ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 565/1068/21
провадження № 51-1953км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
представника потерпілих ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021181050000039 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Більська Воля Володимирецького району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого у
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вступ
ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 13 березня 2021 року, приблизно
о 10:18, рухаючись автомобілем виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем потерпілого, який в цей час рухався у зустрічному напрямку, у результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження й призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги захисника, вирок міського суду залишив без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, захисник подав касаційну скаргу в якій просить пом`якшити засудженому покарання, застосувавши ст. 75 КК України і як результат звільнити його від призначеного покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи про наявність неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від
30 серпня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Цим же вироком вирішено заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні та долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 13 березня
2021 року, приблизно о 10:18, рухаючись автомобілем марки "RENAULT Тrаfіc", реєстраційний номер НОМЕР_1, по автомобільній дорозі Рівненська в
м. Вараші, не врахував дорожньої обстановки та перед перехрестям всупереч п.10.1, п.12.3, п.14.2 б), в) та лінії 1.1 дорожньої розмітки розділу 34 Правил дорожнього руху (далі ПДР), не вмикаючи покажчик повороту ліворуч, перетнувши розмітку 1.1. ПДР, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "DODGE JOURNEY", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_9, який в цей час рухався в зустрічному напрямку.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п.10.1 та лінії 1.1 дорожньої розмітки розділу 34 ПДР, у вказаній дорожній обстановці з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку із скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року вирок міського суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить пом`якшити призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України за вчинене ним кримінальне правопорушення, при цьому, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень
ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, правової кваліфікації дій засудженого та вирішення заявлених цивільних позовів, захисник стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, стан його здоров`я, його постзлочинну поведінку, спрямовану на залагодження своєї провини, а саме факт сплати потерпілому суми у розмірі 5 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що в сукупності давало судам підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні засудженому покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та їх представник наводять аргументи на спростування доводів цієї скарги та просять залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану скаргу, а представник потерпілих та прокурор заперечували проти її задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не повʼязане з позбавленням волі.