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV.
13.3 МТСБУ посилається на те, що воно не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
13.4. Скаржник зазначає, що Закон № 1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17.11.2005 № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання Дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплата пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання Бюро.
13.5. Скаржник також вважає, що, оскільки Закон № 1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання Бюро обов`язку зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на загальних підставах або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), чинного на час ліквідації СК "Україна".
13.6. З посиланням на висновок науково-правової експертизи, виконаний на запит Скаржника, щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н. М. Пархоменко, Відповідач зазначає, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону, в розмірі оціненої згідно з таким Законом № 1961-IV (статті 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону переходять до МТСБУ. До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосовуватися положення Закону про банкрутство та КУзПБ на загальних підставах, за якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
13.7. У контексті підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу Скаржник послався на те, що:
- справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (полягає у тому, що правозастосування стосовно покладення на МТСБУ відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом (щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат), стосується необмеженої кількості осіб як потерпілих, що потрапляють у дорожньо-транспортну пригоду, та порушує принцип індивідуальності юридичної відповідальності);
- справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб у сфері виконання обов`язків страховиків-членів МТСБУ, які на сьогодні перебувають у процесі добровільної ліквідації;
- справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо норми підпункту "ґ" пункту 41.1 та підпункту "а" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Маркс.Капітал" просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
14.1. Позивач зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, постанова КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, постанови КЦС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, від 29.06.2022 у справі № 756/953/18, від 13.07.2022 у справі № 345/1940/20, не містять суперечностей у висновках, на які вказує Скаржник, отже, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є надуманою.
14.2. Позивач вважає, що в суду не було підстав для відкриття провадження за касаційною скаргою Відповідача, оскільки наведені ним обґрунтування не свідчать про наявність передбачених законом підстав для розгляду судом касаційної інстанції малозначної справи стосовно того, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Скаржника, оскільки виняткове значення справи аргументується ним через незгоду з постановою КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, а також через неврахування судами особливого статусу МТСБУ.
14.3. ТОВ "Маркс.Капітал" вважає, що подана касаційна скарга не містить виключних підстав для касаційного перегляду, а також підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
14.4. На думку Позивача, метою позиції Скаржника є звуження гарантійної функції МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого, зокрема стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-IV.
14.5. Позивач вказує, що пеня, сплата якої передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, має нараховуватися у випадку, передбаченому підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV.
14.6. ТОВ "Маркс.Капітал" вважає, що 3 % річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постанові у справі № 3-1522гс16, а положення Закону № 1961-IV не містять норм, за яких після настання передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV обставин обсяг прав потерпілого звужується за рахунок прав, передбачених статтею 625 ЦК України.
14.7. На думку Позивача, положення першої частини речення пункту 41.1 статті 41 у поєднанні з положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV чітко не деталізують структуру зобов`язань, які переходять до МТСБУ, однак беззаперечно вказують, що до останнього переходять саме зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування, які не були виконані страховиком.
14.8. За твердженням Позивача, тлумачення положень першої частини речення пункту 41.1 статті 41 та підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV в системному взаємозв`язку з нормою пункту 20.3 статті 20 цього Закону № 1961-IV усуває питання відсутності деталізації обов`язків, які переходять до МТСБУ, що спростовує довід Скаржника про необхідність застосування аналогії права до норм Закону № 1961-IV, які регулюють питання виконання обов`язків страховика-банкрута.
14.9. Також Позивач звертає увагу на наданий ним судам висновок експерта в галузі права, який, на його думку, відповідає вимогам статті 108 ГПК України та може бути врахований попри те, що йому не надавали оцінку суди попередніх інстанцій.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
16.1. 02.10.2015, в м. Харків, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з транспортним засобом Ніссан, д.н.з. НОМЕР_2, чим завдав майнової шкоди.
16.2. Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" на підставі полісу №АІ/0707873.
16.3. 22.06.2016 між ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шияном Денисом Сергійовичем (цесіонарій) був укладений Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.
16.4. 29.02.2016 між ФОП Шияном Денисом Сергійовичем (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор, позивач) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/29-02/2016.
16.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
16.6. 19.09.2018 ТОВ "Маркс Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
16.7. Грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПАТ "Страхова компанія "Україна" у зобов`язанні були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18.
16.8. Таким чином, ТОВ "Маркс.Капітал" у заяві про грошові вимоги до ПАТ "Страхова компанія "Україна" просило визнати грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПАТ "Страхова компанія "Україна" та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів, в тому числі за страховою подією 02.10.2015 на суму 31 969,42 грн., з яких: 20 520, 20 грн. - розмір завданого збитку, 1239, 64 грн - 3 % річних, 5 079, 53 грн - розмір інфляційних втрат, 5130,05 грн.- розмір пені.
16.9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПАТ "Страхова компанія "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.
16.10. 10.09.2019 у зв`язку з ліквідацією ПАТ "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу.
16.11. 02.10.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/0707873, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 20 520, 20 грн. Інша частина зобов`язань, зокрема, щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку відповідача без задоволення.
16.12. Судові рішення мотивовані тим, що право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
16.13. МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
16.14. Суди вказали, що преамбула статті 41 Закону № 1961-IV щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
16.15. МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
16.16. Суди вказали, що правомірність покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19, відповідно до якої обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
16.17. Щодо стягнення пені у розмірі 5 130,05 грн, судом першої інстанції встановлено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 130, 05 грн пені пред`явлені поза межами позовної давності (після 17.07.2020), при цьому позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропуску вказаного строку, відтак суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5 130,05 грн.
17. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
18. Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
19. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
20. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
21. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
22. За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.