iplex360.Демо.Судові рішення

Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 758/2524/17

провадження № 61-9345св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Білоконь О. В., Погрібного С. О.,Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідачка - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,

третя особа - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Сліпченка О. І., та

касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року у складі судді Зарицької Ю. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Сліпченка О. І., та

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року у складі судді Зарицької Ю. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., третя особа ? Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 (де вона мешкає разом з матір`ю ОСОБА_3 ), яку придбала у кредит, наданий ПАТ "ПУМБ". Позивачка зазначала, що забезпечення за кредитним договором надано у вигляді іпотеки на вказану квартиру. 05 січня 2017 року, прийшовши із роботи, вона виявила, що на вхідних дверях квартири невідомі особи встановили нові замки, вона не змогла потрапити до квартири. У цей час позивачка знаходилась у від`їзді. Позивачка вказувала, що представник ПАТ "ПУМБ" здійснив самовільну зміну замків у спірній квартирі. Також позивачка зазначала, що 08 лютого 2017 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва задоволено скаргу представника позивачки щодо невнесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 162, 356, 365 Кримінального кодексу України, щодо незаконного проникнення невідомими особами та заміни дверних замків у квартирі АДРЕСА_1 . Вивчивши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачка встановила, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. на підставі іпотечного застереження прийняла рішення від 06 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3274520, та вчинила запис про право власності № 17840093. Тому, вважаючи дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. протиправними, позивачка і звернулася до суду.

Позивачка просила визнати протиправним і скасувати рішення від 06 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32745206; визнати протиправним і скасувати запис про право власності № 17840093, вчинений відповідачкою, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ "ПУМБ", та зобов`язати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за банком права власності на квартиру, а також усі наступні записи щодо переходу права власності на цю квартиру.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення від 06 грудня 2016 року приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32745206, згідно з яким (рішенням) проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ "ПУМБ".

Визнано протиправним і скасовано запис про право власності № 17840093, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. як державним реєстратором, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ "ПУМБ".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 280,00 грн.

Не погодившись із рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, ПАТ "ПУМБ" оскаржило його в апеляційному порядку.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, ОСОБА_1 оскаржила його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року залишено без змін.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції 06 грудня 2018 року, мотивоване тим, що за наслідками прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. рішення про проведення державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 29,3 кв. м, житловою площею 16,4 кв. м, за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення на зазначене майно без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Не погодившись із рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, ПАТ "ПУМБ" оскаржило їх в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення та постанови у редакції цієї постанови. Виключено абзац другий резолютивної частини рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без його згоди іпотекодавця на його відчуження.

Стосовно того, що належним відповідачем у вказаній справі мав би бути ПАТ "ПУМБ", а не нотаріус, Верховний Суд зазначив, що цей спір дійсно стосується безпосередньо прав і обов`язків іпотекодержателя, проте, згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Урахувавши висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), суд касаційної інстанції визнав недостатнім вказаний довід скаржника для скасування правильного по суті рішення.

Водночас Верховний Суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Не погодившись із рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, ОСОБА_2, особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку у червні 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки. Рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року до Верховного Суду, з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України, надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Бєлкін Л. М., на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачка просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і закрити апеляційне провадження. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі позивачка також зазначає, що апеляційний суд правильно не задовольнив апеляційну скаргу, проте вона не погоджується із змістом оскаржуваної постанови та наполягає, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року не вирішувалося питання про права, обов`язки та інтереси ОСОБА_2, чому апеляційний суд не надав жодної оцінки. Виходячи із змістовної частини апеляційної скарги ОСОБА_2, її права не порушені. Апеляційна скарга подана нею з мотивів неправильного визначення суб`єктного складу сторін, що не стосується інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу. Суд вирішував і надав оцінку спірним правовідносинам, які виникли виключно між позивачкою і банком. Яким чином банк розпорядиться вилученою квартирою і чи розпорядився взагалі, не має для вирішення спору про вилучення квартири жодного значення. Участь наступних власників у таких спорах жодного впливу на вирішення спору не мають, оскільки вирішення такого спору ґрунтується виключно на правовідносинах у межах договорів між позичальником і банком. Виходячи із змісту наданого ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири, що є предметом спору, від 31 березня 2017 року, вона знала про існування цієї судової справи № 758/2524/17, тому доводи ОСОБА_2, що вона дізналася про справу лише у 2021 році, є надуманими, тобто апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження необґрунтовано. Окрім цього, заявниця вказує, що питання захисту прав покупця ОСОБА_2 урегульовано укладеним сторонами договором купівлі-продажу, є предметом відносин між сторонами договору купівлі-продажу квартири від 31 березня 2017 року і не має жодного відношення до позивачки, яка не порушувала її прав. Права ОСОБА_2 підлягають захисту в порядку, передбаченому пунктом 1.6 договору купівлі-продажу квартири від 31 березня 2017 року. Посилаючись на пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України, позивачка вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду, з пропуском строку на касаційне оскарження, надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якої діяла адвокатеса Мохова Н. В., на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до завершення перегляду справи в касаційному порядку.

У касаційній скарзі заявниця також зазначає, що:

- суди, вирішуючи спір по суті, не дослідили та не надали правової оцінки її доводам, що права позивачки не порушені відповідачкою-приватним нотаріусом, оскільки спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин;

- оскільки на момент звернення позивачки із цим позовом до суду право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ПАТ "ПУМБ", то позовні вимоги мають бути спрямовані саме до ПАТ "ПУМБ", а в подальшому - ОСОБА_2 як особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру, про що позивачка була проінформована;

- позивачка звернулася до суду із позовними вимогами до приватного нотаріуса як державного реєстратора, а отже, неналежного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`являти позов до неналежного відповідача;

- суди помилково, опираючись на припущення, встановили факт неотримання ОСОБА_1 вимоги про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки лише на підставі пояснень позивачки та її представника у першій інстанції, які лягли в основу мотивувальної частини судового рішення. Жодних належних та допустимих доказів для підтвердження цього факту позивачка не надала;

- суд безпідставно надав перевагу одним доказам над іншими, не взявши до уваги, що вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом та вимога про усунення порушення основного зобов`язання в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" були направлені позивачці і нею отримані, докази чого надані відповідачці та долучені до матеріалів реєстраційної справи. Це є грубим порушенням принципу змагальності сторін;

- висновки судів щодо дій відповідачки усупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є необґрунтованими та не підтверджуються доказами;

- ПАТ "ПУМБ" законно реалізував своє договірне право на позасудове звернення стягнення для задоволення своїх вимог, на яке позивачка відповідно до договору іпотеки надала свою згоду, адже цей договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та законодавства України, а отже, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду, з пропуском строку на касаційне оскарження, надійшла касаційна скарга ПАТ "ПУМБ" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, третя особа просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення дії та виконання оскаржуваних судових рішень до розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, банк посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

- пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні);

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах).

Також заявник вказує, що справа № 758/2524/17 містить виключну правову проблему та має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У касаційній скарзі заявник також зазначає, що:

- суди неправильно встановили характер спірних правовідносин та вирішили спір за позовом до неналежного відповідача. Належним відповідачем у цій справі міг би бути ПАТ "ПУМБ", а не державний реєстратор, більше того при розгляді справи по суті суди не встановили порушень саме реєстраційного законодавства зі сторони державного реєстратора. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові;

- позивачка під час розгляду цієї справи достеменно знала, що з 31 березня 2017 року спірна квартира є власністю ОСОБА_2, проте не залучила її до участі у справі. Обізнаність позивачки та її представника про зміну власника спірної квартира підтверджується рухом справи № 758/3864/17 (позов про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в квартиру);

- незалучення власника ОСОБА_2 як належного відповідача у справі не може вважатися формальним міркуванням;

- позивачка у справі застосувала неналежний спосіб захисту, а суди захистили право та інтерес позивачки у спосіб, який не відповідав змісту відповідного права та/або інтересу;

- звертаючи стягнення на предмет іпотеки, банк правомірно виходив не лише з того, що спірні правовідносини не регулюються Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а й з того, що майно, яке є предметом іпотеки, не використовується позивачкою як місце її постійного проживання;

- останнє відоме ПАТ "ПУМБ" місце роботи позивачки - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛС", де вона обіймала посаду керівника відділу продажів, тому на момент звернення стягнення на предмет іпотеки установлений законом мораторій не поширювався на правовідносини, що склались між ОСОБА_1 та банком, на підставі пункту 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції");

- у цій справі ні примусового виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та конкретних виконавчих дій, ні вжиття заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень, не проводилось. Самі дії іпотекодержателя, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, не призводять до виникнення у іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Виходячи із принципу правової визначеності, ні іпотекодержатель, ні державний реєстратор не здійснювали примусового стягнення - банк реалізував своє законне та договірне право на позасудове звернення стягнення для задоволення своїх вимог, що передбачає можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки (і позивачка надала на це згоду у договорі), та звернувся до компетентного органу для державної реєстрації права власності, а державний реєстратор здійснив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - процедуру офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- ні місцевий суд, ні апеляційний суд не відновили права ПАТ "ПУМБ" як іпотекодавця. Ухвалення оскаржуваних судових рішень про скасування рішення державного реєстратора не відбулось з одночасним визнанням прав банку як іпотекодержателя та кредитора у зобов`язанні, що фактично звільнило позивачку від подальшого виконання обов`язків за кредитним договором та договором іпотеки, а банк - можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Частина третя статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" імперативно зобов`язує суд одночасно з винесенням рішення відновити усі права, в тому числі іпотекодержателя.

У грудні 2022 року до Верховного Суду від ПАТ "ПУМБ" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, банк просить відмовити у її задоволенні.

У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2, в інтересах якої діяла адвокатеса Мохова Н. В., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, ОСОБА_2 просить відмовити у її задоволенні.

У січні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 через її представника Бєлкіна Л. М. надійшов (1) відзив на касаційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ "ПУМБ", в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційних скарг, позивачка просить їх відхилити, постанову апеляційного суду скасувати та закрити апеляційне провадження, а також (2) відповідь на відзив ПАТ "ПУМБ" на касаційну скаргу позивачки, в якій ОСОБА_1 просить відхилити аргументи заперечень банку, викладені у його відзиві, оскільки вони є безпідставними, та задовольнити касаційну скаргу позивачки.

Інші відзиви на касаційні скарги чи відповіді на відзиви станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Системою автоматизованого розподілу справ для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 відповідно до протоколу від 26 вересня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Фаловській І. М. та визначено, що до складу колегії входять судді: Мартєв С. Ю., Сердюк В. В.

Верховний Суд ухвалою від 30 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарг, а саме для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірених копіях, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами; додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року (після усунення недоліків згідно з ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року) задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 758/2524/17 із Подільського районного суду м. Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Іншою ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та зупинення їх дії, поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, зупинено дію рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, відкрито касаційне провадження у справі та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Іншою ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року задоволено клопотання ПАТ "ПУМБ" про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та зупинення їх дії, поновлено ПАТ "ПУМБ" строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, зупинено дію рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, відкрито касаційне провадження у справі та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2022 року матеріали справи № 758/2524/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року задоволено заяву суддів Сердюка В. В. та Фаловської І. М. про самовідвід у справі № 758/2524/17, відведено суддів Сердюка В. В. та Фаловську І. М. за їхньою заявою від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПАТ "ПУМБ", передано справу № 758/2524/17 (провадження № 61-9345св22) для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПАТ "ПУМБ" і матеріали справи № 758/2524/17 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційустановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ "ПУМБ" укладений кредитний договір від 19 липня 2007 року № 5456406. Відповідно до умов договору позивачка отримала кредит у розмірі 71 000,00 дол. США для придбання квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання умов договору укладений договір іпотеки від 19 липня 2007 року. Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 січня 2017 року квартира, загальною площею 29,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить ПАТ "ПУМБ" на підставі договору іпотеки № 4024, виданого 19 липня 2007 року нотаріусом Мироник О. В., номер запису про іпотеку 17840427.

Відповідно до підпунктів 4.7.1, 4.7.2 договору іпотеки у разі виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

................

Перейти до повного тексту