Постанова
Іменем України
14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 128/2130/20
провадження № 61-11777св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, державний кадастровий реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк Олена Вячеславівна, ОСОБА_2,
третя особа - Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), державного кадастрового реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В., ОСОБА_2, третя особа - Некрасовська сільська рада Вінницького району Вінницької області, про визнання незаконним та скасування наказу і рішення.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з актом оцінки від 22 серпня 1994 року садового товариства (далі - СТ) "Лісова поляна" від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 перейшло право на садову ділянку № НОМЕР_1, площею 500,00 кв. м в СТ "Лісова поляна". 21 червня 2000 року позивачці на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 1889, який посвідчує її право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Некрасовської сільської ради, СТ "Лісова поляна". Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки за державним актом земельна ділянка позивачки від точки "А" до "Б" межує із земельною ділянкою № НОМЕР_2 . Будучи членом СТ "Лісова поляна" та користуючись ділянкою, що належить позивачу на праві приватної власності, остання сплачувала членські внески. 20 травня 2019 року позивачка уклала із Державним підприємством (далі - ДП) "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" договір № 2524 на виконання землевпорядних робіт з метою виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (присадибна ділянка) на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Однак листом ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 21 жовтня 2019 року № 6541 позивачку повідомлено про те, що земельній ділянці раніше присвоєно кадастровий номер 0520684200:01:003:0424 та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 . Для встановлення обставин щодо приналежності земельній ділянці № НОМЕР_1, яка належить позивачу на праві власності, кадастрового номеру 0520684200:01:003:0424, та наявності нового власника її земельної ділянки ОСОБА_1 22 листопада 2019 року звернулась із заявою до відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, на що їй було надано відповідь від 28 листопада 2019 року № 926/405-19-20, у якій вказано, що земельна ділянка, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424, площею 0,0500 га, місце розташування: СТ "Лісова поляна", ділянка № НОМЕР_1, Некрасовська сільська рада, Вінницький район, Вінницька область, цільове призначення - 01.05 для індивідуального садівництва, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04 березня 2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 15 листопада 2018 року ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Також у листі вказано, що ця документація із землеустрою розроблена на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 вересня 2018 року № 2-11806/15-18-СГ. 02 червня 2020 року позивачка звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання їй інформації, на що отримала відповідь, де зазначено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, отриманими в результаті взаємодії інформаційних систем державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку, з кадастровим номером 0520684200:01:003:0424, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради зареєстроване речове право за ОСОБА_2, 11 квітня 2019 року № 31179789. Рішенням про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В., на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, серія та номер: 2-4020/15-19/СГ, виданого 29 березня 2019 року, видавник: ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, цю земельну ділянку зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Позивачка вважала зазначені наказ та рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки державний акт на право приватної власності на землю від 21 червня 2000 року, серії ВН № 1889, виданий на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської Ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року, є чинним та в установленому законом порядку скасований не був, а тому є гарантією права власності позивача на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,0502 га, видану для садівництва, яка розташована на території Некрасовської сільської ради, СТ "Лісова поляна".
На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку була прийнята в члени садово-городнього масиву " Лісова поляна" і їй надана у користування земельна ділянка, яка знаходилася у занедбаному стані. Два роки вона облаштовувала земельну ділянку: вивозила сміття та непотріб, завозила землю тощо і лише на третій рік почала її використовувати для вирощування городини, насаджуючи багаторічні кущі та дерева. В установленому порядку ОСОБА_2 звернулася щодо приватизації земельної ділянки та відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ, державний реєстратор реєстрував за позивачем право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424. Після цього про свої права на земельну ділянку заявила ОСОБА_1 та, посилаючись на те, що їй 21 червня 2000 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 1889, який посвідчує її право власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0502 га, пред`явила відповідний позов. Проте, державний акт, який надала ОСОБА_1, не відповідає вимогам закону, оскільки орган, який його видав не має інформації про його видачу. Згідно з довідкою Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25 липня 2018 року № 362 ОСОБА_2 користується земельною ділянкою № НОМЕР_1, площею 0,05 га. Ця земельна ділянка до 2002 року не була приватизована. Правління садово-городнього масиву "Лісова поляна", яке надавало земельну ділянку в користування, не відає про її приватизацію в 2000 році. Відповідно до довідки голови правління садово-городнього масиву "Лісова поляна" від 17 червня 2017 року № 28 ОСОБА_2 виділена в користування садова ділянка № НОМЕР_1, загальною площею 0,05 га. Довідка видана для оформлення документів на приватизацію садової ділянки. 19 років ОСОБА_1 не повідомляла про державний акт, не здійснювала будь-яких дій, які притаманні власнику земельної ділянки. У державному акті вказано, що на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської Ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0502 га, однак не вказано підстав для видачі самого державного акта. З огляду на зміст державного акта він складений та виданий особисто головою Некрасовської сільської ради, що не передбачено жодним нормативним актом. Отже, сільський голова перевищив свої повноваження. Державний акт видано та складено в порушення вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року, в редакції станом на 21 червня 2000 року (далі - Інструкція). Оспорюваний державний акт не видано на підставі рішення ради, чим порушено пункту 1.4 Інструкції; при складанні державного акта не перенесено в натурі (на місцевість) межі земельної ділянки та не закріплено їх довгостроковими межовими знаками, чим порушено пункту 1.12 Інструкції; при складанні державного акта не була розроблена технічна документація, чим порушено пункт 1.15 Інструкції; на державному акті відсутня гербова печатка та сторінка із зображенням плану земельної ділянки підписана не начальником районного відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, а інженером - землевпорядником, чим порушено пункт 2.11 Інструкції. Також, як підставу про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю позивач зазначає те, що відповідно до листа архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 06 вересня 2021 року № 01-23/456, в протоколі від 16 листопада 1996 року, 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області відомостей про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 не виявлено.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН № 1889, виданий Некрасовською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21 червня 2000 року ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року замінено третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Некрасовську сільську раду Вінницького району Вінницької області та залучено її правонаступника - Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2021 року замінено відповідача за зустрічним позовом та залучено його правонаступника - Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області до участі в цій справі.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН № 1889, виданий Некрасівською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21 серпня 2000 року ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ) оспорювана земельна ділянка була вільною, речові права на неї не були зареєстровані, тому є безпідставною позовна вимога про визнання недійсним та скасування цього наказу.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на зміст оскаржуваного державного акта випливає, що його склав та видав особисто голова Некрасовської сільської ради, що не передбачено жодним нормативним актом, а також, що вказаний державний акт видано та складено в порушення вимог Інструкції.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні спірної земельної ділянки ОСОБА_2 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області діяло відповідно до вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України), і було дотримано усі визначені законом вимоги при здійсненні державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є правомірним власником земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, права якої порушено оспорюваними наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ і рішенням про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року №31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424.
Водночас апеляційний суд встановив, що оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН № 1889, виданий ОСОБА_1, відповідає вимогам, встановленим Інструкцією і постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-12, оскільки має гербову печатку, містить відомості про рішення Ради народних депутатів, на підставі якого його було видано, розташування земельної ділянки, підписаний головою Некрасовської сільської Ради народних депутатів, зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за № 323, а також має план зовнішніх меж земельної ділянки і кількісну характеристику земель, переданих у приватну власність, а тому підставі для визнання його недійсним немає.
Також апеляційний суд виходив із того, що будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була виключена зі списку членів СТ "Лісова поляна" чи добровільно відмовилась від земельної ділянки або ж її право власності припинилося з інших підстав, матеріали справи не містять, тому помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що на момент прийняття оскаржуваного ОСОБА_1 наказу (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ) земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2, була вільною, речові права на неї не були зареєстровані.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що невиявлення в архіві Вінницької районної державної адміністрації відомостей про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1, не є беззаперечним доказом того, що рішення Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області 7 сесії 22 скликання від 16 листопада 1996 року не було прийняте.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки оспорювана земельна ділянка знаходиться в СТ "Лісова поляна", то ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та державний кадастровий реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради, реєструючи за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424, мали б перевірити наявність осіб, які користувалися зазначеною земельною ділянкою та можливе отримання ними державного акта про право приватної власності, чого зроблено не було. Тому відповідачі за первісним позовом не дотримались усіх визначених законом вимог при здійсненні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Якименко О. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального правабез урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 450/1899/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 361/5903/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 478/1054/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 127/27178/17; від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17; від 21 листопада 2018 року у справі № 607/10548/14-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 201/11032/16-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 199/8787/15; від 19 грудня 2018 року у справі № 524/9350/16-ц; від 11 березня 2020 року управі № 459/26118/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- помилково скасував рішення суду першої інстанції;
- не звернув увагу на те, що ні позивачем, ні його представником у ході розгляду справи не надано суду доказів складення технічної документації з відведення земельної ділянки, належної позивачу та доказів встановлення меж і закріплення їх межовими знаками на місцевості;
- не врахував, що план земельної ділянки зазначений у оспорюваному державному акті на право власності на землю не підтверджує встановлення таких меж;
- проігнорував те, що про державний акт від 21 червня 2000 року невідомо ані Некрасівській сільській раді, ані правлінню садово-городнього масиву "Лісова Поляна", про що свідчать довідки Некрасівської сільської ради від 25 липня 2018 року та голови садово-городнього масиву "Лісова Поляна" від 17 червня 2017 року № 28;
- не надав належної оцінки тому, що право власності ОСОБА_1 не земельну ділянку не було зареєстровано у встановленому законом порядку протягом довгого проміжку часу;
- не зазначив мотивів відхилення кожного аргумента, наведеного в апеляційній скарзі заявника.
У січні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
У квітні 2023 року на офіційну електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Якименко О. О., про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, яке обґрунтоване тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови в частині стягнення судових витрат. На підтвердження чого надла копію виконавчого листа та витяг з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 128/2130/20 із Вінницького районного суду Вінницької області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року матеріали справи № 128/2130/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду 26 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Якименко О. О., про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.