Постанова Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 521/16005/18
провадження № 61-13282св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2022 року в складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду
від 22 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу
від 19 листопада 2003 року, в якій вона зареєстрована з 06 лютого 2004 року.
16 травня 2018 року до вказаної квартири приїхав ОСОБА_2 та повідомив про придбання зазначеного майна на торгах, а також вимагав звільнити це житло. 19 травня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності позивач отримала інформацію, з якої вбачається, що приватний нотаріус Ганченко О. М. зареєструвала 04 грудня 2017 року право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру та видала йому свідоцтво про придбання з торгів зазначеного майна.
Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради 28 лютого 2018 року зняв позивача з реєстрації за вказаною адресою на підставі заяви ОСОБА_2, який зазначив, що він є власником квартири. Підставою для зняття з реєстрації місця проживання позивача зазначено - припинення права користування житлом, свідоцтво від 04 грудня 2017 року № 1450, витяг від 04 грудня 2017 року № 106145736. Вказувала, що такі дії відповідача є незаконними та протиправними, оскільки департамент з надання адміністративних послуг Одеської міської ради належним чином не перевірив правових підстав зняття позивача з обліку, зокрема, відсутність у заявника права на звернення з указаною заявою та судового рішення про позбавлення позивача права власності або права користування житловим приміщенням на підставі статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання". ОСОБА_1 оскаржила вказані електронні торги до суду.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати незаконними дії департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо зняття 28 лютого 2018 року з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача здійснити дії по формуванню та внесенню до реєстру територіальної громади, а також до Єдиного державного демографічного реєстру даних про скасування зняття з реєстрації місця проживання позивача у зазначеній квартирі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконними дії департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо зняття 28 березня 2018 року з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Зобов`язано департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити дії по формуванню та внесенню до реєстру територіальної громади, а також до Єдиного державного демографічного реєстру даних про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право власності або користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ОСОБА_2 звернувся 28 лютого 2018 року до відповідача із заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивача за відсутності відповідного рішення суду про позбавлення останньої права користування житловим приміщенням або про виселення. Натомість, як випливає з норм права, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою. Дії щодо зняття осіб з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без відповідного рішення суду про примусове виселення зазначених осіб або про позбавлення права користування житловим приміщенням, є протиправними. Наявність права власності у третьої особи на квартиру не є підставою для зняття позивача, яка зареєстрована в такому приміщенні, з реєстрації місця проживання. Зняття з місця реєстрації проживання на підставі лише документів, що підтверджують право власності нового власника, є підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Отже, у відповідача були відсутні підстави для зняття позивача з реєстрації місця проживання на підставі документів, наданих третьою особою. Під час розгляду цієї справи спір щодо визнання позивача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та її виселення, в судовому порядку не вирішувався. Позивача протиправно знято з реєстрації за її місцем проживання, отже її позовні вимоги є законними й обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційні скарги департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до
Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207
(далі - Правила), зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема, на підставі рішення суду. Зняття з реєстрації дійсно відбувається за заявою, однак лише тієї особи, яка бажає знятись з місця реєстрації, заява подається особисто або її уповноваженим представником, зазначене підтверджується і самим текстом заяви про зняття з реєстрації місця проживання. Відповідач порушив законодавство, яке регулює порядок зняття осіб з реєстраційного обліку, що дає підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових
рішень відповідач посилається на пункт 2 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 755/14304/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повинен був відійти від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 лютого
2021 року в справі № 755/14304/19, оскільки зазначений висновок на даний час не є своєчасним та ефективним, не узгоджується з нормами законодавства. У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 755/14304/19 викладено помилковий висновок про те, що зняття з реєстрації місця проживання позивача можливо лише за заявою тієї особи, яка має намір знятись з місця реєстрації або за рішенням суду.
На час надання адміністративної послуги норми матеріального права визначали підстави для зняття з реєстрації місця проживання осіб, зокрема, зняття з реєстрації місця проживання особи на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. Станом на час виникнення спірних правовідносин новий власник квартири мав право звернутися до органу реєстрації з метою зняття з реєстрації попереднього власника житла, надавши при цьому документи, що підтверджують його право власності на цю квартиру та з документами, що підтверджують втрату права користування житлом попереднього власника для зняття останнього з реєстрації місця проживання. При цьому у даному випадку заява від попередніх власників на зняття їх з реєстрації місця проживання не повинна подаватись, як і рішення суду. Орган реєстрації
не має право вимагати від заявника документи, які не передбачені
статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пунктом 26 Правил, а наявність заяв від колишніх власників житла або їх згода, або необхідність наявності додаткових рішень суду на зняття реєстрації місця проживання не передбачена нормами матеріального права.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 через адвоката Павлишина Ю. М.подала до суду відзив, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Вказувала, що вона має право користування спірною квартирою відповідно до вимог закону, була її законним власником, а перехід права власності до третьої особи відбувся з порушенням вимог закону, що і оскаржується в судовому порядку. За відсутності відповідного рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням або про виселення відповідач не мав права знімати її з реєстрації. Сам по собі факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення власника цього нерухомого майна.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
26 грудня 2022 року департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
05 квітня 2023 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 03 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д., на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з копією паспорта ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 06 лютого 2004 року.
Відповідно до копії виконавчого листа № 2-3243/10, виданого 11 січня
2011 року Суворовським районним судом міста Одеси, з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість за кредитом на загальну суму 1 069 935,76 грн, судовий збір - 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 120 грн, а всього стягнуто - 1 071 755,76 грн.
Постановою державного виконавця Першого суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29 листопада 2017 року щодо виконання виконавчого листа № 2-3243/10, виданого 11 січня 2011 року Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитом на загальну суму 1 071 755,76 грн, накладено арешт на все майно, яке належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
Згідно зі свідоцтвом від 04 грудня 2017 року, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М., зареєстрованим
у реєстрі за № 1450, відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", статті 41 Закону України "Про іпотеку" та на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Першого суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лавренюк А. О., 24 листопада 2017 року посвідчено, що
ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається
з квартири АДРЕСА_1, яка у цілому складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 60,9 кв. м, у тому числі житловою - 37 кв. м, яка придбана ОСОБА_2 за 496 604,80 грн, що раніше належала на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д. 19 листопада 2003 року за реєстровим № 4161, зареєстрованого в комунальному підприємстві "Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 14 лютого 2007 року за № 253.
Спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 04 грудня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 грудня 2017 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 лютого 2018 року № 115661595.
ОСОБА_2 28 лютого 2018 року звернувся до департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання з квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою права користування житловим приміщенням та надав: заяву на отримання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ; заяву про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, квитанцію про сплату адміністративного збору; свідоцтво від 04 грудня 2017 року, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М., зареєстроване у реєстрі за № 1450, а також витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 грудня 2017 року № 106145736 в якості документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням попереднім власником - ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 в якості документа, що посвідчує особу.
Після дослідження документів, наданих суб`єктом звернення для отримання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання, департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради
28 лютого 2018 року прийняв рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою (у квартирі АДРЕСА_1 ) та cформував інформаційну довідку від 28 лютого 2018 року № 115661595 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.