ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 320/5750/21
адміністративне провадження № К/990/3689/22, К/990/3692/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5750/21
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рибпром" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Дудін С. О.) від 28 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Губська Л. В., Карпушова О. В., Степанюк А. Г.) від 13 грудня 2021 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Дудін С. О.) від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Губська Л. В., Карпушова О. В., Степанюк А. Г.) від 13 грудня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Рибпром" (далі - ТОВ "ТД Рибпром") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2021 року № 0084620706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 500 000 грн за порушення статті 15 Закону України № 481/95-BP від 19 грудня 1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-BP).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням до товариства застосовано штраф за зберігання пального без наявності ліцензії, проте, позивач звертає увагу, що для здійснення господарської діяльності ТОВ "ТД Рибпром" придбало паливно-мастильні матеріали (бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5) у ТОВ "Технологічна паливна компанія", які було відвантажено безпосередньо у паливні баки риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка. При цьому позивач стверджує, що не здійснює зберігання пального, а паливні баки риболовних суден не є акцизним складом в розумінні норм законодавства України, в той час, як чинним законодавством передбачено обов`язок суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки для стаціонарних ємкостей.
3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05 січня 2021 року № 0084620706.
Стягнуто на користь ТОВ "ТД Рибпром" судовий збір у сумі 7500 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
4. 02 вересня 2021 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ТОВ "ТД Рибпром" про розподіл судових витрат. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 400 грн.
5. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, клопотання ТОВ "ТД Рибпром" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ "ТД Рибпром" судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області у розмірі 12 000 грн.
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, 25 січня 2022 року Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ВП ДПС України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ТД Рибпром" у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.
7. Ухвалами Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
9. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційні скарги до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ТД Рибпром" (ідентифікаційний код 32846847, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) 26 лютого 2004 року було зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11. 17 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області згідно з наказом Головного управління ДПС у Київській області від 02 листопада 2020 року № 1659 "Про проведення фактичних перевірок" на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено фактичну перевірку діяльності ТОВ "ТД Рибпром" за його місцезнаходженням: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.
12. В ході перевірки, результати якої були оформлені актом № 2767/1036/07/32846847 від 26 листопада 2020 року, встановлено факт зберігання пального для власного споживання без наявності ліцензії на право зберігання пального для власних потреб (власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка. Постачальником пального є ТОВ "Технологічна паливна компанія", яким в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних в період з 01 квітня 2010 року по дату перевірки реєструвались акцизні накладні: від 09 червня 2020 року № 2096 в кількості пального 2 969,32 л, від 22 червня 2020 року № 2263 - 3951,87 л, від 15 липня 2020 року № 2587 - 3044,35 л, від 10 серпня 2020 року № 2966 - 1982,66 л, від 21 серпня 2020 року № 3185 - 2951,58 л, від 07 вересня 2020 року № 3432 - 2939,85 л, від 21 вересня 2020 року № 3689 - 3111,79 л та від 12 жовтня 2020 року № 4004 - 2968,27 л.
13. Контролюючий орган зазначив, що згідно наданих до перевірки пояснень, отримане від постачальника пальне використовується для власних потреб для заправки рибацьких баркасів в акваторії Київського водосховища, для зберігання і заправки якого використовується заправний модуль-резервуар місткістю 4 тони РСМ з паливно-роздавальним пістолетом.
14. У зв`язку з цим контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "ТД Рибпром", зокрема, положень статті 15 Закону № 481/95-BP, а саме: зберігання позивачем пального за відсутності ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб та промислової переробки).
15. Також контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивачем не було подано до органу ДПС заяв та повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування, місця торгівлі або об`єкти, що підлягають оподаткуванню, а саме: до перевірки надано перелік орендованих транспортних засобів в кількості 31 одиниця, по яким до органу ДПС не подано жодної заяви та повідомлення за формою № 20-ОПП.
16. 05 січня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0084620706, згідно з яким до ТОВ "ТД Рибпром" застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн за порушення статті 15 Закону № 481/95-BP.
17. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 15 квітня 2021 року № 8559/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
18. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що судовим розглядом встановлено, що придбаний ТОВ "ТД Рибпром" для здійснення власної господарської діяльності бензин автомобільний А-92 Євро 5-Е5 було відвантажено безпосередньо у паливні баки орендованих (фрахтованих) позивачем риболовних суден у пункті розвантаження: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Глібівка.
20. Оскільки пальне було завантажене у паливні баки риболовних суден, які, в свою чергу, були використані в межах здійснення господарської діяльності позивача суди попередніх інстанцій виснували, що останніфй не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального.
21. При цьому суди зауважили, що отримання позивачем пального відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певних ємностях,а не використав його у власній господарській діяльності. Доводи податкового органу про те, що на території підприємства є ємність для пального, суди не прийняли до уваги, оскільки відповідачем фактично не перевірявся ані факт зберігання пального в ємності, ані факт наявності взагалі у позивача такої ємності та перебування її на балансі підприємства, тобто такі твердження є лише припущеннями відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.
22. Водночас ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що огляду складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, та враховуючи принципи розумності і співмірності, загальна сума вартості витрат складає 12 000 грн.
При цьому враховуючи той факт, що у судове засідання, призначене на 03 червня 2021 року, представники позивача не з`явились, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 000 грн за участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 03 червня 2021 року, та ПДВ за вказаною послугою у розмірі 400 грн, усього - 2 400 грн.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
24. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
25. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає про відсутність висновку щодо застосування Закону № 481/95-BP в частині зберігання пального, з питання того, чи можливо зберігати пальне у резервуарі з паливно-роздавальним пістолетом без наявності ліцензії на зберігання пального, що підтверджується поясненнями уповноваженого представника суб`єкта господарювання.
26. При цьому скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази (не досліджено пояснення головного бухгалтера ТОВ "ТД Рибпром" ОСОБА_1, які вказують на те, що отримане від постачальника пальне використовується для власних потреб для заправки рибацьких баркасів в акваторії Київського водосховища. Також в наданому на перевірку поясненні зазначено, що для зберігання і заправки отриманого від постачальника пального (бензин А-92) використовується заправний модуль-резервуар місткістю 4 тони РСМ з паливно-роздавальним пістолетом).
27. Також скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок щодо відвантаження пального безпосередньо у паливні баки орендованих (фрактованих) позивачем суден на підставі актів видачі паливно-мастильних матеріалів. При цьому, даними актами підтверджується лише факт використання пального суднами в межах підприємства, однак, жодним чином не підтверджується спосіб отримання від постачальників пального та безпосереднього розливу такого у паливні баки суден.
28. Окремо скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано той факт, що позивач стверджуючи, що процес заправки риболовних суден відбувався в момент постачання палива, шляхом переливу з бензовозу у каністри подальшого його заливу у паливний бак, не надав доказів наявності достатньої кількості каністр (не більше 5 літрів кожна), що ставить під сумнів такі твердження.
2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ВП ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року
29. Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ВП ДПС України у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
30. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23 квітня 2021 року по справі № 521/15516/19, від 19 грудня 2019 року по справі № 520/1849/19, від 19 лютого 2020 року по справі № 904/1643/19 та від 07 серпня 2019 року по справі № 910/4923/12 зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що гонорар, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
31. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.
32. Скаржник звертає увагу, що поданий позивачем звіт про надання правової допомоги містить лише загальну інформацію про види послуг, виконаних адвокатським об`єднанням на користь позивача. Проте, жодної інформації щодо загального часу, використаного адвокатським бюро на їх виконання, детального розрахунку вартості кожної складової послуг, із зазначенням часу, який був витрачений адвокатом на їх виконання та вартості такої складової не містить вказаний звіт. З огляду на вказане скаржник вважає заявлену суму до відшкодування необґрунтованою.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
34. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом № 481/95-ВР.
35. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
36. Частиною сьомою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
37. Згідно з частинами восьмою, десятою, шістнадцятою, дев`ятнадцятою та двадцять першою статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
38. Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
39. Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-BP встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
40. Відповідно до частини другої статті 17 вищевказаного Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.
41. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2020 року у справі № 540/4291/20 вже сформулював висновок щодо застосування норм статті 15 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах. Верховний Суд, застосувавши норми зазначеної статті, якими врегульовано порядок отримання ліценції на зберігання пального, у взаємозв`язку з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, виснував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами ПК України виключають кваліфікацію його як "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний", у суб`єкта господарювання немає обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
42. Таким чином, для встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
43. Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
44. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: