ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/2848/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Нечитайло Т.В. (адвокат)
відповідача - Феденко Л.А. (адвокат);
Клюца С.О. (адвокат);
Миронова Л.О. (адвокат)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод"
на рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2023 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод"
про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 2 187 900,17 грн шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. На розгляд господарського суду Львівської області 02.11.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна", позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки від 01.01.2018 № 1300020283 між позивачем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - СТОВ "Нива", третя особа) укладено товарну аграрну розписку від 17.05.2018, посвідчену приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстровану в реєстрі за номером 931, за якою третя особа зобов`язалася поставити позивачу 500 т зерна пшениці, м`якої, 3-го класу, врожаю 2018 року на суму 2 400 000,00 грн у строк до 30.08.2018 та передала у заставу майбутній врожай пшениці, який вирощується на вказаних у пункті 7 розписки 281 земельних ділянках, загальною площею 100,3383 га. Стверджує, що аграрна розписка виконана третьою особою лише частково, в об`ємі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 тонну, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ. Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.04.2020 у справі № 903/975/19 про банкрутство третьої особи визнано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 9 869 809,62 грн та зобов`язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів, зокрема, 2 187 900, 17 грн (як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню (за невиконаною аграрною розпискою). Зазначає, що із матеріалів кримінального провадження № 12018140220000438 довідався, що СТОВ "Нива" передало відповідачу згідно з накладною від 10.09.2018 № 9 - 131,455 т пшениці на суму 645 181,14 грн та згідно з накладної від 02.11.2018 № 4 - 213,435 т сої на суму 1 792 854,00 грн. Посилаючись на пункти 11, 12 товарної аграрної розписки за номером 931, положення частин третьої, восьмої статті 7, частину четверту статті 13 Закону України "Про аграрні розписки", статтю 20 Закону України "Про заставу", вважає, що 131,455 т пшениці та 213,435 т сої передані третьою особою відповідачу на підставі накладних від 10.09.2018 № 9, від 02.11.2018 № 4 є предметом застави за аграрною розпискою і він має право задовольнити свої вимоги до третьої особи у справі за рахунок вказаного майна відповідача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Заяву ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" № 4315/21 від 25.02.2021 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти цієї заяви відмовлено.
2.3. Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" від (22.03.2021 № 1179/21) про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 109 395,01 грн.
2.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2021 в частині розгляду заяви ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (№ 4315/21 від 25.02.2021) та прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про розподіл судових витрат (№ 4315/21 від 25.02.2021) задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 70 185,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у справі № 914/2848/20 залишено без змін.
Скасовано додаткове рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі № 914/2848/20 та прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про розподіл судових витрат (від 22.03.2021 № 1179/21) задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 109 395,01 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.5. Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 (колегія суддів: Стратієнко Л.В., Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.) постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 скасовано. Рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2021 в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131, 455 т. пшениці м`якої некласної та в частині розподілу судових витрат скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В решті рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2021 залишено в силі.
Додаткове рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2021 скасовано.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що передані третьою особою 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної відповідачу за накладною від 10.09.2018 № 9 не є заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931 та, що відсутні підстави для задоволення позивачем своїх вимог до третьої особи за товарною аграрною розпискою за номером 931 за рахунок майна відповідача - 131, 455 т пшениці відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про аграрні розписки".
2.6. Рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2023 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено.
На погашення заборгованості СТОВ "Нива" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 2 187 900,17 грн основного боргу за договором поставки від 01.01.2018 №1300020283, рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі №914/2188/18 та ухвалою господарського суду Волинської області від 27.04.2020 у справі №903/975/19, на підставі товарної аграрної розписки від 17.05.2018, посвідченої приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстрованої в реєстрі за №931, звернуто стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010), некласної, що знаходиться у власності ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Стягнуто з ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" 9 677,72 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 14 516,58 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 19 355,44 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 56 408,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
2.7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 (колегія суддів: Желік М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2023 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати в частині звернення стягнення на заставне майно - 131, 455 т. пшениці м`якої некласної та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні названих вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційного інстанції після перегляду рішення місцевого суду, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує зокрема на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано статті 10, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.
4.3. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає на необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №906/708/20, у якій зроблено висновок щодо доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції, відповідно до якого у спорі між кредитором та третьою особою, якій боржник відчужив майно, що є предметом застави за аграрною розпискою, до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, тягар доказування обставин щодо походження відчуженої сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою та третю особу, яка є боржником у спірних правовідносинах.
4.4. Обґрунтовуючи необхідність відступлення від правового висновку, скаржник вказує на те, що нормою частини третьої статті 7 Закону України "Про аграрні розписки", іншими нормами законів не передбачено покладання обов`язку доведення походження зібраної боржником с/г продукції на третю особу, яка придбала спірну продукцію у боржника за аграрною розпискою. Скаржник зазначає, що у постанові від 24.05.2022 у справі №906/708/20 відсутнє посилання на норму закону, якою було б встановлено обов`язок третьої особи (не боржника у розписці) у даних спорах між кредитором і третьою особою доводити походження чужої зібраної продукції з одночасним звільненням від даного обов`язку кредитора.
4.5. Крім того, відповідач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 7 та статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" ( до правовідносин, що виникають у спорі за позовом кредитора до третьої особи про звернення стягнення на майно третьої особи за боргами боржника за аграрною розпискою), частини третьої статті 7 Закону України "Про аграрні розписки" у сукупності з нормами пункту 6 частини другої статті 4 даного закону, статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", підпункту 3 пункту 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.07.2004 №830, підпункту 4, 7 пункту 13 Порядку ведення реєстру аграрних розписок від 17.07.2013 №665 (щодо права сторін аграрних розписок відступити від положень закону та врегулювати на власний розсуд опис предмета застави в аграрній розписці).
4.6. З матеріалів касаційного оскарження вбачається, що відповідачем також оскаржується рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2023 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 в частині розподілу судових витрат, а саме а частині часткового стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідача з позивача.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
5.2. Позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, зазначає про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 стосуються питання "добросовісного набувача" за фактом відсутності реєстрації обтяжень, правовідносини у справі, на яку посилається скаржник є не релевантними до правовідносин у справі, яка розглядається. Позивач зазначає, що скаржник в своїй касаційній скарзі намагається здійснити переоцінку доказів та підміну понять з власним баченням фактичних обставин справи.
5.3. Від представника відповідача 11.07.2023 на електронну адресу Верховного Суду надійшли пояснення щодо касаційної скарги, які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КЕП). Підпис КЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КЕП від 11.07.2023.
5.4. На електронну адресу Верховного Суду від представників відповідача 11.08.2023 та 14.08.2023 надійшли відповіді на відзив позивача, які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КЕП). Підписи КЕП перевірено та підтверджено протоколами створення та перевірки КЕП від 11.08.2023 та 14.08.2023.
6. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
6.1. Від представника відповідача 11.07.2023 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке підписане кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КЕП). Підпис КЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КЕП від 11.07.2023.
6.2. Частина п`ята статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
6.3. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.
6.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
6.5. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
6.6. Кількісний показник означає, що така проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
6.7. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, і перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду унеможливить її повторення в подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання стосовно дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
6.8. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі № 910/11820/20 дійшла висновку, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно у їх сукупності, зокрема:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.
6.9 При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
6.10. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
6.11. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності.
6.12. У рішенні від 07.07.2011 у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на такому: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме в розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 17.02.2004 у справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98); у цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення від 24.03.2009 у справі "Тудор Тудор проти Румунії" (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03 та рішення від 02.11.2010 у справі "Стефаніка та інші проти Румунії" (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02); неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 01.12.2005 у справі "Падурару проти Румунії" (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00); Суд визнає, що дійсно можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, якими слід керуватись; сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підходи в тлумаченні Конвенції, у разі необхідності може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції (рішення від 19.04.2007 у справі "Вілхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії" (Vilho Eskelinen and Others v. Finland), заява № 63235/00 та рішення від 22.05.2012 у справі "Скоппола проти Італії" (Scoppola v. Italy), заява № 10249/03).
6.13. Однак в клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не обґрунтовані належним чином кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
6.14. Представник відповідача не навів доводів, що свідчать про неусталеність судової практики при вирішенні питання щодо застосування Закону України "Про аграрні розписки". Скаржник у своєму клопотанні не зазначив постанов Великої Палати Верховного Суду, інших касаційних судів у складі Верховного Суду, у яких суди по-різному підходили до аналізу норм права в подібних правовідносинах, не зробив посилання на конкретні справи, їх кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні.
6.15. Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правову проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами; відсутнє належне обґрунтування наявності кількісних та якісних показників.
6.16. Отже, заявлене відповідачем клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду, а отже не подолано бар`єр кількісних та якісних показників.
6.17. Наведені у клопотанні питання можуть бути вирішені Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
7.1. Між ТОВ "Суффле Агро Україна" (продавець) та СТОВ "Нива" (покупець) 01.01.2018 укладено договір поставки №1300020283, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів: насіння, засобів захисту рослин, мінеральні добрива, добрива для позакореневого підживлення. Договір направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов`язаних із вирощуванням врожаю.
7.2. На виконання умов вказаного договору ТОВ "Суффле Агро Україна" було поставлено СТОВ "Нива" товар на загальну суму 13 387 475,93 грн.
7.3. Між ТОВ "Суффле Агро Україна" (кредитор) та СТОВ "Нива" (боржник) 17.05.2018 підписано товарну аграрну розписку, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрована в реєстрі за номером 931 (товарна аграрна розписка № 931).
7.4. Відповідно до пункту 1 товарної аграрної розписки за номером 931 остання встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 т зерна м`якої пшениці третього класу у строк до 30.08.2018.
7.5. У пункті 2 зазначено, що товар, який підлягає передачі відповідно до цієї розписки, має відповідати за якісними показниками вимогам: вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова/олійна домішка - не більше 5,0%, вміст протеїну/білку мінімальний - 11,5%, клейковина мінімальна - 19 %, натура мінімальна - 760 гр/л, число падіння мінімальне - 230 с, пошкоджене клопом черепашкою - не більше 2%. За всіма іншими показниками застосовуються вимоги ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови, в частині вимог до якості м`якої пшениці третього класу.
7.6. Згідно з пунктом 10 товарної аграрної розписки зібрана продукція доставляється на зберігання боржником на умовах DAP (зерновий склад) у відповідності до Інкотермс 2010 на будь-який із наступних зернових складів: ПП "Зернопромтрейд", Львівська обл., м. Кам`янка-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, 56, та ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", Львівська обл., м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129а.
7.7. Пунктом 11 товарної аграрної розписки встановлено, що після збору врожаю в 2018 році предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією аграрною розпискою стає все зерно боржника.
7.8. У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок зерна зобов`язань боржника за даною аграрною розпискою предметом застави за даною аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником на земельних ділянках, зазначених у пункті 7 даної аграрної розписки, до повного виконання зобов`язань боржника (пункт 12 аграрної розписки).
7.9. Інших додаткових забезпечень зобов`язань за аграрною розпискою (додаткова застава, страхування, порука) не погоджено (пункт 15 товарної аграрної розписки за номером 931).
7.10. Згідно з пунктами 16, 17 товарної аграрної розписки за номером 931 вона вважається виданою з дати реєстрації в реєстрі аграрних розписок та діє до повного виконання зобов`язань боржника за нею. Обмеження, встановлені цією розпискою, підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
7.11. 17.05.2018 приватним нотаріусом зареєстровано товарну аграрну розписку за номером 931 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна як публічне обтяження.
У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про предмет застави за аграрною розпискою за номером 931, а саме: тип обтяження: заборона на рухоме майно; об`єкт обтяження: "розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 (п`ятсот) тонн зерна м`якої пшениці третього класу у строк до 30.08.2018 (включно). Товар, що підлягає передачі відповідно до цієї розписки має відповідати за якісними показниками вимогам: вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова/олійна домішка - не більше 5,0%, вміст протеїну/білку мінімальний - 11,5%, клейковина мінімальна - 19 %, натура мінімальна - 760 гр/л, число падіння мінімальне - 230 с, пошкоджене клопом черепашкою - не більше 2 %. За всіма іншими показниками застосовуються вимоги ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови, в частині вимог до якості м`якої пшениці третього класу. Відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати. Строк виконання зобов`язання: 30.08.2018. Термін дії: 17.05.2023".
7.12. Між ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" та СТОВ "Нива" (продавець) 22.06.2018 укладено форвардний контракт №22/06/2018.
7.13. За цим контрактом продавець зобов`язувався передати покупцю у власність пшеницю загальною вартістю 1 000 000,00 у липні-серпні 2018 року, а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість.
7.14. На виконання умов вказаного контракту відповідач 27.06.2018 перерахував третій особі як оплату за пшеницю 999 984,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.06.2018 №6262.
7.15. Відповідно до картки аналізу зерна від 31.08.2018 №58, складеного відповідачем на партію пшениці, переданої відповідачу третьою особою, передана пшениця врожаю 2018 року, загальною кількістю 103 360 кг, некласна, яра.
7.16. Згідно з накладної від 10.09.2018 №9 третя особа передала відповідачу 131,455 т пшениці загальною вартістю 645 181,14 грн.
7.17. 20.08.2018 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 13.08.2018 у справі №914/483/18 за заявою стягувача - ТОВ "Агрозахист-Донбас" приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем було складено постанову про опис та арешт майна СТОВ "Нива", зокрема, зерна пшениці в кількості 500 тонн. Вказане арештоване зерно було передано на відповідальне зберігання єдиному засновнику СТОВ "Нива" ОСОБА_1 . Відповідно до вищевказаної постанови ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за відчуження арештованого майна.
7.18. 14.09.2018 приватним виконавцем Маковецьким З.В. складено акт про те, що проведеною перевіркою встановлено відсутність на території СТОВ "Нива" арештованого майна, а саме 500 тонн зерна пшениці та 500 тонн зерна ячменю, при цьому ОСОБА_1 відмовився надати зерно для огляду, чим вчинив приховування арештованого майна.
7.19. 21.09.2018 за повідомленням приватного виконавця Маковецького З.В. слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140220000438 за ознаками частини першої статті 388 КК України.
7.20. Невиконання боржником (третьою особою) вимог позивача щодо виконання умов аграрної розписки стало підставою для звернення позивача до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського В.Є. із заявою про вчинення виконавчого напису з метою передачі боржником стягувачу переданої в заставу пшениці згідно товарної аграрної розписки від 17.05.2018 №931.
7.21. 05.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №2140.
7.22. Надалі боржник (третя особа у справі) умови товарної аграрної розписки за номером 931 виконав в процесі виконавчого провадження лише частково, в об`ємі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 т, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 21.12.2018 №5210025467 та складською квитанцією на зерно від 21.12.2018 № 176.
7.23. Як стверджував позивач, із матеріалів кримінального провадження №12018140220000438 позивач довідався про існування накладної від 10.09.2018 №9 про передачу третьою особою 131,455 т пшениці відповідачу на суму 645 181,14 грн, включаючи ПДВ; накладної від 02.11.2018 №4 про погашення заборгованості СТОВ "Нива" шляхом передачі 213,435 т сої відповідачу на суму 1 792 854,00 грн, включаючи ПДВ; протоколу допиту свідка ( ОСОБА_1, бенефіціарного власника третьої особи) про те, що на адресу відповідача передані вказані об`єми пшениці та сої "із врожаю 2018 року".
7.24. Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 27.08.2020 №1-в, у якій просив поставити йому 131,455 т пшениці та 213,435 т сої, які є предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931, шляхом переоформлення права власності на зерно на зерновому складі, для чого просив направити йому для підписання варіант договору зберігання. Також зазначив про можливість відповідачу запропонувати інший варіант поставки або ж відшкодувати на користь позивача вартість сільськогосподарської продукції, яка є предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931 та була неправомірно відчужена третьою особою, або ж надати свої пропозиції задоволення вимог позивача, як кредитора, заставне майно якого незаконно відчужено третьою особою відповідачу. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. За статтею 572 ЦК України, статтею 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами.
9.2. Інститут аграрних розписок був започаткований із набрання чинності Законом України "Про аграрні розписки" від 06.11.2012 5479-VI.
9.3. Запровадження цього інституту направлене на врегулювання правовідносин, пов`язаних з кредитуванням сільськогосподарських товаровиробників під заставу майбутнього врожаю та встановлює відповідальність для недобросовісних осіб за порушення операцій із заставним зерном гарантій кредиторів - заставодержателів.
9.4. На правовідносини, пов`язані із виконанням аграрних розписок, поширюється як дія спеціального закону - Закону України "Про аграрні розписки", так і загальні норми права, якими в цьому випадку є ЦК України, ГК України, Закон України "Про заставу", а також умови самої аграрної розписки.
9.5. Статтею 1 Закону України "Про аграрні розписки" (в редакції, чинній на момент підписання товарної аграрної розписки) встановлено, що аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.
9.6. Сторонами аграрної розписки є боржник та кредитор. Боржником є особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах, а кредитором є фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.
9.7. Аграрні розписки поділяються на товарні та фінансові аграрні розписки.
9.8. Товарною аграрною розпискою є аграрна розписка, яка встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою (стаття 3 вказаного Закону).
9.9. Статтею 4 Закону України "Про аграрні розписки" визначені реквізити, які повинні містити, зокрема, товарна аграрна розписка, до яких належить: 1) назва "товарна аграрна розписка"; 2) строк поставки сільськогосподарської продукції; 3) реквізити кредитора та умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою; 4) предмет - зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції, визначення її кількості та якості. Формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої якості; 5) умови та місце поставки сільськогосподарської продукції; 6) опис предмета застави, у тому числі інформація щодо кількості заставленого рухомого майна, кадастрового номера, місця розташування, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції; 7) дата та місце видачі; 8) ім`я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків (номер та серія паспорта у разі, якщо особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів) та підпис - для фізичних осіб. Найменування, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, підпис уповноваженої особи - для юридичних осіб. У разі якщо боржників два і більше, зазначаються дані всіх боржників. Боржник та кредитор можуть домовитися про включення до тексту товарної аграрної розписки додаткових умов, що не суперечать положенням цього Закону. Документ, який не відповідає вимогам цієї статті, не є аграрною розпискою.
9.10. Частинами першою, третьою статті 7 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, що аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника.
9.11. У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за аграрною розпискою предметом застави за аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на земельній ділянці, на якій до цього вирощувалася сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за аграрною розпискою, до повного виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін аграрної розписки (частина восьма статті 7 Закону України "Про аграрні розписки").
9.12. Відповідно до статті 9 Закону України "Про аграрні розписки" аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.
9.13. Отже, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку саме узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, статтею 9 Закону України "Про аграрні розписки", а виконання за нею має відповідати вимогам статті 12 Закону України "Про аграрні розписки" (подібний висновок міститься у пункті 8.12 постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 922/3050/20).
9.14. Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, що у разі відчуження боржником за аграрною розпискою майна, що є предметом застави за аграрною розпискою, будь-якій третій особі до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, кредитор за аграрною розпискою має право задовольнити свої вимоги до боржника за аграрною розпискою за рахунок такого чи іншого майна такої третьої особи, після чого в неї виникає право регресної вимоги до боржника за аграрною розпискою.