Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 331/4785/19
провадження № 61-619св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", державний реєстратор Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенко Євген Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародній Банк" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародній Банк" (далі - АТ "ПУМБ"), державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенка Є. В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.
На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 03 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ"), правонаступником всіх прав та зобов`язань якого стало ПАТ "ПУМБ", було укладено кредитний договір № 5889689, за яким банк надав позивачу у кредит 59 700,00 доларів США на строк до 03 листопада 2022 року включно під 12,90% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачами та ЗАТ "ПУМБ" було укладено договір іпотеки № 5889704 від 03 грудня 2007 року, за яким іпотекодавці (позивачі) передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2019 року на адресу позивачів почали надходити дзвінки представників ПАТ "ПУМБ" з вимогами про їх виселення з квартири з тих підстав, що право власності на квартиру було набуто банком в позасудовому порядку через невиконання умов кредитного договору № 5889689 від 03 грудня 2007 року.
Після цього позивачі із Інформаційної довідки № 177910800 від 19 серпня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна дізналися, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41828814 від 27 червня 2018 року 12:47:05, державним реєстратором Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христиненком Є. В. було змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ПАТ "ПУМБ", номер запису про право власності: 26827890.
Рішення про зміну власника на банк було прийнято державним реєстратором на підставі наступних документів: договір іпотеки № 5889704, серія та номер: 3193, виданий 03 грудня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В. М.; додатковий договір № 5889704/20091120 про внесення змін до договору іпотеки № 5889704, посвідчений Морозовою В. М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03 грудня 2007 року.
Позивачі вважають, що дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про зміну власника предмета іпотеки суперечить нормам законодавства України, вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки спірна квартира повністю підпадає під визначення майна, яке не може бути примусово стягнуте в розумінні Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", бо іпотекою забезпечено кредит в іноземній валюті, а вказана квартира є єдиним місцем постійного проживання позивачів.
З урахуванням викладених обставин позивачі просили суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христиненка Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41828814 від 27 червня 2018 року 12:47:05, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на праві спільної сумісної власності та перейшла у власність до ПАТ "ПУМБ".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 доПАТ "ПУМБ", державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенка Є. В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41828814 від 27 червня 2018 року 12:47:05, державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христиненка Є. В., щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та перейшла у власність до ПАТ "ПУМБ".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що квартира за адресою АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором № 5889704 від 03 грудня 2007 року, укладеним в забезпечення виконання споживчого кредитного договору № 5889689 від 03 грудня 2007 року, має загальну площу 69,21 кв.м, використовується як місце постійного проживання позивачів, а тому зазначене майно підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а отже на нього не може бути звернуто стягнення в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, АТ "ПУМБ" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року у цій справі залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11 січня 2022 року АТ "ПУМБ" через систему "Електронний Суд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник у касаційній скарзі посилався на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) відбулося не у примусовому, а у договірному порядку, на підставі застереження, яке міститься у договорі іпотеки, а Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" пов`язує мораторій саме з примусовим стягненням.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 331/4785/19.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 331/4785/19.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради 04 жовтня 2007 року, та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно № 16234165, виданого орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" жовтня 2007 року, на праві приватної власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири становить 69,21 кв. м, житлова - 38,7 кв.м.
03 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ПУМБ" було укладено кредитний договір № 5889689, за яким банк надав позивачу у кредит 59 700,00 доларів США на строк до 03 листопада 2022 року включно під 12,90% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ЗАТ "ПУМБ" 03 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки № 5889704, за яким іпотекодавці (позивачі) передали в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1 іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавців в таких випадках: у разі невиконання чи неналежного виконання Основного зобов`язання, у раз невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання Основного зобов`язання, зробленої на підставі закону, Кредитного договору чи цього Договору.
Відповідно до пункту 4.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься в пункті 4.7 цього Договору.
Згідно пункту 4.7.1 у разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття Предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє Іпотекодавців.
Відповідно до пункту 4.7.2 зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно.
Позивачі постійно проживають та зареєстровані у спірній квартирі.
Як вбачається з матеріалів справи, банком на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було направлено повідомлення-вимоги від 03 березня 2016 року про обов`язок достроково сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено про наслідки невиконання.
Вказані повідомлення-вимоги отримані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 17 березня 2016 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Згідно Інформаційної довідки № 177910800 від 19 серпня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41828814 від 27 червня 2018 року 12:47:05, державним реєстратором Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христиненком Є. В. було змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на ПАТ "ПУМБ", номер запису про право власності:26827890
Рішення про зміну власника на банк було прийнято державним реєстратором Христиненком Є. В. на підставі наступних документів: договір іпотеки № 5889704, серія та номер: 3193, виданий 03 грудня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В. М.; додатковий договір № 5889704/20091120 про внесення змін до договору іпотеки № 5889704, посвідченого Морозовою В. М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03 грудня 2007 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ "ПУМБ" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.