Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 303/8696/21
провадження № 61-7410св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Овчиннікова Ірина Василівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2022 року у складі судді: Монич В. О., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А. Кондор Р. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, третя особа - в приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Овчиннікова І. В. про зміну часток у приватній власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, як спадкоємець ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, на підставі рішення Мукачівського міського народного суду від 06 лютого 1978 року, є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Мукачівського міського народного суду від 06 лютого 1978 року, частка у вказаному домоволодінні загальною площею 69,25 кв. м, ОСОБА_5 становила 41/100, а ОСОБА_2 - 59/100.
У 1992 році чоловіком позивача ОСОБА_4 до вказаного домоволодіння проведено прибудову "літ. А" загальною площею 42,5 кв. м та підвал - 37,6 кв. м. Після проведення добудови площа будинку істотно змінилася за рахунок дій ОСОБА_4, до чого відповідач не мала жодного відношення. Однак, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом вказано предметом спадщини 41/100 частину житлового будинку площею 157,5 кв. м, у зв`язку з чим позивачем отримано у спадок фактично значно меншу частку, ніж та на яку мав право спадкодавець. Враховуючи проведення спадкодавцем добудови, частки у спірному домоволодінні повинні були становити 71/100 ОСОБА_1 та 29/100 ОСОБА_2
ОСОБА_1 просила:
визнати за ОСОБА_1 право власності на 71/100, а за ОСОБА_2 право власності на 29/100 житлового будинку (домоволодіння), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157,5 кв. м;
скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом в межах спадкової справи № 18/2016 від 08 грудня 2016 року, видане приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Овчинніковою І. В., зареєстроване в реєстрі за № 560, згідно якого встановлено, що предметом спадщини є 41/100 частина житлового будинку площею 157,5 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 1 816 грн судового збору в дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
згідно інформаційної довідки № 1151-вих від 10 вересня 2021 року добудову до спірного будинку проведено в 1992 році, тобто до набрання чинності ЦК України 2004 року. Відповідно до статті 119 ЦК УРСР (у редакції чинній станом на 1992 рік) коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні. Разом з цим, суду не надано доказів на підтвердження того, що добудова проводилася за згоди іншого співвласника ОСОБА_2, а отже немає підстав вважати, що частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 71/100, а за ОСОБА_2 право власності на 29/100 спірного житлового будинку загальною площею 157,5 кв. м;
після прийняття Верховною Радою Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ці об`єкти приймають в експлуатацію як самовільно побудовані. Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведені в ДБН А3.1-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" та в листі Державного Комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126 в якому, зокрема роз`яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час неприйняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Відповідно до пункту 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України. Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування;
відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Матеріали справи містять довідку КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 3966-вих від 27 листопада 2016 року, з якої садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 26 серпня 1978 року зареєстрований в КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" на праві приватної спільної часткової власності в реєстровій книзі - 23, під реєстровим № 5112, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно - 20208243. Частки ОСОБА_2 - 59/100, ОСОБА_6 - 41/100. У домоволодінні самочинно побудовані, переобладнані приміщення відсутні. Оформляється спадщина на 41/100 житлового будинку літ. А-А загальною площею 157,50 кв. м, в тому числі підвал - 45,20 кв. м, житловою площею - 63,60 кв. м. Всі будівлі в домоволодінні побудовані до 1992 року. Тобто, матеріали справи містять довідки з різними даними щодо року побудови спірного житлового будинку, при цьому, позивач не вказує про недостовірні відомості в якійсь з довідок КП "Мукачівське МБТІ та ЕО", а отже вказане і не є предметом дослідження в даній справі. Довідка КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" № 3966-вих від 27 листопада 2016 року надавалася позивачкою приватному нотаріусу для оформлення спадщини і відповідно до якої було видано свідоцтво про право на спадщину. Тому суд не вбачає підстав для скасування свідоцтва про право на спадщину за законом в межах спадкової справи № 18/2016 від 08 грудня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Овчинніковою І. В.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
добудову до спірного будинку проведено в 1992 році, тобто до набрання чинності ЦК України 2004 року. Відповідно до статті 119 ЦК УРСР (у редакції чинній станом на 1992 рік) суду не надано доказів на підтвердження того, що добудова проводилася за згоди учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні;
порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведені в ДБН А3.1-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" та в листі Державного Комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126 в якому, зокрема роз`яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час неприйняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Відповідно до роз`яснень пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК і спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації;
суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для задоволення заявлених позовних вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом в межах спадкової справи № 18/2016 від 08 грудня 2016 року відсутні.
Аргументи учасників справи
10 травня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди неправильно застосували статті 115, 119 ЦК УРСР і відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права;
позов було обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2, на підставі рішення Мукачівського міського народного суду від 06 лютого 1978 року, були співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідним рішенням визначено ідеальні частки у праві власності. Відповідно до рішення Мукачівського міського народного суду від 06 лютого 1978 року, частка у будинку загальною площею 69,25 кв. м, ОСОБА_4 становила 41/100, а ОСОБА_2 - 59/100. Судами не взято до уваги, що ОСОБА_1 набула право власності у відповідному будинку в порядку спадкування за чоловіком - ОСОБА_4 . Після винесення рішення було прийнято також рішення суду від 19 січня 1979 року, відповідно до якого на підставі статті 115 ЦК УРСР проведено фактичний розподіл будинку на дві частини (шляхом виділення у власність і відокремлених приміщень кожному з них). Також вирішено зобов`язати ОСОБА_2 переобладнати житловий будинок на дві квартири. Однак, після фактичного переобладнання житлового будинку на дві квартири не було проведено присвоєння їм окремих адресів та не було проведено перереєстрацію таких квартир у відповідних реєстрах права власності на час виникнення відповідних правовідносин - зазначенні і реєстр перебував у компетенції БТІ;
висновок, викладений Верховним Судом від 14 квітня-2020 року у справі № 457/238/18, стосується інших обставин та не враховує специфіку спору, де відповідна добудова проведена чоловіком позивачки до належної йому частини будинку вже після виділення йому на підставі статті 115 ЦК УРСР у власність його частки, хоча і без внесення відповідних даних до реєстрів права власності;
у встановленому законом порядку чоловіком позивачки в 1992 року до будинку було проведено прибудову під "літ А" загальною площею - 42,5 кв. м. Крім того підвал - 37,6 кв. м, житловою площею - 22,9 кв. м, згідно рішення МВК № 88 від 11 травня 1988 року. Тобто відповідне збільшення загальної площі будинку відбулося за рахунок проведеної добудови чоловіка позивачки саме до частини, яка виділена йому у власність згідно рішення від 19 січня 1979 року на підставі статті 115 ЦК УРСР, що не потребувало згоди власника іншої частини домоволодіння. Проблема виникла у зв`язку із тим, що до цього часу не було проведено відповідної перереєстрації будинку на окремі квартири. Після проведення добудови ОСОБА_4 до будинку фактично його відокремлена частка збільшилась на площу добудови, яка не відносилася до спільної часткової власності сторін;
реєстрація права власності, яка проведена для відповідачки вказано підстави для такої - документи від 13 квітня 1977 року та вказано відповідну площу будинку - загальна площа 112,3 кв. м, житлова - 63,60 кв. м. Внесення даних до реєстру проведено 07 вересня 2007 року. У наданих нотаріусу документах (довідці від 27 листопада 2016 року) вказано вже загальну площу в розмірі 157,5 кв. м (як будинку, так і зробленої добудови (як літери А, так і літери Аʼ), та зазначено, що спадщина оформляється на 41\100 з відповідного домоволодіння, виходячи із вказаної площі. Відповідно до зазначеної довідки було видано свідоцтво про спадщину за законом в межах спадкової справи № 18/2016 від 08 грудня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 560, згідно якого встановлено, що предметом спадщини є 41/100 частина житлового будинку розташованого за-адресою АДРЕСА_1, площею 157,5 кв. м без у рахування того, що фактично предметом спадщини є частка 41 /100 у будинку площею з 77,5 кв. м, та відповідна прибудова до частки ОСОБА_4, площею 80 кв. м (42,5 + 37.6 = 80), яка ним була вже прибудована до належної йому на праві особистої власності частини будинку (фактично квартири) що перейшла у його власність згідно статті 115 ЦК УРСР відповідно до рішення суду від 19 січня 1979 року. Як наслідок, при збереженні формальної пропорційності у частках згідно відповідних реєстрів права власності, виникла ситуація, при якій до ОСОБА_1 перейшла у порядку спадкування значно менша часка, ніж та на яку мав право її чоловік, із урахуванням того, що саме ним було проведено добудову, позначену літерою Аʼ, і саме до належної йому частки у будинку згідно рішення від 11 травня 1988 року. Це свідчить про незаконність та недійсність відповідного свідоцтва про свідоцтво про право на спадщину за законом в межах спадкової справи № 18/2016 від 08 грудня 2016 року, видане приватним нотаріусом Овчинніковою І. В., зареєстроване в реєстрі за № 560, згідно якого встановлено, що предметом спадщини є 41/100 частина житлового будинку площею 157,5 кв. м;
відповідно до даних реєстру права власності за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності 59/100 відповідного домоволодіння (07 вересня 2007 року), однак із зазначенням загальної площі 112.3 кв. м, та житлової площі 63,6 кв. м. При цьому, судом не взято до уваги, що відповідна довідка від 10 вересня 2021 року деталізує та уточнює зміст довідки від 27 листопада 2016 року та містить чіткі формулювання щодо площі відповідного будинку станом на 1978 року (тобто його добудови) та вказує загальну площу саме прибудови А1 та підстави її проведення у 1992 році, а також вказує на забудовника - спадкодавця, за яким успадкувала його майно позивачка. Це свідчить про незаконність відповідного свідоцтва про спадщину та наявність підстав для його скасування;