ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 380/7792/22
адміністративне провадження № К/990/35089/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/7792/22
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Глушко Марта Сергіївна,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, постановлене головуючим суддею Кузаном Р.І.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Шевчука С.М., суддів: Кухтей Р. В., Носа С.П.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Глушко М.С., звернувся через систему "Електронний суд" до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 03.04.2022, ухвалене щодо ОСОБА_1, визнати зазначене рішення нечинним;
1.2. визнати протиправними дії відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України, яке було наявне у позивача станом на 01.04.2022, та зобов`язати його утриматися від вчинення дій щодо створення перешкод у реалізації позивачем свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України, яке було наявне у позивача станом на 01.04.2022.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є студентом Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого (м. Харків) та уроженцем м. Херсона, який, як і вся Херсонська область, на момент звернення до суду із цим позовом перебував під окупацією російської федерації. Пояснював, що унаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, фактичної окупації нею м. Херсон та через побоювання за власні життя та здоров`я позивач прийняв рішення про необхідність виїзду за межі України. З цією метою, 01.04.2022, за його твердженням, прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску "Рава-Руська-Хребенне" для в`їзду до Республіки Польща з наміром подальшого проїзду до своєї матері, бабці та сестри, які вимушено перебувають в Італійській Республіці (правовий режим тимчасового захисту). Однак, за результатами процедури прикордонного контролю позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України на підставі статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" та постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2022 № 264.
2.1. Вказана відмова оформлена рішенням від 03.04.2022, яке, на думку позивача, є абсолютно необґрунтованим, позаяк фактичною причиною для відмови позивачу у перетинанні кордону стала відсутність документів, які підтверджують факт навчання останнього в закладах вищої освіти, розташованих за межами України, з покликанням на статтю 14 Закону України "Про прикордонний контроль", яка відсилає до норм статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", яка, своєю чергою, не містить такої підстави для обмеження права на перетин кордону.
2.2. Поряд із цим позивач наголошував, що за нормами пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил (у редакції, чинній станом на 01.04.2022), також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, серед інших, зокрема, здобувачі вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Тож, за доводами позивача, підстави, покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, суперечать нормам діючого законодавства.
2.3. Серед іншого, позивач звертав увагу, що оскаржуване рішення не відповідає формі, затвердженій пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967 "Про затвердження форм рішень про відмову у перетинанні державного кордону України". При цьому, звертає увагу, що жодних змін до затвердженої форми такого рішення законодавцем не вносилися.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
4. Громадянин України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), студент Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого (м. Харків) (довідка від 18.05.2022 № 126-0604-343), 03.04.2022 прибув в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "Рава-Руська-Хребенне" з метою виїзду з України.
5. Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 виданий 01.06.2018, орган що видав - 6511.
6. Начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4" (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4" НОМЕР_3 прикордонного Карпатського загону молодшим лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову позивачу у перетині державного кордону України від 03.04.2022.
7. Другий примірник вказаного рішення отримано позивачем особисто 03.04.2022, про що свідчить його підпис на наявній у матеріалах справи копії оскаржуваного рішення.
8. Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач 06.04.2022 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 зі скаргою на це рішення.
9. Листом від 10.04.2022 № 23/Ш-5 відповідачем повідомлено позивача про результати розгляду скарги на рішення про відмову у перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 03.04.2022. У цьому листі роз`яснено, що Указом Президента України з 24.02.2022 тимчасово заборонено виїзд з України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України не застосовується до здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) за наявності підтверджуючих документів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022, у задоволенні позову відмовлено.
10.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
10.2. Суди обох інстанцій зауважили, що Законом № 3543-ХІІ визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, та виснували, що у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
10.3. Оскільки згідно вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, то, за висновками судів попередніх інстанцій, сам факт навчання у вищому навчальному закладі не свідчить про автоматичну наявність відстрочки від призову на військову службу. Таке рішення приймається відповідними військовими органами комплектування та соціальної підтримки, підтвердженням чого може бути відповідне посвідчення чи відмітка у військовому квитку чи приписному посвідченні.
10.4. Тож приймаючи до уваги той факт, що позивачем не було надано відповідачу документів, які б підтверджували його навчання з метою здобуття вищої освіти та надання йому відстрочки від призову на військову службу у зв`язку з навчанням у вищому навчальному закладі, суди обох інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку є правомірним.
10.5. Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем права на перетин кордону, на думку судів попередніх інстанцій, також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від первинної вимоги та не обґрунтована жодними належними та допустимими доказами.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
11. Не погодившись із судовими рішеннями судів обох інстанцій, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Глушко М.С., оскаржив їх до Верховного Суду (далі - Суд) в касаційному порядку та просив у касаційній скарзі скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
11.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
11.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом сторона позивача наголошує, що вимога посадових осіб відповідача при перетині позивачем кордону України про надання документів, які підтверджують навчання останнього у закладах вищої освіти за межами України, є протиправною, позаяк такі документи не є підтверджуючими для вирішення питання про право перетину державного кордону у розумінні пункту 16 частини першої статті 1 Закону України "Про прикордонний контроль".
11.3. Сторона позивача уважає абсолютно необґрунтованим покликання відповідача в оскаржуваному рішенні як на підставу відмови позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України на положення статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль", які відсилають до норм статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", позаяк фактичною причиною для оскаржуваної відмови стала відсутність документів, які підтверджують факт навчання останнього у закладах вищої освіти за межами України. Не створює, на переконання касатора, законних підстав для відмови позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України і постанова КМУ № 264, на яку відповідач також послався в оскаржуваному рішенні, оскільки цією постановою лише внесено зміни щодо особливостей перетинання кордону окремим категоріями осіб до Правил перетинання державного кордону, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
11.4. За доводами касаційної скарги цим аргументам позивача не надано оцінки судами попередніх інстанцій, як і не надано оцінки його доводам про не відповідність оскаржуваного рішення формі, затвердженій пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967 "Про затвердження форм рішень про відмову у перетинанні державного кордону України", до якої зміни законодавцем не вносилися.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.12.2022 відкрито касаційне провадження № К/990/35089/22 за вказаною касаційною скаргою.
13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11.08.2023 № 1330/0/78-23 у зв`язку з відпусткою судді Загороднюка А.Г. та з метою дотримання строків розгляду справ, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Білак М.В.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 15.08.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
15. Із доводами касаційної скарги не погодилася військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у зв`язку з чим 16.01.2023 подала до Верховного Суду письмовий відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
15.1. У цьому відзиві наголошено, що на час виникнення спірних правовідносин у цій справі в Україні діяв військовий стан та було оголошено загальну мобілізацію, у зв`язку з чим конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежується спеціальним законодавством. Підкреслено, що в цих умовах відповідно до Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про прикордонний контроль", Правил перетинання державного кордону право на перетин кордону позивача мало бути підтверджене документами, передбаченими указаними нормативними актами, яких позивач не надав. У зв`язку з цим уповноважені посадові особи, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, не мали змоги прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону.
16. Сторона позивача користуючись своїм процесуальним правом подала відповідь не цей відзив, у якому висловила незгоду із доводами відповідача з мотивів, наведених у касаційній скарзі.
17. Пізніше (27.06.2023) стороною позивача подано клопотання про залучення до матеріалів справи листа головнокомандувача Збройних Сил України від 24.03.2022 № 300/1/С/962, звіт НАЗК про результати дослідження про "Корупційні схеми та ризики під час виїзду з України в умовах воєнного стану" від 26.10.2022, а також витяг із сайту "Судова влада".
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
20. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина четверта статті 341 КАС України).
21. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку із відмовою в перетині державного кордону України громадянину України призивного віку в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану.
22. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
23. Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
24. Статтею 64 Конституції України установлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
25. У Рішенні від 14.11.2001 N 15-рп/2001 Конституційний Суд України підкреслив, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (стаття 33 Конституції України).
26. Допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
27. Конституційний Суд України у цьому Рішенні наголосив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, а не іншими нормативними актами. Однак закону, який би комплексно регулював реалізацію встановлених статтею 33 Конституції України прав і свобод, на момент розгляду справи не прийнято.
28. Необхідно зауважити, що такого закону, який би комплексно регулював реалізацію встановлених статтею 33 Конституції України прав і свобод, законодавцем не прийнято і станом на сьогоднішній день. Питання реалізації цих прав і свобод унормовані у національному правопорядку рядом окремих законів.
29. Так, відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" від 11.12.2003 № 1382-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1382-IV).
30. Статтею 2 Закону № 1382 визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
31. Відповідно до абзацу 2 статті 3 Закону № 1382 термін "свобода пересування" у цьому Законі вживається у такому значенні - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
32. Відповідно до абзацу 3 статті 3 Закону № 1382 термін "вільний вибір місця проживання чи перебування" у цьому Законі вживається у такому значенні - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
33. Згідно абзацу 6 частини першої статті 12 цього Закону свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан відносно перелічених у частині другій цієї ж статті осіб.
34. При цьому, частиною третьою статті 12 обумовлено, що свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.
35. Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3857-XII).
36. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
37. За приписами частини першої статті 3 цього Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону, відповідно до частини першої якої серед документів, які дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, зазначені: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
38. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (частина друга статті 3 Закону № 3857-XII).
39. Нормами частини першої статті 6 Закону № 3857-XII визначені підстави для тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України, відповідно до якої це право може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду;
він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.
40. Частиною третьою статті 6 Закону № 3857-XII визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
41. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку (стаття 8 Закону № 3857-XII).
42. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).