У Х В А Л А
10 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 240/14828/22
Провадження № 11-39апп23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року (суддя Окис Т. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року (судді Драчук Т. О., Полотнянка Ю. П., Смілянець Е. С.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
16 липня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі -ГУ ПФУ, відповідач) щодо ненарахування та невиплати їй із 16 січня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 грудня 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII); зобов`язати ГУ ПФУ здійснити їй із 16 січня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відповідач протиправно не нараховує та не виплачує їй як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, доплату (підвищення) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 16 січня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року; зобов`язано ГУ ПФУ провести нарахування та виплату ОСОБА_1 із 16 січня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, визначене статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України № 796-ХІІ, у зв`язку із чим є правові підстави для зобов`язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати на її користь.
При визначенні розрахункової величини для проведення розрахунку доплати до пенсії, на яку позивачка має право, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII). При цьому суди врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, яка, розглядаючи зразкову справу № 240/4946/18, виснувала, що за змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
З огляду на це суди попередніх інстанцій виснували, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання ГУ ПФУ нарахувати і виплатити позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року.
Рух касаційної скарги
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані нею судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову повністю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі також - Касаційний адміністративний суд) ухвалою від 24 січня 2023 року відкрив касаційне провадження в цій справі; а ухвалою від 14 березня 2023 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 березня 2023 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Короткий зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд зазначив, що з метою економного та раціонального використання державних коштів та приведення у відповідність з фінансовими можливостями положень окремих законів України Верховна Рада України 06 грудня 2016 року прийняла Закон № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
У постанові у зразковій справі № 240/4946/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після набрання чинності Законом № 1774-VІІІ положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Отже, після набрання чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, у тому числі для обчислення підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року, в частині, яка не змінена Законом України від 04 лютого 2016 року № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII). Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ є неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Оскільки зазначені зміни до статті 39 Закону № 796-ХІІ суперечать Конституції України, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, непрацюючі пенсіонери, які проживають на території радіоактивного забруднення, мають право на доплату в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, за весь період існування такого права, а не лише із 17 липня 2018 року, адже судовий захист не може ґрунтуватися на неправовому законі. Водночас колегія суддів Касаційного адміністративного суду наголошує на тому, що право на доплату в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, для непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
З урахуванням наведеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував про необхідність вирішення питання про відступ від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в зразковій справі № 240/4937/18, щодо обчислення підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке в таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ, з розрахунку двох мінімальних заробітних плат та щодо дати, з якої у непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, виникло право на отримання відповідної допомоги.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2023 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та призначено її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Однак, вивчивши матеріали адміністративної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для повернення справи Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду виходячи з такого.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики.
Завдання Великої Палати Верховного Суду установлені статтею 45 цього Закону, частиною другою якої передбачено, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.