ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 638/3302/16-к
провадження № 51-2230км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Харківського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 27 жовтня 2015 року вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
Історія кримінального провадження
За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 185 КК України строком на 2 роки 6 місяців;
- ч. 2 ст. 186 КК України строком на 4 роки;
- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України строком на 2 роки;
- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України строком на 3 роки 8 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2015 року, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Вироком Харківського апеляційного суду від 26 січня 2023 року вирок районного суду в частині призначеного засудженому покарання скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі:
- ч. 2 ст. 185 КК України строком на 2 роки 6 місяців;
- ч. 2 ст. 186 КК України строком на 4 роки;
- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України строком на 2 роки;
- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України строком на 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2015 року, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у період часу з 11 січня 2016 року по 22 травня 2021 року, з метою особистого незаконного збагачення, повторно вчинив 14 корисливих правопорушень, пов`язаних з незаконним заволодінням чужим майном, два з яких вчинено відкрито та два - не доведено до кінця, оскільки був затриманий охоронцями магазину. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 потерпілим (товариствам з обмеженою відповідальністю) було заподіяно матеріальну шкоду (10020,55 грн.)
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнямипрокурор просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ст. ст. 418, 420 КПК України.
Вказує, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, призначаючи ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України та, обираючи порядок поглинення однакових за розміром та видом покарання, призначених за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки та за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі також строком на 4 роки, не врахував, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають. Тому вважає, що призначення ОСОБА_6 однакових за розміром та видом покарань, не буде відповідати ані вимогам закону України про кримінальну відповідальність (ст. 70 КК України принцип поглинення), ані співвідношенню щодо наслідків їх вчинення. Крім того, на його думку, призначене остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років не буде відповідати принципам справедливості та співмірності призначених покарань особі засудженого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що
не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Доводи касаційної скарги прокурора про допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, за матеріалами кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. Також зазначав, що ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців, тоді як санкцією даної частини статті передбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі. Також вказував, що суд при призначені покарання належним чином не врахував дані про особу обвинуваченого та просив апеляційний суд призначити ОСОБА_6 покарання за: