ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа №460/9536/20
адміністративне провадження № К/9901/47468/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
за участі:
секретаря судового засідання: Бугаєнко Н. В.,
представник відповідача Дем`янюк С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/9536/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баварія Моторс ЛТД" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій щодо вилучення транспортного засобу,
за касаційною скаргою Рівненської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Зозуля Д. П.) від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шавель Р. М. Улицький В. З. Кузьмич С. М.) від 30 листопада 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Баварія Моторс ЛТД" (далі - ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" або Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просило суд визнати протиправними дії Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки "MAN" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що дії відповідача щодо тимчасового вилучення вантажного автомобіля марки "MAN" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19 є протиправними та такими, що порушують положення чинного законодавства України з питань митної справи, оскільки законні підстави для тимчасового вилучення вантажного транспортного засобу та напівпричепу, визначені статтею 511 Митного кодексу України (далі - МК України), були відсутні.
Крім того позивач зауважує, що тимчасове вилучення вказаного вантажного автомобіля грубо порушує його законні права та інтереси, а саме право на вільне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, яка не заборонена законом. На переконання позивача, наявність факту вилучення вантажного автомобіля марки "MAN" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19, є порушенням права власності, у контексті статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а саме порушено принцип мирного володіння майном, оскільки транспортний засіб з причепом є "майном", що "становить економічну цінність", зокрема необхідний для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки MAN" з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19 від 13 грудня 2019 року.
Стягнуто на користь ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судові витрати на суму 2102 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 грудня 2021 року Рівненська митниця Держмитслужби звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" в задоволенні позову.
5. 24 грудня 2021 року касаційну скаргу Рівненської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Усенко Є. А. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Юрченко В. П.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 04 лютого 2022 року до Верховного Суду від ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
8. 28 червня 2023 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1023/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2019 року в.о. начальника управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Поліської митниці Держмитслужби Андрусенко Юрієм Сергійовичем складено протокол про порушення митних правил № 0595/20400/19 відносно громадянина України ОСОБА_1 за ознаками частини першої статті 483 МК України.
12. Як свідчить зміст вказаного протоколу, з поданих для проведення митних формальностей документів установлено, що у вантажному відсіку транспортного засобу з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2, що належить ФОП ОСОБА_2, а водієм якого був ОСОБА_1, через митний кордон України переміщувались товари, відправлені на адресу українських підприємств ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" та ТОВ "Амаркорд Компані".
13. Зазначеним протоколом, на підставі статті 511 МК України було проведено тимчасове вилучення товарів та автомобіля марки MAN" з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2, на яких через митний кордон України здійснювалось переміщення вилучених товарів. Будучи незгідним з таким рішенням посадової особи Поліської митниці ОСОБА_1 26 грудня 2019 року подав скаргу на відповідні дії в порядку визначеному главою 4 МК України.
14. За результатами розгляду вказаної скарги встановлено, що дії в.о начальника запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Поліської митниці Держмитслужби Андрусенка Ю. С. під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил № 0595/20400/19 були законними та відповідають вимогам МК України.
15. Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 (водія ФОП ОСОБА_2 ) визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого частиною 1 статті 483 МК України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 597 807,04грн. з конфіскацією товару, який був безпосереднім предметом порушення митних правил.
16. Згідно постанови Рівненського апеляційного суду від 06 липня 2020 року винесеної за заявою про роз`яснення постанови від 30 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1, судом встановлено, що вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товару - безпосереднього предмету порушення митних правил. Враховуючи, що рішення про застосування стягнення у виді конфіскації транспортного засобу судом не приймалось - останній підлягає поверненню.
17. Вважаючи протиправними дії митного органу щодо вилучення вищевказаного вантажного автомобіля, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що тимчасове вилучення вантажного автомобілю марки "MAN" з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 було безпідставним, оскільки вказаний автомобіль не був безпосереднім предметом порушення митних правил, а відтак вимога статті 483 МК України щодо конфіскації на нього не поширювалась, відтак він не підлягав обов`язковому тимчасовому вилученню. Також судами встановлено відсутність інших обставин, передбачених пунктом 3 статті 461 МК України, з якими статті 508 і 511 цього Кодексу пов`язують можливість застосування митним органом тимчасового вилучення транспортного засобу.
19. З огляду на наведе суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вилучення вказаного вантажного автомобіля, має наслідком порушення права власності особи на належне йому майно, що полягає в позбавленні майна особи без належних правових підстав.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої, пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України.
22. Деталізуючи вказані підстави подання касаційної скарги митниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема застосування статей 5 і 9 КАС України. Скаржник наголошує, що позивач, як особа, яка не має відношення до справи про порушення митних правил та вилучення спірного транспортного засобу, не надав суду належних обґрунтувань, в чому саме він вбачає порушення своїх праві зі сторони митного органу, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. При цьому, на переконання скаржника, загальний опис схеми поставки товарів, в якій позивач виступав імпортером товарів, ФОП ОСОБА_2 надавав послуги по їх транспортуванню, не обґрунтовують вимог позивача, не розкривають дійсного змісту доводів позивача, які фактично побудовані на припущеннях, міркуваннях загального характеру та оціночних висловлюваннях.
23. Крім того скаржник вважає, що не підтвердженими є також доводи про те, що діями відповідача порушено право позивача на вільне здійснення господарської діяльності, а також призвело до сплати штрафів на користь ФОП ОСОБА_2, оскільки позивачем не розкрито того: в чому саме полягає таке втручання і, яких зовнішньоекономічних відносин воно стосується.
24. З огляду на наведене скаржник вважає, що оскільки ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" не є власником автомобіля марки "MAN" з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2, позовна заява подана неналежним позивачем, права якого жодним чином не були порушені діями чи рішеннями митниці.
24.1 Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні касаційної скарги. Наголошував на відсутності порушеного права у позивача та як наслідок відсутності права на звернення з заявленими вимогами до суду. Дії митного органу пов`язаного з вилученням транспортного засобу та автопричепа з огляду на виявлені порушення митного законодавства були правомірними та обов`язковими.
24.2 Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги та вирішення справи за наявними у справі матеріалами. Представник скаржника не заперечував проти розгляду справи у відсутність представника позивача.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Ключовим питанням у цій справі є питання щодо наявності у ТОВ "Баварія Моторс ЛТД" права оскаржити до суду дії Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки "MAN" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки "SCHMITZ" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19, власником якого є ФОП ОСОБА_2 .
27. Відповідно до пункту 1 статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
28. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
29. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).
30. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
31. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
32. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
33. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
34. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
35. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
36. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.