Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 947/28028/19
провадження № 61-12455св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,Одеська міська рада,
треті особи: ОСОБА_4,Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Склярської І. В., Бездрабко В. О., Семиженка Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання в порядку спадкування та просила суд визнати за нею право власності на 1/18 частину будівельних матеріалів і обладнання, які були використані у процесі будівництва незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 112, 2 кв. м, на земельній ділянці 600 кв. м, у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року залучено до участі в якості співвідповідача Одеську міську раду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа перебуває на стадії судового розгляду по суті, а у відповідності до пункту 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про залишення позову без розгляду може бути подано позивачем до початку розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 скасовано. Постановлено нове судове рішення, яким залишено позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду, на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України). Таким чином, постановляючи вказану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не звернув увагу, що заяву про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 направила до суду засобами поштового зв`язку, зі штампу АТ "Укрпошта" якої вбачається, що вказану заяву було направлено 27 жовтня 2020 року, тобто до постановлення ухвали суду про призначення справу до судового розгляду по суті і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду як такої, що подана після початку розгляду справи по суті.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Отже, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягала скасуванню.
Правовим наслідком відсутності підстав для відмови у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, поданої до початку розгляду справи по суті має бути судове рішення про задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду на стадії до початку розгляду справи по суті унеможливлює розгляд позову по суті, правовий інтерес до вирішення якого позивачем втрачено. Отже судового рішення про відмову чи задоволення позову судом, при таких обставинах, не може бути ухвалено. Таким чином рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року підлягало скасуванню.
Рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України (частина перша статті 377 ЦПК України).
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1, скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 та ухвали Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року з постановленням нового судового рішення про залишення позову без розгляду за пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відмовляючи у стягненні з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, апеляційний суд зазначив, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Заяви сторони відповідача (адвоката ОСОБА_3 - Лукинюка В. В., ОСОБА_2 ОСОБА_3 ) про розгляд справи за їх відсутності, пояснення по суті спору та стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містять мотивованої вимоги про їх компенсацію при залишенні позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 листопада 2022 року представник ОСОБА_3 (далі також - заявник) - Лукинюк В. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Позивач вважає, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині є необґрунтованою та помилковою. Подавши даний позов та залишивши його без розгляду позивач допустила зловживання своїми правами. Позивач звернулася з позовом, зокрема, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання в порядку спадкування. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 стала членом сім`ї ОСОБА_7 лише з 03 грудня 2004 року, тобто з часу укладення між нею та ОСОБА_5 шлюбу. Оскільки в дійсності будинок був побудований ОСОБА_3 самостійно та за власні кошти, 25 червня 2005 року між нею та іншими співвласниками: ( ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5 ) була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2005 року, відповідно до якої сторони визнали за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на спірний житловий будинок. Отже, введення у експлуатацію спірного будинку та укладення мирової угоди, відбувались за життя ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та який не заперечував проти набуття ОСОБА_3 права власності на спірний будинок.
Отже, позивач відношення до майна ОСОБА_3 у вигляді спірного будинку, а також гаража не мала. Вказане свідчить про те, що результат розгляду даного спору був для позивача передбачуваним та звертаючись з даним позовом до суду позивач за наявності адвоката, який представляє її інтереси, не могла не усвідомлювати безперспективність своїх вимог.
ОСОБА_3 у зв`язку з пред`явленням до неї позовних вимог для ведення судової справи скористалася послугами адвоката, який приймав участь в судових засіданнях, подавав письмові заперечення, а тому у випадку залишення позову без розгляду відповідач ОСОБА_3 не була позбавлена права вимоги компенсації здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи. Представником ОСОБА_3 на підтвердження понесення останньою витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, квитанцію про сплату витрат на правову допомогу.
ОСОБА_3 зазначає про відсутність висновкуВерховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, постанова апеляційного суду, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до касаційної скарги, постанова Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року оскаржується ОСОБА_3 в частині вирішення питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
В інші частині постанова апеляційного суду не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних
з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.