ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
Cправа № 910/2315/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
учасники справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023
у складі колегії суддів: Корсака В. А. (головуючого), Алданової С. О., Євсікова О. О.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022
у складі судді Бондарчук В. В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло"
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн
ВСТУП
1. Товариство звернулося до господарського суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої судом касаційної інстанції постановленням ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства.
2. Місцевий господарський суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, відмовив у задоволенні позову, оскільки пославшись на статті 23, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 2, 13, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшли висновків, що позивачем належними і допустимими доказами в порядку статті 74 ГПК України не було доведено наявності та розміру шкоди, незаконності рішення, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою органу державної влади та завданою позивачу шкодою, а відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтею 1173 ЦК України.
3. З урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі касаційний суд вирішив питання:
- щодо змісту предмета доказування, розподілу обов`язку доказування та повноважень господарського суду при вирішенні спору стосовно відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1174 ЦК України, через постановлення судом касаційної інстанції ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства?
4. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги та залишив без змін оскаржувані судові рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави позову
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" (далі - ТОВ "Промхімскло") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн.
6. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01.10.2021 у справі № 915/1309/20 відмовив ТОВ "Промхімскло" у праві на доступ до суду та на ефективний правовий захист в національному органі, чим завдав моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
7. 26.10.2020 ТОВ "Промхімскло" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, в якій просив суд відшкодувати йому за рахунок державного бюджету шкоду, завдану незаконними діями Центрального районного суду м. Миколаєва, Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області та Центрального районного суду м. Миколаєва у розмірі 20 900,00 грн, зокрема, сплачених адвокату Беліку В. Г. за надання юридичної допомоги та 100 000,00 грн моральної шкоди.
8. 22.01.2021 Господарським судом Миколаївської області прийнято рішення у справі № 915/1309/20 за позовом ТОВ "Промхімскло" до Миколаївської місцевої прокуратори № 1 та Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області про відшкодування шкоди, яким у задоволенні позову відмовлено.
9. 19.04.2021 Південно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 915/1309/20, якою апеляційну скаргу ТОВ "Промхімскло" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2021 залишено без змін.
10. 01.10.2021 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду ухвалою у справі № 915/1309/20 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Промхімскло" з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2021 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Господарського суду міста Києва від у справі № 910/2315/22 у задоволенні позову ТОВ "Промхімскло" відмовлено повністю.
12. Місцевий господарський суд виходив з того, що звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації останнього або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, зокрема вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, внаслідок відмови Верховним Судом у відкритті касаційної скарги ТОВ "Промхімскло".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Промхімскло" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/2315/22 - без змін.
14. Мотивуючи це рішення апеляційний суд повною мірою погодився з першою інстанцією та пославшись на статті 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, статті 2, 13, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшов висновків, що позивачем належними і допустимими доказами в порядку статті 74 ГПК України не було доведено наявності та розміру шкоди, незаконності рішення, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою органу державної влади та завданою позивачу шкодою, а відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтею 1173 ЦК України.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Рух касаційної скарги
15. 31.05.2023 ТОВ "Промхімскло" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/2315/22.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2315/22 визначено суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Картере В. І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023.
17. Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2023 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків.
18. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду на 27.07.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
19. У зв`язку з перебуванням судді Картере В. І. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2315/22 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023.
20. У судове засідання 27.07.2023 належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.
21. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
22. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
23. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 27.07.2023, обов`язковою не визнавалася.
24. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Вимоги та доводи касаційної скарги
25. У касаційній скарзі ТОВ "Промхімскло" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/2315/22, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
26. Касант зазначив в якості підстав касаційного оскарження пункт 3 частини першої та пункт 4 частини другої статті 287, частини першу, третю статті 310 ГПК України та стверджує, зокрема, що відмовивши ТОВ "Промхімскло" у відшкодуванні шкоди:
- суди попередніх інстанцій умисно не застосували положення статей 6, 56 Конституції України, статей 16, 23, 91, 94, 201, 1167, 1173 ЦК України, статі 11 ГПК України, статей 1, 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";
- суди попередніх інстанцій умисно проігнорували факти, що: необхідно було застосувати до вимоги позивача Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"; право на відшкодування виникло у позивача на підставі рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970, "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001, "Міхалкова та інші проти України" від 13.01.2011, "Лашманкін та інші проти Росії" від 07.02.2017 та рішень Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 та від 17.06.2019 № 4-р (ІІ)/2020, які підтверджують, що дії Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 915/1309/20 порушують права позивача;
- апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначаючи зміст терміну "ділова репутація", адже цей закон не встановлює загальних правових засад у сфері відшкодування шкоди, а мав застосувати положення частини четвертої статті 300 ГПК України про те, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм процесуального права;
- апеляційний суд дійшов помилкових висновків про те, що незгода учасника справи із висновками суду щодо застосування норм матеріального та (або) процесуального права не свідчить про незаконність судового рішення та недоведення позивачем матеріальної шкоди, адже зазначені позивачем статті ЦК України, КК України, КПК України, ГПК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", рішення ЄСПЛ та Конституційного Суду України свідчать про протилежне.
Узагальнений виклад відзивів на касаційну скаргу
27. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
28. Щодо наведеного у пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
Щодо стягнення моральної шкоди через судове рішення касаційного суду, з яким не згоден позивач
29. У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
30. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
31. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
32. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
33. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
34. Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
35. Релевантність цього визначення для врахування у правовідносинах із відшкодування шкоди підтверджується, зокрема, висновками щодо застосування цієї норми Закону у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21 і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від такого тлумачення норми.
36. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
37. Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
38. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
39. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
40. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом частина сьома статті 1176 ЦК України).
41. За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, відповідно до якого Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб (подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18).
42. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
43. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
44. Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
45. За висновком Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
46. Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).
47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).
48. При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).