Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 371/1121/21-ц
провадження № 61-8623св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Гуманітарний відділ Виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Немировської О. В., Ратнікової В. М., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з позовом доГуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (далі - Гуманітарний відділ Виконавчого комітету Миронівської міської ради), у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради від 05 листопада 2021 року № 131-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року як працівника, який відмовився від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість яких встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 04 жовтня 2021 року № 1253;
- стягнути з Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до часу допуску до виконання обов`язків директора Шандрівського закладу дошкільної освіти загального розвитку "Сонечко" Миронівської міської ради Київської області (далі - Шандрівський ЗДО "Сонечко").
Позивачка обґрунтовувала свій позов тим, що відповідно до наказу сільського голови Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області від 30 жовтня 2017 року № 23 вона прийнята на роботу на посаду вихователя Дошкільного навчального закладу "Сонечко" Шандрівської сільської ради
(далі - ДНЗ "Сонечко").
Наказом директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" від 28 вересня 2021 року № 29/а ОСОБА_1 призначено виконуючою обов`язки директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" на час відсутності директора, з 28 вересня 2021 року до 28 грудня 2021 року.
Наказом начальника Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради від 05 листопада 2021 року № 131-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року як працівника, який відмовився (ухилився) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість яких встановлена наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 1253, до проходження курсу вакцинації.
На переконання позивачки, відсторонення є незаконним, таким, що порушує її право на працю та оплату праці, оскільки відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення від роботи можливе виключно у випадках, передбачених законодавством. Такої підстави, як відмова виконувати розпорядження начальника Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради та вчинення дій, направлених на протидію законним вимогам керівника, приписами статті 46 КЗпП України не передбачено.
Зазначила, що на момент відсторонення її від роботи вакцинація від COVID-19 для працівників була добровільною, а відтак роботодавець не мав права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо той не бажав її проходити, тому оспорюваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню судом.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому його вимоги не визнав.
Заперечуючи проти позову, зазначив, що оспорюваний наказ був виданий з дотриманням вимог законодавства України. Наголосив, що позивачка не надала довідки про протипоказання та застереження до проведення профілактичних щеплень, перелік яких встановлений наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 11 лютого 2022 року Миронівський районний суд Київської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав незаконним та скасував наказ начальника Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради від 05 листопада 2021 року № 131-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року як працівника, який відмовився (ухилився) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість яких встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 1253, до проходження курсу вакцинації.
Стягнув з Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 28 545, 35 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Суд встановив, що рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць у розмірі 9 373, 10 грн підлягає негайному виконанню.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що:
- чинним законодавством України карантин не введено;
- постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої
коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), є незаконною і не підлягає виконанню;
- враховуючи те, що наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 № 2153 року "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" запроваджений на період дії карантину, який встановлено у незаконний спосіб, тому цей наказ МОЗ України є незаконним і не підлягає виконанню.
Суд виснував, що під час розгляду справи не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що роботодавець під час відсторонення позивачки від роботи у зв`язку із нездійсненням щеплення проти COVID-19 дотримався вимог частини шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, у разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог частини другої статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" щодо недопуску позивачки до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
На думку суду, наказ про відсторонення не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням приписів частин другої та шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини 2 статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 17 травня 2023 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради, змінив рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року, виклав мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що визнання постанови Кабінету Міністрів України незаконною не є предметом оскарження в цій справі, як і визнання незаконним наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
По суті вирішення спору апеляційний суд виснував, що начальник Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської ради у попередженні зазначив про необхідність надання підтвердження про проходження курсу вакцинації до 08 листопада 2021 року. Однак наказ про відсторонення позивача від роботи було видано 05 листопада 2021 року, при цьому в наказі міститься вказівка про відсторонення до проходження повного курсу вакцинації (дві дози), що також не відповідає змісту попередження. Тому таке відсторонення, на переконання апеляційного суду, не можна вважати законним, таким, що здійснене з дотриманням встановленої процедури.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Гуманітарний відділ Виконавчого комітету Миронівської міської ради09 червня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21
(провадження № 14-82цс22), щодо наявності умов для відсторонення від виконання трудових обов`язків та правомірності встановлення обмежень права на працю щодо осіб, які не пройшли обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, та критеріїв для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 177/1639/21 (провадження № 61-6324св22), за змістом яких, ураховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною потребою під час їх виконання особисто контактувати з дітьми, вчитель підлягає обов`язковим профілактичним щепленням проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але якщо після попередження про обов`язковість такого щеплення він відмовився від проходження вакцинації, відповідних документів щодо протипоказань до такої вакцинації роботодавцю не надав, це є підставою для відсторонення його від роботи на час до проведення щеплення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу Гуманітарного відділу Виконавчого комітету Миронівської міської радидо Верховного Суду від ОСОБА_1 не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 06 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
Ухвалою від 07 серпня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
За обставинами справи позивачка не погоджується з її відстороненням від роботи у зв`язку з непроходженням обов`язкового щеплення або ненаданням медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, вважаючи, що такі дії суперечать законодавству, яке регулює порядок та підстави відсторонення працівників у разі нездійснення обов`язкової вакцинації.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов ОСОБА_1, вважаючи наказ про відсторонення незаконним.
Як на підставу касаційної скарги Гуманітарний відділ Виконавчого комітету Миронівської міської ради послався на неврахування судами правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо відсторонення роботодавцем від роботи працівника через його відмову або ухилення від проведення профілактичного щеплення проти коронавірусної хвороби COVID-19.
Тож Верховний Суд у вирішенні цього спору в цілому та поставленого перед ним завдання визначив основною правовою проблемою, яка підлягає розв`язанню, з`ясування таких підстав та умов, за яких працівник має проходити обов`язкове щеплення проти COVID-19 відповідно до закону, а також підстав та порядку для відсторонення працівника від роботи у разі відмови або ухилення від проходження обов`язкової вакцинації.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22)).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлено права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) (далі - Положення про МОЗ України), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ України № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).
До цього Переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій МОЗ України від 14 квітня 1995 року № 66
(далі - Інструкція № 66).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 (з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ України від 30 серпня 2011 року № 544) подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.