Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 161/16183/21
провадження № 61-6039св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ",
відповідачі: Луцька міська рада, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року, постановлені суддею Пахолюком А. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Приватне підприємство "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" (далі - ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ") у вересні 2021 року звернулося до суду із позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_1, у якому просило:
- визнати недійсним та скасувати рішення Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 "Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1";
- визнати недійсним договір оренди землі від 28 квітня 2021 року, укладений між Луцькою міською радою та ОСОБА_1, щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0, 328 га, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071;
- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" нежитловим приміщенням, реєстраційний номер 17739754, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за власний рахунок огорожі (паркану), встановленої за периметром зазначеної будівлі на межі, що відповідає межі між точками "А" та "Б" кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, згідно з матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж згаданої земельної ділянки в натурі.
Позивач обґрунтовував позов тим, що 22 серпня 2007 року Луцька міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ" (далі - ТОВ "ІМІДЖ") уклали договір оренди землі, за умовами якого товариство отримало в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування адміністративних, господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 823, 00 кв. м, кадастровий номер 111110042. На цій земельній ділянці знаходилося приміщення, яке належало орендарю на праві власності.
17 березня 2009 року ТОВ "ІМІДЖ" та позивач уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого підприємство придбало нежитлові приміщення, гараж на два бокси, літера В-1, загальною площею 30, 90 кв. м, будівлю морга та лабораторій, літера Б-2, загальною площею 301, 80 кв. м.
На підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 березня 2015 року підприємство здійснює реконструкцію будівлі морга та лабораторій під адміністративні приміщення на АДРЕСА_2 . Рішенням Луцької міської ради позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на АДРЕСА_2 .
Позивач наполягав, що зазначена документація розроблена, але не затверджена через спір із суміжним землекористувачем, оскільки в процесі розробки технічної документації стало відомо, що 24 березня 2021 року Луцька міська рада ухвалила рішення № 9/15 "Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1", яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1, площею 0, 3280 га, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071. Після прийняття цього рішення ОСОБА_1 встановив огорожу (паркан) на межі, що відповідає межі між точками "А" та "Б" кадастрового плану земельної ділянки.
ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" вважало, що затверджена конфігурація земельної ділянки для ОСОБА_1 та встановлення ним паркану в безпосередній близькості безпосередньо по стіні будівлі позивача порушують Державні будівельні норми щодо відстані до межі сусідньої ділянки, яка повинна становити не менше як один метр, та не дають можливості здійснити завершення робіт з реконструкції фасаду будівлі та його утеплення напередодні опалювального сезону, що свідчить про порушення прав та законних інтересів підприємства.
Також затверджена Луцькою міською радою технічна документація щодо земельної ділянки, наданої ОСОБА_1, не відповідає вимогам статті 55 Закону України "Про землеустрій", оскільки не містить довідки про узагальнену інформацію щодо землі (території). Підприємство не було повідомлене про час та місце закріплення межовими знаками меж земельної ділянки відповідача в натурі, а закріплення меж без згоди суміжного користувача суперечить вимогам закону.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі Луцька міська рада та ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень суду першої інстанції
Рішенням від 08 лютого 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області відмовив у задоволенні позову ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ".
Суд першої інстанції виснував, що позивач та відповідач набули право власності на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, й до них перейшло право користування земельними ділянками, на яких розташовані належні їм об`єкти нерухомого майна, у тій самій площі та обсязі, що були встановлені для попередніх землекористувачів, між якими спорів щодо меж земельних ділянок не було. Будь-яких доказів неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а відтак і права користування земельними ділянками, на яких воно розміщено, позивач до суду не надав.
Також суд першої інстанції дійшов переконання, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування будь-яких ремонтних (оздоблювальних) робіт фасаду приміщення та наявності будь-яких перешкод з боку ОСОБА_1 внаслідок розташування паркану на межі земельних ділянок. Клопотання про долучення додаткових письмових доказів суд першої інстанції залишив без розгляду на підставі частини другої статті 222 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Додатковим рішенням від 02 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області стягнув з ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 550, 00 грн, втім вважав за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача, до 20 000, 00 грн, що відповідатиме критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 30 березня 2023 року Волинський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ", рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 березня 2023 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції виснував, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що права позивача внаслідок надання ОСОБА_1 в оренду суміжної земельної ділянки порушені не були. Посилання ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" на те, що межа земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1, розташована на відстані менш ніж один метр від будівлі, яка належить на праві власності позивачу, не свідчить про порушення прав та інтересів останнього.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" 22 квітня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду ввід 30 березня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування правових наслідків порушення вимог статті 39 Земельного кодексу України
(далі - ЗК України) в частині недотримання будівельних норм під час використання земель житлової та громадської забудови, у системному зв`язку з приписами частин третьої та п`ятнадцятої статті 123, статті 124 ЗК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 750/8412/16-ц
(провадження № 61-44997св18), щодо застосування частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, зокрема висновки судової експертизи;
- суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про долучення та дослідження доказів;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 308/15007/15-ц
(провадження № 61-20316св18), згідно з якими склад та розмір виплат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить у предмет доказування у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Луцька міська рада у травні 2023 року та ОСОБА_1 у червні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ", а ухвалою від 19 липня 2023 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17 березня 2009 року ТОВ "ІМІДЖ" та ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого приватне підприємство придбало у товариства нежитлові приміщення, а саме гараж на два бокси, літера В-1, загальною площею 30, 90 кв. м, та будівлю морга і лабораторій (нежитлове приміщення), літера Б-2, площею 301, 80 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1 .
Придбане позивачем нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 823, 00 кв. м, кадастровий номер 111110042, цільове призначення - для обслуговування адміністративних, господарських будівель та споруд, яка раніше на підставі договору оренди землі від 22 серпня 2007 року перебувала в користуванні ТОВ "ІМІДЖ", а наразі нею користується
ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ".
Згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області 17 березня 2015 року за № ВЛ 083150760432, позивач здійснює реконструкцію будівлі морга та лабораторій.
Рішенням Луцької міської ради від 22 липня 2020 року № 88/48
ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_2, площею 0, 0823 га; зобов`язано приватне підприємство розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подати її на затвердження до міської ради.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1, виготовленої Приватним підприємством "Луцькземресурс" на замовлення ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ", межі земельної ділянки, площею 0, 0823 га, проходять по межових знаках відповідно до акта приймання-передання межових знаків на зберігання, погодженого власником земельної ділянки, суміжними землекористувачами і землевласниками та виконавцем робіт. Заяв та скарг при встановленні та погодженні меж земельної ділянки не надходило.
Як встановили суди, зазначену технічну документацію не було затверджено в установленому законом порядку.
17 червня 2022 року ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" зареєструвало за собою право власності на адміністративне приміщення Б-3, площею 400, 30 кв. м, на АДРЕСА_1, внаслідок проведення реконструкції приміщення Б-2.
Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2019 року набув у власність об`єкти нерухомого майна, розташовані на АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка, загальною площею 0, 3280 га, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1, була сформована попередньому землекористувачу - Волинській організації національної спілки художників України, що підтверджується державним актом про право постійного користування земельною ділянкою від 29 березня 2012 року, серія ЯЯ № 039537.
Рішенням Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 "Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1, площею 0, 3280 га, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень; надано ОСОБА_1 земельну ділянку на АДРЕСА_1 на умовах оренди строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі.
28 квітня 2021 року Луцька міська територіальна громада, від імені якої діяла Луцька міська рада, та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0, 3280 га, з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Право, застосоване судом
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У частинах першій, другій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє передбачені ним цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Звертаючись до суду з позовом, ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" посилалося на те, ОСОБА_1 встановив огорожу (паркан) на межі у безпосередній близькості - прямо по стіні будівлі позивача, чим порушив Державні будівельні норми щодо відстані до межі сусідньої ділянки, яка повинна становити не менше як один метр, та не дає можливості здійснити завершення робіт з реконструкції (утеплення) фасаду будівлі напередодні опалювального сезону, що свідчить про порушення прав та законних інтересів підприємства. Також позивач звертав увагу на те, що технічна документація щодо земельної ділянки відповідача не містить довідки про узагальнену інформацію щодо землі (території) та на те, що закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_1 відбулося без згоди позивача як суміжного користувача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов переконання, що оскільки позивач та відповідач набули право власності на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, то до них перейшло право користування земельними ділянками, на яких розташовані належні їм об`єкти нерухомого майна, у тій самій площі та обсязі, що були встановлені для попередніх землекористувачів, між якими спорів щодо меж земельних ділянок не було. Також суд першої інстанції виснував, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування будь-яких ремонтних (оздоблювальних) робіт фасаду приміщення та наявності будь-яких перешкод з боку ОСОБА_1 внаслідок розміщення паркану на межі земельних ділянок.
Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками суду першої інстанції та зауважив, що права позивача внаслідок надання ОСОБА_1 в оренду суміжної земельної ділянки не порушені. Та обставина, що межа земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1, розташована на відстані менш ніж один метр від будівлі, яка належить на праві власності позивачу, на переконання апеляційного суду, не свідчить про порушення прав та інтересів останнього.
Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.
Одним із доводів касаційної скарги ПП "ІМІДЖ-ІНВЕСТМЕНТ" визначило те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про долучення та дослідження доказів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.