ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 824/447/16-а
адміністративне провадження № К/9901/33016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області до Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Ритм", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Чернівецькій області, про стягнення податкового боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Полотнянко Ю. П., судді: Загороднюк А. Г., Драчук Т. О.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Чернівецька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (позивач, ОДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Ритм" (відповідач, ЦКБ "РИТМ", товариство) заборгованості зі сплати чистого прибутку за 2014 рік, що сплачується до бюджету, в сумі 360ʼ 032 грн.
Сума заборгованості виникла внаслідок того, що товариство, як підприємство, що мало частку державного майна в статутному капіталі (25ʼ 0021%), за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році зобов`язано було відрахувати частку прибутку в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2015 №241 розмірі - 50%. Натомість товариство самостійно відрахувало лише 30% частки прибутку із базового нормативу (50%), сума недоплати становила 20%, що складала 360ʼ 032 грн та про стягнення якої звернувся контролюючий орган з цим позовом.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 26.12.2016 (суддя Дембіцький П. Д.) позов ОДПІ задовольнив та стягнув з ЦКБ "РИТМ" частину несплаченого чистого прибутку за 2014 рік в сумі 360ʼ 032 грн до Державного бюджету України.
Суд висновував, що за товариством обліковується борг зі сплати частини чистого прибутку в сумі 360ʼ 032 грн, що має бути перерахований до державного бюджету за 2014 рік, а контролюючий орган наділений повноваженнями здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку до бюджету, а також на стягнення таких сум у примусовому порядку.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та вказав про відсутність у контролюючого орану повноважень на стягнення такої суми в примусовому порядку та звернення до суду з вимогами щодо стягнення частини чистого прибутку, оскільки такий платіж не є податковим у розумінні норм Податкового кодексу України. Також суд звернув увагу, що у товариства не було обов`язку сплачувати вказану суму, оскільки постановою Кабінетом Міністрів України від 22.04.2015 №241 встановлено порядок спрямування частини прибутку на виплату дивідендів, а не його розмір. Крім того, суд зауважив, що Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, встановивши норматив у розмірі 50%, відмінний від передбаченого нормою частини п`ятої статті 11 Закону України ʼʼПро управління об`єктами державної власностіʼʼ від 21.09.2006 № 185-V. Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України ʼʼПро управління об`єктами державної власностіʼʼ від 21.09.2006 № 185-V впродовж 2014- 2015 років товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, були зобов`язані сплачувати до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. До 1 травня товариство прийняло рішення не нараховувати дивіденди на частку держави за 2014 рік, тому було зобов`язано спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі 30%, а не 50%, як вважає контролюючий орган.
Зважаючи на це суд апеляційної інстанції постановою від 16.03.2017 скасував постанову суду першої інстанції і ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, в якій просив скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач доводив, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2015 № 241, яка набрала чинності з 08.05.2015 та є чинною на момент звернення до суду, затверджено базовий норматив для господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, про відрахування чистого прибутку на виплату дивідендів за 2014 рік у розмірі 50%, контроль за справлянням якого своєю чергою забезпечується контролюючим органом.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.06.2017 (суддя Вербицька О. В.) відкрив касаційне провадження №К/800/11147/17 у цій справі.
Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з позицією позивача, підтриманою судом першої інстанції, контролюючі органи наділені повноваженнями здійснювати контроль за повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку до бюджету господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність, а також враховуючи, що факт наявності заборгованості не спростовано позивачем, позивач на виконання своїх повноважень звернувся до суду з вимогами щодо стягнення частини чистого прибутку. Натомість відповідач, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, стверджує про відсутність у товариства обов`язку відраховувати до державного бюджету за відповідний період частину чистого прибутку (доходу) у більшому розмірі, ніж визначено статтею 11 Закону № 185-V (30%). Крім того, оскільки частина чистого прибутку не є податковим платежем, у контролюючого органу відсутні повноваження на стягнення таких сум у примусовому порядку та звернення до суду з вимогами про стягнення частини чистого прибутку.
Відповідно до пункт 1.1 статті 1 ПК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Перелік загальнодержавних, місцевих податків та зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу, який є вичерпним.
У зазначеному переліку відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.
Відповідно до підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній до 23.05.2020) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання {підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011}.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23.05.2020), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.