ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 157/1679/19
провадження № 51-4085 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції та захисника ОСОБА_6 на вирок Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030090000232, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ковель Волинської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Цим же вироком ОСОБА_7 виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194 КК України за недоведеністю вчинення зазначених кримінальних правопорушень.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 винним за ч. 3 ст.187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та призначення покарання скасовано і ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 3 ст.187 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 20 травня 2019 року близько 04:00 год, діючи з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, замаскувавшись накладною бородою та перукою, незаконно проник в будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де близько 07:00 год напав на ОСОБА_8, застосувавши насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, зокрема: наніс один удар струмом електрошоковим пристроєм у ділянку грудної клітини, внаслідок якого потерпілий впав на підлогу. Після чого, погрожував ОСОБА_8 пістолетом із глушником марки "WALTHER", моделі "PPQ M2", калібру 9х19 Parabellum, спорядженим бойовими патронами марки "Парабеллум" 9х19 мм та примушував назвати кількість осіб, які знаходяться в будинку. В подальшому, почувши, що з другого поверху будинку на голосні крики потерпілого ідуть члени його сім`ї, ОСОБА_7 з метою втечі із місця вчинення злочину, діючи умисно, повторно, всупереч волі власника чи користувача, незаконно заволодів автомобілем марки "NISSAN NAVARA", д.н.з. " НОМЕР_1", який належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДОФ АРБО" та перебував у законному користуванні ОСОБА_8 . Проте в зв`язку з тим, що ворота двору були зачинені, залишив автомобіль та втік із місця події.
Також ОСОБА_7, діючи умисно та незаконно, у невстановлені в ході проведення досудового розслідування час, місці та обставинах, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, незаконно придбав вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, зокрема: пістолет із глушником марки "WALTHER", моделі "PPQ M2", калібру 9х19 Parabellum із заводським номером № НОМЕР_2, 27 пістолетних патронів 9х19 мм Parabellum, які в подальшому, 20 травня 2019 року близько 07:00 год, перебуваючи на території домогосподарства ОСОБА_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, носив при собі та використовував під час вчинення вказаних злочинів.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він за невстановлених в ході проведення досудового розслідування часі, місці та обставинах, незаконно придбав саморобний вибуховий пристрій, що конструктивно складався із металевого корпусу, спорядженого вибуховою речовиною метальної дії - бездимним одноосновним порохом та засобом підриву уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2 або ж саморобним засобом ініціювання - накольним механізмом уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2 у поєднанні із втулкою сповільнювача, що відносився до бойових припасів, який зберігав та носив при собі, після чого приблизно о 01:00 год 08 травня 2019 року кинув його до подвір`я приватного домогосподарства ОСОБА_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в результаті чого стався вибух саморобного вибухового пристрою, що призвело до умисного пошкодження майна ОСОБА_8, зокрема бетонної плитки (бруківки), дверей гаража та цегляної основи (фундаменту) будинку.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого. Не погоджується з виправданням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 194 КК України. Вважає, що з огляду на наявні в справі дані про особу ОСОБА_7 призначене апеляційним судом покарання за кримінальні правопорушення, за які його засуджено, є занадто м`яким. Одночасно прокурор посилається на неправильне застосування положень ст. 59 КК України та безпідставне застосування конфіскації за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки ОСОБА_7 заволодів транспортним засобом з метою втечі з місця події не маючи корисливого мотиву.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 також просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого. Не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 . Вважає, що апеляційний суд під час апеляційного розгляду істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки не задовольнив його клопотання про відкладення судового засідання перед судовими дебатами, а лише оголосив перерву на декілька хвилин.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення і просила її задовольнити та заперечила щодо касаційної скарги захисника.
Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду також підтримав подану ним касаційну скаргу і просив задовольнити. Вважав безпідставною касаційну скаргу прокурора і просив її залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 під час касаційного розгляду просив задовольнити касаційну скаргу його захисника та вважав безпідставною касаційну скаргу прокурора, в зв`язку з чим просив відмовити в її задоволенні.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Розглядаючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що, крім іншого, є посилання в касаційних скаргах, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.