ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/573/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради,
представник позивача - Покотило М.Б., адвокат (ордер від 15.08.2023 № 1150702),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",
представник відповідача - Бойко З.Р., адвокат (довіреність від 06.12.2022 № 10/1-37),
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 (головуючий суддя Горпинюк І.Є.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 (головуючий Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Малех І.Б.)
у справі № 909/573/22
за позовом комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (далі - Підприємство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - Товариство)
про визнання неправомірними дій щодо необґрунтованого нарахування оплати за очищення господарсько-побутових стічних вод, зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про визнання неправомірними дій щодо необґрунтованого нарахування оплати за очищення господарсько-побутових стічних вод, зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод, що передаються на очисні споруди Товариства за період листопад 2021року - червень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:
- Товариство неправомірно включає в об`єм господарсько-побутових стічних вод, очищення яких воно здійснює на умовах укладеного між сторонами договору від 08.07.2021 № А2021100674 (далі - Договір), воду, яка утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення міста Калуша, а також об`єм іншої води, яка була піднята на міських водозаборах з метою забезпечення транспортування господарсько-побутових стоків до очисних споруд;
- атмосферна та колекторно-дренажна вода використовуються для розведення густої маси концентрованих реалізованих господарсько-побутових стоків та зменшення їх гранично-допустимої концентрації. Цей вид стічної води є за походженням водозабірною водою, не потребує очищення на очисних спорудах та виконує виключно транспортну і санітарну функцію;
- споживачі Підприємства здійснюють оплату виключно за реалізацію господарсько-побутових стоків, а не за весь об`єм стічних вод, що попутно транспортуються на очисні споруди через загальносплавну міську каналізацію;
- Підприємство не отримує жодного відшкодування за витрати, пов`язані з забезпеченням транспортування всього об`єму стічних вод, ні за очищення іншого об`єму стічних вод (атмосферних та інших колекторно-дренажних стічних вод), аніж господарсько-побутові;
- на думку Підприємства, різновидами стічної води є господарсько-побутова, виробнича та дренажно-колекторська вода. При цьому, остання (яка утворилась внаслідок атмосферних опадів, або інфільтрована на заборах вода та використовується для транспортування господарсько-побутових стічних вод) не входить в об`єм води, очищення якої є предметом Договору.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- Товариство з дотриманням умов договору та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), здійснює нарахування обсягів послуг очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод) відповідно до показників приладів обліку, а щодо ст. Кропивник - за кількістю води питної, що надходить з мережі централізованого водопостачання;
- доводи Підприємства про зменшення нарахованих обсягів послуг на об`єми стічних вод, що утворились внаслідок випадання атмосферних опадів, танення снігу, льоду, та об`єми води, що використовується для транспортування господарсько-побутових стоків, зменшення їх гранично-допустимої концентрації, і необхідність нарахування плати лише за господарсько-побутові стоки, відведення яких Підприємство виконало для власних споживачів, не ґрунтуються на умовах укладеного Договору та положеннях законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/95/20 щодо застосуванням статей 74, 76, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20) щодо застосуванням статті 236 ГПК України та від 01.06.2021 у справі № 910/840/20 щодо застосуванням пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 19, 30 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (далі - Порядок) у подібних правовідносинах.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2023 № 29.3-02/2190 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 909/573/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Підприємство у касаційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/95/20 щодо застосуванням статей 74, 76, 78 ГПК України, від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20) щодо застосуванням статті 236 ГПК України та від 01.06.2021 у справі № 910/840/20 щодо застосуванням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України у подібних правовідносинах.
Так, у справах:
- № 911/95/20 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що пунктом 3.1.10 додатку № 1 до договору підряду ?Технічні вимоги та якісні характеристики предмету закупівлі? встановлено, що замовник зобов`язаний: 1) виконати розбивку (позначення) траси проходження МГ вішками з показанням початку та закінчення ділянок ремонту, глибини закладання МГ та наявності перетинів з іншими підземними комунікаціями; 2) оформити акти здачі-приймання ділянки МГ в ремонт; 3) знизити тиск в газопроводі перед відкриттям ділянки не менш ніж на 10% від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого на протязі останнього року експлуатації. Водночас обов`язку складення актів з власниками земельних ділянок щодо передачі земельних ділянок у тимчасове користування або погодження проектів під`їздів до земельних ділянок із власниками земельних ділянок договором підряду та додатками до нього не встановлено. Суди попередніх інстанцій, з посиланням на сертифікат Торгово-промислової палати України від 06.03.2019 № 3100-19-0114, визначили, що відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором підряду у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. Верховний Суд, з урахуванням доводів скаржника про те, що судами не було встановлено дотримання/недотримання Товариством вимог пункту 5.2 договору підряду в частині повідомлення іншої сторони (AT ?Укртрансгаз?), зокрема, яким сторони погодили протягом 5-ти днів будь-яким способом про настання вказаних обставин, при тому, що у випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставини, погодився з доводами щодо допущення судами порушень норм матеріального права. Відповідно, висновок судів попередніх інстанцій про те, що строк виконання зобов`язань за договором підряду вважається автоматично продовженим на час дії вказаних обставин непереборної сили з огляду на пункти 5.1, 5.3 договору підряду є передчасним. Судами попередніх судових інстанцій під час дослідження Інформаційної довідки Оператора ГТСУ стосовно тиску газу в МГ Івацевичі-Долина ІІІ Ду 1200 між КС Бібрка та КС Долина для проведення робіт на ділянці між лінійними кранами № 3-21А і № 265 (км 431.85 - км 510) невраховано, що остання (довідка) містить відомості стосовно допустимого тиску у газопроводі протягом останнього року експлуатації та повинна оцінюватись у сукупності з іншими зібраними у справі доказами. Верховний Суд зауважив, що суди попередніх судових інстанцій під час дослідження і оцінки доказів порушили приписив статей 86, 236 ГПК України, і надали оцінку акту приймання-передачі земельних ділянок від 15.06.2017, копія якого була надана відповідачем як додаток до заперечення відповіді на відзив ?у якості прикладу? виконання між тими ж сторонами іншого договору (том 5 аркуші справи 188, 210); зазначений доказ стосується іншої справи (№ 911/58/20); відсутні обґрунтування висновків судів попередніх судових інстанцій, що зазначений акт від 15.06.2017 може бути належним доказом у справі, що розглядається, та, відповідно підтверджує невиконання позивачем вимог пункту 3.1.10 Додатку № 1. При цьому, зокрема, суд першої інстанції помилково посилався на частину четверту статті 75 ГПК України (преюдиційні обставини) встановлені у справі №911/58/20, не врахувавши різниці між встановленням юридичних фактів та наданням їм правової оцінки, а також не вказавши, які правові наслідки для справи що розглядається можуть мати обставини встановлені в справі № 911/58/20 з огляду на предмет і підставу поданого в цій справі позову;
- № 902/1023/19(902/1243/20) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про одночасну відмову в позові з підстав недоведеності вимог та за спливом строку позовної давності - за умови необґрунтованості та недоведеності позовних вимог для застосування наслідків спливу позовної давності не має підстав. Крім того, суд апеляційної інстанції висловив позицію про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), а не статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Водночас, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача щодо того, що відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 відбулося за цінами, нижчими від ринкових, за подібними об`єктами, - а відтак і стосовно відсутності жодних підстав для визнання спірного договору недійсним. Судова колегія не погодилась з останнім висновком судів попередніх інстанцій, оскільки як зазначено позивачем у позові, він посилався, що спірний договір укладено всупереч положенням стаття 42 КУзПБ, а також, що підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень статей 3, 13 ЦК України, а також нанесення шкоди кредиторам цим договором. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута за позовом не сторони цього договору (кредитора боржника) із підстав, визначених статтею 42 КУзПБ та статей 3, 13, 203 ЦК України. Судами попередніх інстанцій не було досліджено питання, чи, укладаючи спірний правочин, банкрут вдався до використання належного йому суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредитору (позивачу). Це питання характеризує ознаку фраудаторності правочину та має бути проаналізоване судом з викладенням відповідних мотивів у рішенні, чого не було зроблено судами. Ще одним питанням, яке лише було ретельно окреслено судом апеляційної інстанції, але не отримало відповіді - це доводи позивача з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності, так і неможливості подачі позову раніше, що зумовило вихід за межі підозрілого періоду, визначеного статтею 42 КУзПБ. Позивач у своїй позовній заяві посилався саме на заниження ринкової вартості майна при укладенні правочину, і саме ринкова вартість майна на момент вчинення правочину і є обставиною, що входить до предмету доказування. Проте фактично судами не було встановлено відповідність ціни продажу майна за спірним договором ринковій вартості нерухомого майна, що є однією з вагомих обставин, яка підтверджує/спростовує вимоги позивача. Ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не надано оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас, судова колегія не вбачає у зміні апеляційною інстанцією мотивів прийнятого судом першої інстанції рішення з одночасним залишенням без задоволення всіх апеляційних скарг суттєвого порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідно до частини четвертої статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, а у цій справі вимогою апелянтів було скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, і при цьому зміна лише мотивів рішення суду не призвела навіть до часткового задоволення вимог апелянтів (наведені апеляційним судом мотиви не призвели до скасування рішення суду першої інстанції), що і зумовило відповідне викладення в резолютивній частині постанови прийнятого судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційних скарг;
- № 910/840/20 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що констатувавши правомірність дій відповідача з прийняття рішення про відміну процедури закупівлі, суди першої та апеляційної інстанції не врахували приписи частин першої-третьої статті 32 та частини першої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", з системного аналізу яких слідує, що визначення переможця торгів, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та направлення переможцю повідомлення про намір укласти договір, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору. Такі дії сторін свідчать про визначення сторонами умов договору про закупівлю та обов`язок укласти відповідний договір. Наведена в частині другій статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" конструкція "замовник укладає", а не "замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає саме обов`язок і саме на замовника укласти договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами. Відтак, єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, не укладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або не надання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону. Однак, зосередившись на тій обставині, що договір не було укладено сторонами, суди не дослідили питання відносно того, чиї ж саме дії або бездіяльність призвели до неукладення між сторонами договору за результатами проведеної процедури закупівлі у встановлений статтею 32 Закону України "Про публічні закупівлі" строк. Так, суди не перевірили доводи позивача про те, що на виконання вимог пункту 7.1 документації конкурсних торгів 08.08.2019 позивач надіслав відповідачу документи для укладання договору, передбачені розділом ІІ додатку № 6 ДКТ, не з`ясували ані факту отримання відповідачем вказаних документів, ані переліку надісланих документів та чи було дотримано позивачем строк їх подання, а також які були подальші дії відповідача у разі, якщо він отримав документи від позивача. Зазначивши про те, що позивач не приступив до виконання свого зобов`язання щодо передачі у власність відповідачу обумовленого товару, суд апеляційної інстанції не дослідив наявну у матеріалах справи тендерну документацію, зокрема додаток №9 (проект договору поставки) та не встановив, які саме були визначені умови і строки поставки, тоді як згідно з розділом 5 згаданого проекту договору передбачено здійснення поставки партіями тільки після письмової рознарядки замовника. Наведене дає підстави для висновку про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій достеменно не з`ясували обставини, які входять до предмету доказування у даному спорі, зокрема, відносно того, чи було дотримано сторонами порядок укладення договору, а також ким саме (позивачем чи відповідачем) допущено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, наслідком чого стало неукладення договору, що в свою чергу підтверджує часткову обґрунтованість доводів скаржника. Враховуючи доводи позивача про те, що він мав легітимні очікування на укладання договору з відповідачем за результатами проведення процедури закупівлі, у якій позивача визнано переможцем та направлено повідомлення про намір відповідача укласти договір, встановлення особи порушника напряму впливає на результат розгляду вимоги позивача про відшкодування збитків, які мотивовані саме з посиланням на протиправну бездіяльність відповідача. Відносно висновку місцевого господарського суду про неефективність обраного позивачем способу захисту свого права, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір між сторонами, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що дії учасників господарських правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З встановлених у цій справі обставин вбачається вчинення відповідачем дій щодо оголошення і проведення процедури закупівлі, визнання позивача переможцем в цій процедурі, оприлюднення повідомлення про намір укласти договір з позивачем та відміни згаданої процедури закупівлі. Разом з цим дії відповідача з відміни процедури закупівлі згідно з оспорюваним позивачем рішенням тендерного комітету, у разі встановлення судами факту неправомірності відміни процедури закупівлі, можуть бути кваліфіковані як такі, що суперечать попередній поведінці відповідача і є недобросовісними. У зв`язку з наведеним, заявлена позивачем вимога про визнання незаконним та скасування рішення про відміну процедури закупівлі № UA-2019-06-11-000067-а, оформлене протоколом засідання тендерного комітету філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" від 09.12.2019 № 324/19 Т, є такою, що спрямована на відновлення порушеного права позивача.
При цьому у даній справі № 909/573/22 судами встановлено, що до матеріалів справи долучено Договір, сторонами якого є Підприємство (замовник) та Товариство (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод; далі - послуги). На умовах даного договору замовник оплачує послуги, що будуть надані виконавцем в межах даного договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору орієнтовний обсяг надання послуг (додаток № 2 до Договору) у період з 01.07.2021 по 31.12.2021 складає 2 313,487 тис.куб.м.
Згідно з до пунктом 2.1 Договору ціна на послуги (за 1 000 куб.м) встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування та на момент укладення договору складає 2 560,00 грн без ПДВ, (3 072,00 грн з ПДВ).
Підпунктом 2.1.1 договору передбачено, що при зміні ціни на послуги виконавець направляє на адресу замовника письмове повідомлення з відповідною Додатковою угодою про зміну ціни на послуги за цим договором. Змінена ціна на послуги є обов`язковою для застосування в розрахунках між сторонами, починаючи з дати її встановлення.
У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що облік кількості стічних вод від замовника здійснюється повіреними приладами обліку замовника: а) двоканальним ультразвуковим лічильником "Ергомера-125БВ(м)", встановленим на випускних трубопроводах № 1 і № 2 на "Вузлі комерційного обліку стічних вод з міста Калуша" за згодою сторін за межею балансової належності мереж цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод (далі - цех НіОПСВ) виконавця; б) двоканальним ультразвуковим лічильником "Ергомера-125.Б-В2" виконавця, встановленим на випускному трубопроводі №3 від комунального закладу "Центральна районна лікарня" перед приймальною камерою стічних вод. При виході з ладу приладу обліку замовника, проведення повірки та в інших можливих випадках до усунення неполадок, кількість стічних вод приймається по приладу обліку виконавця, а при його виходу з ладу - виходячи з середньої величини кількості стічних вод за попередні три доби. Приладом обліку виконавця приймається двоканальний ультразвуковий лічильник "Ергомера 125.Б-В2", встановлений на випускних трубопроводах № 1 і № 2 з міста Калуша перед приймальною камерою стічних вод. Доступ до лічильників, запірної арматури опломбовує виконавець з оформленням актів, які підписується уповноваженими особами обох сторін. Сторони зобов`язані надати одна одній, при першій вимозі, технічну документацію на прилади. Замовник забезпечує доступ до лічильника "Ергомера-125БВ(м)" відповідальним представникам виконавця протягом двох годин після повідомлення. Замовник забезпечує виконавцю технічну можливість постійного доступу до показів "Вузла комерційного обліку стічних вод міста Калуша" в режимі онлайн. Кількість господарсько-побутових стічних вод від ст. Кропивник визначається за кількістю води питної, що надходить з мережі централізованого водопостачання. У випадку розбіжностей показів між комерційним приладом обліку стічних вод замовника та приладом обліку стічних вод виконавця, яка перевищує сумарну похибку приладів, сторони організовують спільну перевірку приладів згідно програми, яка узгоджується сторонами протягом одного робочого дня.
Відповідно до пункту 3.2 Договору фактичний обсяг наданих послуг, що підлягає оплаті, оформляється двостороннім актом про надання послуг датою не пізніше останнього дня звітного періоду та підписується сторонами до 3-го числа місяця, наступного за звітним. Акти про надання послуг оформляє виконавець і передає на підпис замовнику.
Згідно з пунктом 3.3 Договору у випадку не підписання та/або необґрунтованої відмови замовника від підписання акта надання послуг виконавець, згідно з показниками приладів обліку (або розрахунку), складає та односторонньо підписує акт надання послуг, який є підставою для оплати замовником наданих послуг ().
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата послуг замовником здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за звітним, за фактично надані послуги в звітному місяці на підставі двостороннього акта про надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Оплата послуг проводиться замовником з вказуванням у призначені платежу назви послуги, звітного періоду її надання та номеру даного договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору виконавець зобов`язується надавати послуги у відповідності до стандартів та нормативів, визначених чинним законодавством; повідомляти замовника про надходження по трубопроводах № 1, № 2 з міста Калуша і № 3 від Комунального закладу "Центральна районна лікарня" стічних вод з забрудненнями, що перевищують допустимі концентрації, відразу після їх виявлення; надавати оперативну інформацію в телефонному режимі та на електронний адрес замовника, вказаний у розділі 11 договору, щодо рівня забруднюючих речовин та інших наявних у виконавця даних, отриманих в процесі надання послуг, на вимогу замовника; приймати на очищення стічні води згідно акта розмежування експлуатаційної відповідальності між виконавцем та замовником; утримувати в належному технічному та санітарному стані каналізаційні мережі і очисні споруди, які обслуговує виконавець.
Згідно з пунктом 4.2 Договору замовник зобов`язується: проводити розрахунки за надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) по цінах та на умовах, визначених у розділі 3 цього договору; використовувати та підтримувати в технічно справному стані грабельні пристрої на станціях перекачування стічних вод з метою недопущення попадання будівельного, промислового, господарсько-побутового сміття, ґрунту і абразивних речовин на очисні споруди; скидати на очисні споруди цеху НіОПСВ виконавця господарсько-побутові стічні води з концентраціями забруднень, що не перевищують показники, які приведені в додатку № 3 до договору; не допускати присутності в стічних водах забруднень, не передбачених у додатку № 3 до договору, а також перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що вказані в "Узагальненому переліку гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм"; не допускати скидів стічних вод, що перевищують 38400 куб.м на добу, але не більше 1 800 куб.м/год з врахуванням коефіцієнта нерівномірності 1,23; вчасно проводити розрахунки за надання послуг; утримувати в належному технічному та санітарному стані каналізаційні мережі, які обслуговує замовник.
У пункті 9.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договору своїх зобов`язань за ним.