Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 758/2928/19
провадження № 61-5939св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року, постановлену суддею Якимець О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у 2019 році звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила стягнути з відповідачки на свою користь суму відшкодування майнової шкоди у розмірі 144 514, 49 грн та відшкодування моральної шкоди - 5 000, 00 грн, що заподіяні внаслідок неналежного утримання зелених насаджень на приватній садибі та прилеглій до неї території.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідачка 19 березня 2021 року звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження у справі відповідно до статті 200, пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме у зв`язку із смертю позивачки.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 23 березня 2021 року Подільський районний суд міста Києва задовольнив заяву ОСОБА_2 .
Суд закрив провадження у справі № 758/2928/19.
Задовольняючи заяву відповідачки та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виснував, що моральна шкода відшкодовується безпосередньо особі, яка зазнала фізичних або моральних страждань, а нею була позивачка, яка померла, відтак зобов`язання з відшкодування моральної шкоди припинилися, процесуальне правонаступництво у цій частині вимог не допускається, тому відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.
Також суд першої інстанції виснував, що сформульована позивачкою вимога про стягнення відшкодування майнової шкоди, яка їй заподіяна, однак нею не була понесена, адже доказів цього у матеріалах справи немає, нерозривно пов`язана з особою позивачки, а тому спірні деліктні правовідносини з відшкодування майнової шкоди у цій справі не допускають правонаступництва.
ОСОБА_3 як правонаступник позивачки ОСОБА_1, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного суду з відповідною апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 01 грудня 2022 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3, змінив ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у частині, яка стосується позову за вимогою про відшкодування майнової шкоди, виклав мотивувальну частину ухвали щодо цих вимог в редакції цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що право на компенсацію моральної шкоди, що не була стягнута судом за життя особи, не успадковується, а тому у випадку смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається.
В частині позовних вимог про стягнення відшкодування майнової шкоди апеляційний суд наголосив, що у спірних правовідносинах збитки були завдані позивачці не у договірних зобов`язаннях, а в деліктних, недоговірних, а тому відповідно до приписів статті 1230 ЦК України до спадкоємця не може переходити право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у деліктних зобов`язаннях.
У зв`язку з наведеним апеляційний суд виснував, що спірні відносини не допускають правонаступництва.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 як правонаступник ОСОБА_1 13 квітня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження судових рішень визначив те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій здійснили розгляд справи усупереч правилам статей 189-200, 209, 228, 242 ЦПК України, закриваючи провадження у справі з підстав недоведеності позовних вимог, фактично розглянули справу по суті;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 185/5681/18 (провадження № 61-3311св22), відповідно до яких при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Проте це неповністю відповідало би змісту статей 608, 1218, 1219 ЦК України та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання і спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм включення таких прав до складу спадщини повинно бути встановлення того, чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора. Додатковим аргументом включення права на відшкодування шкоди у недоговірному зобов`язанні до складу спадщини є припис частини першої статті 1231 ЦК України, у якій передбачено перехід у спадщину обов`язку відшкодувати майнову шкоду у недоговірному зобов`язанні;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22), за змістом яких визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі у справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи відомі особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачений обов`язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 461/5113/16 (провадження № 61-32670св18), від 07 грудня 2020 грудня у справі № 760/8799/17 (провадження № 61-10474св20), від 18 листопада 2021 року у справі № 466/5186/18 (провадження № 61-12523св21), від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/4805/19
(провадження № 61-4330св22), щодо застосування статті 1219 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у липні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила закрити касаційне провадження у справі, а у разі, якщо Суд не встановить підстав для закриття касаційного провадження, - залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_3 , а оскаржувані рішення без змін.
На переконання відповідачки, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а правові висновки, на які послався заявник у касаційній скарзі, є нерелевантними.
Відповідачка стверджує, що позов є недоведеним, а також були підстави для залишення його без розгляду у зв`язку з порушенням норм процесуального права під час його подання.
Щодо поданої касаційної скарги, то зазначає, що її подано з пропуском відповідного процесуального строку, ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, винятків для відкриття касаційного провадження у такій справі касаційна скарга не містить.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 31 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційнепровадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 07 серпня 2023 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, просила стягнути з відповідачки на свою користь на відшкодування майнової шкоди суму в 144 514, 49 грн та на відшкодування моральної шкоди 5 000, 00 грн.
Ухвалою від 14 листопада 2019 року Подільський районний суд міста Києва відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1
19 березня 2021 року відповідачка подала до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до матеріалів справи 10 грудня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришко Н. В. із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_1, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 07 червня 2021 року спадкоємцем майна ОСОБА_1 - земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 0813 га, кадастровий номер 8000000000:85:487:0013, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за згаданою адресою - є ОСОБА_3 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, проте постановлена судом першої інстанції ухвала стосується його прав та інтересів як спадкоємця ОСОБА_1, який не був залучений до участі у справі як правонаступник позивачки.
Щодо правонаступництва
Під час з`ясовування, чи є законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення, перед Верховним Судом постали питання, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи стосуються оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прав, свобод інтересів та/або обов`язків ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_1 .
У разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи (частина перша статті 55 ЦПК України).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У постанові від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) Верховний Суд зробив висновок, що процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи суду потрібно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.
У постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22) Верховний Суд виснував, що визначальним під час вирішення питання про залучення правонаступників до участі у справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи є відомими особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачений обов`язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
До складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК України).