ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 804/3568/16
касаційне провадження № К/9901/1270/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 (суддя Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя - Білак С.В., судді - Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги про сплату боргу та рішення,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулася до суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0002041701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2016 №0002031701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2016 №0002021701.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми доходів ним сформовані правомірно, до складу витрат платником правомірно були включені витрати, які фактично ним понесені, пов`язані з його господарською діяльністю і підтверджені належними первинними документами.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що платником завищено валові витрати внаслідок віднесення до складу витрат вартість товару, оплата за який у звітному періоді не проводилась.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник доводить правомірність включення платником до складу витрат витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей. Позивач зауважує, що судами не перевірені висновки акта перевірки, не досліджені первинні документи, на підставі яких платником були сформовані витрати. Скаржник зазначає, що судами не враховано, що позивач вартість реалізованого товару у 2008-2009 роках включив до загального оподатковуваного доходу в 2008-2009 роках, і відповідно з отриманого та задекларованого доходу сплатив всі податки. Судами не досліджено наявність заборгованості по постачальниках товару (робіт, послуг).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 15.08.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов наступного висновку.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 11.04.2016 №670/13-03/2870308283 (далі - акт перевірки), яким (з урахуванням зміни редакції акту перевірки) встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19525,97 грн, в тому числі: за 2014 рік в сумі 12511,56 грн, за 2015 рік в сумі 7014,41 грн; пунктів 1, 2 частини 1 статті 7, пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобов`язань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96325,89 грн, у тому числі: за 2013 рік в сумі 29906,50 грн, за 2014 рік в сумі 51330,71 грн, за 2015 рік в сумі 15088,68 грн; пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 11.05.2016 прийнято: податкове повідомлення-рішення №0002041701, яким позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 19525,97 грн, штрафними санкціями у розмірі 4881,49 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002031701 на суму 96325,89 грн; рішення №0002021701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 16260,99 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).
За правилами підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено положеннями статті 177 ПК України, пунктом 177.1 якої визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);