ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа №460/3742/19
адміністративне провадження № К/9901/36037/21, К/9901/3521/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №460/3742/19 за адміністративним позовом Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області та Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 (головуючий суддя Зозуля Д.П.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.),
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2019: №0007641401 суму 571718,00грн; №0007651401 на суму 358053,00грн; №0007661401 на суму 2854835,00грн; №0007671401 на суму 4081447,00грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 змінено.
Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області звернулось з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження №К/9901/36037/21 у справі №460/3742/19 за касаційною скаргою податкового органу.
Державне підприємства "Зірненський спиртовий завод" оскаржило постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2022 відкрито касаційне провадження №К/9901/3521/22 у цій справі за касаційною скаргою позивача.
Сторони у справі скористались правом заперечити проти доводів касаційних скарг, судом отримано відзиви податкового органу і Товариства.
Ухвалою від 14.08.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 15.08.2023.
У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Олендера І.Я. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, визначено колегію для розгляду цієї справи у складі: суддя-доповідач Хохуляк В.В., судді: Бившева Л.І., Ханова Р.Ф.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 21.02.2019 №535 та направлень від 01.03.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Зірненський спиртовий завод" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлено Актом від 08.04.2019 №744/17-00-14-01/00375036 (далі - Акт перевірки) (а.с. 11-69 Т.1), із змісту вказаного слідує, що контролюючим органом встановлено порушення, зокрема:
п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п.п.140.4.2 п.140.4 статті 140 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 4081447грн., Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, що призвело до заниження частини чистого прибутку на загальну суму 2854835грн., в тому числі за 2017р. - 190485грн., за 2018р. - 2664350грн.;
п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188 пп."а" п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 571718грн., в т.ч. за липень 2018р. на суму 146453грн., за серпень 2018р. на 425265грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 на суму 358053 грн..
На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області ДП "Зірненський спиртовий завод" 07.05.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:
№0007641401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 571718грн. (а.с. 7 Т.1);
№0007651401, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 358053грн. (а.с. 8 Т.1);
№0007661401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету, у розмірі 2854835грн. (а.с. 9 Т.1);
№0007671401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4081447грн. (а.с. 10 Т.1).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Атмос Інжинірнг" та ТОВ "Аівент Груп" є необґрунтованими та безпідставними. Позивач при перевірці надав всі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичні поставки товару та надання послуг. Документи не містять в собі дефектів форми, змісту або походження. Крім того, позивач вказує, що дослідження контролюючим органом ланцюгів постачань товарів та послуг не повинні мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення 07.05.2019 №0007641401 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 509516,00грн.; №0007651401 в частині встановлення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року на суму 354857,00грн.; № 0007661401 повністю; №0007671401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 3806447,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, а саме:
в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "на суму 509516,00 грн." змінити формулюванням "на суму 135370,00 грн.";
в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "на суму 354857,00 грн." змінити формулюванням "на суму 18510,00 грн.";
абзац четвертий резолютивної частини цього рішення суду доповнити формулюванням: "в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 190485,00 грн.";
в абзаці п`ятому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "у розмірі 3806447,00 грн." змінити формулюванням "у розмірі 253980,00 грн.";
в абзаці сьомому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "на суму 18378,00 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 70 коп." змінити формулюванням "на суму 8975 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 18 коп.".
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Як вбачається, суд першої інстанції вважав, що під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Атмос Інжинірнг", ТОВ "Аівент Ггруп".
Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, вказав, що відповідачем доведено правомірність своїх висновків про нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Атмос Інжинірнг"; по контрагенту позивача ТОВ "Атмос Інжиніринг" встановлені обставини фіктивного підприємництва і в сукупності з іншими обставинами з`ясовано, що ДП "Зірненський спиртовий завод" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання ТМЦ у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагента ТОВ "Атмос інжинірнг", що фактично не здійснювали поставки товару.
Водночас, апеляційний суд вважав безпідставними і бездоказовими доводи відповідача про порушення позивачем ДП "Зірненський спиртовий завод" вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ "Аівент Груп".
Поряд з цим, щодо порушень, виявлених контролюючим органом під час здійснення перевірки ДП "Зірненський спиртовий завод", санкції за які включені до податкових повідомлень-рішень від 07.05.2019 (зокрема, щодо епізодів: - реалізація кукурудзи ТОВ Гровер Груп" за заниженими цінами; - безоплатна передача барди населенню; - капітальний ремонт теплообмінника), колегією суддів враховано, що у вказаній частині висновки суду першої інстанції про правомірність спірних ППР у відповідних грошових сумах, не оскаржені позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно статті 308 КАС України не є предметом перевірки апеляційним судом.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, що здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені судами, вказує про наявність кримінального провадження щодо контрагента ТОВ "Аівент Груп", зауважує, що свідки не підтвердили свою участь у здійсненні господарських операцій, вважає, що податковим органом доведено відсутність походження господарської операції надання послуг. Крім того, податковий орган зазначає, що позивачем при списанні ТМЦ, які не використані в господарській діяльності (вивезення післяспиртової барди), занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів. На підставі викладеного, відповідач резюмує, що судами попередніх інстанцій не було спростовано факти, викладені в акті перевірки щодо встановлених податковим органом порушень, з огляду на що, відповідач просить рішення судів скасувати в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення реальності господарських операцій з ТОВ "Аівент Груп". Як вважає позивач, касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. На переконання позивача, у цій справі податковим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації і спростовують факти господарської діяльності, засвідчені відповідними документами, не представлено жодних доказів, що відомості у документах завідомо недостовірні. Також, позивач відзначає, що барда, яка є відходом від виробництва спирту і вивозиться на звалище, не є товаром, відповідно - не об`єкт оподаткування. Відповідачем в ході перевірки підтверджено факт вивезення барди на звалище. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог - без змін.
У свою чергу, Товариство також звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування правової позиції про індивідуальну відповідальність платника за вчинення податкових правопорушень. Позивач відзначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника від дотримання його контрагентом податкової дисципліни. Як вважає позивач, у цій справі не може бути прийнято до уваги вирок суду, оскільки останній не містить відомостей про встановлені обставини господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Атмос Інжинірнг", порушення закону засновником контрагента не вказує про порушення з боку позивача, факт наявності вироку не може надати підстави для висновку про нереальність господарських операцій.
Податковий орган подав відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ "Атмос Інжинірнг", з огляду на встановлені судом обставини у сукупності. Відповідач вказує, що надані позивачем документи, що складені на виконання договірних відносин з ТОВ "Атмос Інжинірнг" та досліджені судом, не мають силу первинних документів, не підтверджують реальне здійснення господарських операцій. Враховуючи викладене, відповідач просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення. а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг сторін у справі, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги податкового органу та позивача не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як слідує з судових рішень та доводів касаційних скарг, сторони у справі не погоджуються з висновками судів, зокрема: відповідач з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині господарських відносин з контрагентом ТОВ "Аівент Груп", а також в частині списання позивачем ТМЦ, які не використані в господарській діяльності (вивезення післяспиртової барди); позивач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині правовідносин з контрагентом ТОВ "Атмос Інжинірнг".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Зірненський спиртовий завод" є зареєстрованою юридичною особою, платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору та інших обов`язкових загальнодержавних і місцевих платежів. Основним видом діяльності вказаного господарюючого суб`єкта є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.
Згідно договору про організацію послуг пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом від 20.11.2017, укладеного між ТОВ "Аівент Груп" - Експедитор та ДП "Зірненський спиртовий завод" - Замовник, Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням та за рахунок Замовника заключати договори з третіми особами для організації перевезень вантажів.
ТОВ "Аівент Груп" надано позивачу транспортні послуг на суму 304776грн., у т.ч. ПДВ 50796 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг).
Операція з поставки ТОВ "Аівент Груп" автопослуг на ДП "Зірненський спиртовий завод" оформлені податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН та відображені в податковому обліку у листопаді 2017 року та грудні 2017 року. Транспортування товару підтверджується ТТН.
Позивачем здійснено оплату за надані ТОВ "Аівент Груп" послуги у листопаді-грудні 2017 року на суму 304776 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Станом на 31.12.2018 дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках ДП "Зірненський спиртзавод" ізТОВ "Аівент Груп" відсутня.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з вимогами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Аівент Груп". В акті перевірки вказано про документальне оформлення операцій з придбання послуг з перевезення в період листопад, грудень 2017 року у ТОВ "Аівент Груп", які є нереальними господарськими операціями з постачання товарів, з огляду на: відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, відсутність реального джерела походження наданих послуг; відсутність відомостей щодо наявності у власності нерухомого майна, наявність кримінального провадження, свідки не підтвердили свою участь у здійсненні господарських операцій.
На підставі матеріалів справи суди встановили, що складені на виконання договірних відносин з ТОВ "Аівент Груп", надані позивачем, досліджені судом документи відповідають вимогам статті 1 та статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і мають силу первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.
Судами констатовано, що під час перевірки контролюючому органу надано документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з контрагентом ТОВ "Аівент Груп", доводи відповідача про недотримання податкового законодавства контрагентом підприємства є неприйнятними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податків здійснювати контроль за дотримання постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської цільності, подання звітності, сплати податків до бюджету.
Твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору
.
Суди розглянули посилання відповідача на факт порушення кримінального провадження, про наявність якого податковий орган вказує й у касаційній скарзі, а саме, зазначає, що у зв`язку з наявністю відомостей про кримінальне провадження щодо контрагента у відкритому доступі ЄДРСР, контролюючим органом доведено обізнаність позивача про ризиковість господарських операцій з цим контрагентом та доведено відсутність джерела походження товару у господарських операціях.
Судами правильно вказано, що наявність ухвал про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні не є доказом нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів, останні не містять будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі, або відомостей, які вказували б на нереальність досліджуваних господарських операцій.
Необхідно врахувати, що обставини досудового провадження у кримінальних справах не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.