ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 380/1581/21
адміністративне провадження № К/990/16482/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №380/1581/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 (суддя Кедик М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 (головуючий суддя: Качмар В.Я., судді: Большакова О.О., Затолочний В.С.),
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2018 №0130031311, №0130061311, № 00130041311.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення процедури проведення перевірки, оскільки контролюючий орган до початку проведення останньої не пересвідчився чи вручено платнику податків в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Вказує, що про факт прощення боргу позивачу відомо не було, проте, якщо б таке мало місце, то це прощення за фінансовим кредитом в іноземній валюті відбулось після 1 січня 2015 року, а відтак не становить додаткове благо. Також зазначає, що через неповідомлення позивача кредитором про прощення (анулювання) боргу в спосіб, визначений абзацом "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів - додаткового блага, зобов`язаний кредитор.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, позов задоволено у повному обсязі.
Так, судами встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 09.02.2018 №329/13-01/13-11.
Перевіркою встановлені порушення:
- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 176282,40 грн;
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2016 рік;
- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" в результаті чого донараховано військового збору за 2016 рік на загальну суму 14690,2 грн.
На підставі акту перевірки сформовані податкові повідомлення-рішення:
- від 29.03.2018 №0130031313 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування" на загальну суму 220353 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 176282,4 грн, за штрафними санкціями 44070,6 грн;
- від 29.03.2018 № 0130061311 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 18362 грн 75 коп, в т.ч. за податковим зобов`язанням 14690,2 грн, за штрафними санкціями 3672,55 грн;
- від 29.03.2018 №0130041311 про застосування штрафних санкцій у сумі 170 грн за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування.
Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що повідомлення про анулювання боргу від 31.08.2016 №229/1700-2 не може вважатись достовірним доказом у цій справі, оскільки сторонами до суду не було надано оригіналу такого повідомлення, відповідно останнє (його копія) не підтверджує факт повідомлення позивача кредитором про прощення (анулювання) боргу. Також, суди виходили з того, що відповідачем не виконано вимог ПК України щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким або у задоволенні позову відмовити (задовольнивши скаргу на підставі п.1 ч.4 ст.328 КАС України), або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (задовольнивши скаргу на підставі п.4 ч.4 ст.328 КАС України).
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суд, встановлений ст.122 КАС України.
Також контролюючий орган вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про недотримання ним порядку проведення перевірки у зв`язку з неналежним повідомленням позивача про початок такої перевірки, оскільки повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки й наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки були надіслані на адресу платника податків, однак повернулися з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання.
Окрім того, відповідач зазначає, що, вказавши на відсутність у матеріалах справи оригіналу повідомлення про анулювання боргу, суди, у свою чергу, не застосувати ч.6 ст.94 КАС України й не витребували у банку його оригінал, хоча таке клопотання ним заявлялося.
Правовою підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1та 4 частини четвертої ст. 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У межах підстав касаційного оскарження ключовим було питання додержання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2018 №0130031311, №0130061311, № 00130041311.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
Так, 26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: "Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті" .