Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 442/5491/19
провадження № 61-8768св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року в складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М. М., про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що у грудні 2016 року ним подано позов до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області до ОСОБА_2 про стягнення з останнього коштів за договором позики. Одночасно з позовом подано заяву про його забезпечення.
19 грудня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановив ухвалу в справі № 442/7790/16-ц за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якої його заява про забезпечення позову задоволена та накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1, 4/8 частини квартири АДРЕСА_2 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2017 року його позов задоволено та стягнено із ОСОБА_2 на його користь борг у розмірі 776 700,00 грн, за прострочення платежу 15 617,93 грн та інфляційні втрати в сумі 7 837,71 грн. Рішення суду набрало законної сили.
Однак під час дії ухвали суду від 19 грудня 2016 року, якою було накладений арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, 01 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18815698, індексний номер 33670799 від 01 лютого 2017 року.
Надалі 02 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування 3/8 ідеальних частин квартири АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18822193, індексний номер 33679984 від 02 лютого 2017 року.
Зазначав, що вказані правочини укладені ОСОБА_2 з метою уникнення виконання рішення суду у справі № 442/7790/16-ц про стягнення суми боргу за договором позики, тому відчуження спірної нерухомості під час дії судової заборони, накладеної на забезпечення позову, порушує його права, оскільки неможливо виконати рішення суду про стягнення боргу за рахунок майна ОСОБА_2 .
З урахуванням зазначених обставин, на підставі статей 15,16, частини першої статті 203, частини першої та третьої статті 215, статті 16 ЦК України позивач просив:
визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 від 01 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18815698, індексний номер 33670799 від 01 лютого 2017 року;
визнати недійсним договір дарування 3/8 ідеальних частин квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18822193, індексний номер 33679984 від 02 лютого 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 01 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18815698, індексний номер 33670799 від 01 лютого 2017 року.
Визнано недійсним договір дарування 3/8 ідеальних частин квартири АДРЕСА_2 від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18822193, індексний номер 33679984 від 02 лютого 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність обмеження щодо відчуження належного йому майна у зв`язку із необхідністю повернення боргу, а відтак, він не вправі був вільно ним розпоряджатися.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення суду оскаржили ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5, як особа, яка не брала участі у справі, але вказаним рішенням її права порушені.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 01 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18815698, індексний номер 33670799 від 01 лютого 2017 року скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору дарування 3/8 ідеальних частин квартири АДРЕСА_2 від 02 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18822193, індексний номер 33679984 від 02 лютого 2017 року, апеляційний суд виходив із того, що на момент укладення вказаного правочину ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність обмеження щодо відчуження належного йому майна у зв`язку із необхідністю повернення боргу, а відтак, останній не вправі був вільно ним розпоряджатись.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 01 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), то колегія суддів апеляційного суду, скасовуючи рішення місцевого суду в цій частині та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог, виходила з того, що за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Москалик Л. П. від 17 листопада 2017 року, ОСОБА_3 продала ОСОБА_5 зазначену квартиру і остання є її добросовісним набувачем. Тобто на час звернення з позовом до суду - 01 серпня 2019 року власницею спірної квартири була ОСОБА_5, рішення суду впливає на її права та обов`язки, проте вона не була залучена до участі в справи в якості відповідача.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
08 вересня 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без задоволення поданої нею апеляційної скарги, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статті 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 917/776/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Заявниця зазначає, що постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 вважає законною та обґрунтованою, тому судове рішення в цій частині нею не оскаржується.
Щодо інших доводів касаційної скарги, то заявниця вказує на те, що за відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року про забезпечення позову надіслана до реєстру 06 березня 2017 року, зареєстрована 07 березня 2017 року, а оприлюднена 10 березня 2017 року.
Такі обставини свідчать про відсутність цієї ухвали в матеріалах справи на момент укладення оспорюваних правочинів, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не був та не міг бути обізнаний про заборону відчужувати належне йому майно та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, посилається на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови в позові.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18815698, індексний номер 33670799 від 01 лютого 2017 року.
02 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування 3/8 ідеальних частин квартири АДРЕСА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М., номер запису про право власності 18822193, індексний номер 33679984 від 02 лютого 2017 року.
19 грудня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановив ухвалу у справі № 442/7790/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якої заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив та наклав арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_4, 4/8 ідеальних частин квартири АДРЕСА_2 та заборонив ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна.
Ухвала направлена судом до Дрогобицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області для виконання.
За повідомленням Дрогобицького міського відділу ДВС про повернення виконавчого документу стягувачу ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року про забезпечення позову у справі № 442/7790/16-ц повернута 29 грудня 2016 року і отримана судом 23 січня 2017 року.
31 січня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 знайомився з матеріалами справи № 442/7790/16-ц, у тому числі з ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року про забезпечення позову та повідомленням Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС про повернення виконавчого документу стягувачу від 29 грудня 2016 року, отже був проінформований про наявність зазначеної ухвали.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 776 700,00 грн, за прострочення платежу - 15 617,93 грн та інфляційні втрати в сумі 7 837,71 грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення набрало законної сили 26 червня 2017 року.
Як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог закону, оскільки ОСОБА_2 не мав права їх укладати у зв`язку з наявністю ухвали суду про накладення арешту на спірне майно. Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження та про існування у відповідача права вільно розпоряджатись нерухомим майном, оскільки про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.
За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 серпня 2017 року на час нотаріального посвідчення оспорюваних договорів дарування у державному реєстрі заборон були відсутні відомості про наявність обтяжень щодо майна, яке було предметом таких правочинів, зокрема в реєстрі відсутні відомості про ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року про забезпечення позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.