Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 520/17316/19
провадження № 61-5480св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергій Васильович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яка підписана представником Байрамовим Олександром Володимировичем, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Вадовської Л. М., Громіка Р. Д.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти С. В. та Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що 14 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладений договір кредиту № 2007/13-2.06/693, відповідно до умов якого позичальник отримав у строкове, платне користування грошові кошти у розмірі 35 000,00 дол. США зі сплатою 13 процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 13 листопада 2022 року (включно).
З метою забезпечення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 14 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить позивачам на праві спільної часткової власності.
У липні 2019 року позивачі дізналися, що вищевказану квартиру перереєстровано за АТ "Укрсоцбанк".
На думку позивачів, відповідачі грубо порушили їхнє право щодо володіння спірною квартирою.
Рішення про проведення державної реєстрації права власності за відповідним застереженням в іпотечному договорі фактично є примусовим стягненням майна без згоди власника та не може відбуватися під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
АТ "Укрсоцбанк" не було надано державному реєстратору належних доказів отримання обома позивачами повідомлення АТ "Укрсоцбанк" № 2201/19-3 від 22 січня 2019 року, чим порушено пункт 61 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та статтю 35 Закону України "Про іпотеку".
Спірна квартира виступає забезпеченням за кредитом, який надавався АТ "Укрсоцбанк" на споживчі потреби в іноземній валюті. Квартира АДРЕСА_2 є постійним місцем проживання позивачів. У власності позивачів не знаходиться інше житлове майно. Загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м.
Таким чином, державний реєстратор Манюта С. В. не мав права здійснювати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк", тобто вживати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачі просили:
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46444135, винесене 12 квітня 2019 року державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Манютою С. В. (номер запису про право власності: 31154151);
витребувати в АТ "Укрсоцбанк" квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1809558551101) та повернути її власникам: ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2019 року замінено первісного відповідача АТ "Укрсоцбанк" на правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк")
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти С. В., про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46444135, винесене 12 квітня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою С. В. (номер запису про право власності: 31154151).
Витребувано у АТ "Альфа-Банк" квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1809558551101) та повернуто її власникам: ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
іпотечним договором, укладеним між сторонами у справі, передбачена можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Однак, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є правовою підставою, що не дає змоги будь-яким органам і посадовим особам вживати заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (в тому числі, шляхом позасудового врегулювання - купівля-продаж, тощо) стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, на весь період його чинності, тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідають вимогам законодавства;
визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії вищевказаного Закону є наявність або відсутність обмежень та умов, встановлених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" щодо конкретного майна (предмета іпотеки);
твердження представника АТ "Альфа-Банк" про те, що зазначений закон віднесено для застосування щодо населення, яке у скрутному фінансовому становищі, а судом має досліджуватись матеріальний стан позивача, є безпідставними;
Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Отже, наявність в батька/матері повнолітнього позичальника нерухомого майна не є підставою для тверджень про непоширення норм вищевказаного Закону на спірні правовідносини;
відповідачем державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Манюта С. В. не надано доказів отримання обома позивачами повідомлення АТ "Укрсоцбанк" № 2201/19-3 від 22 січня 2019 року (документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя), отже відповідачами недотримано вимоги пункту 61 Порядку № 1127 та статті 35 Закону України "Про іпотеку";
твердження представника АТ "Альфа-Банк" про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача, заслуговують на увагу, однак:
рішення державного реєстратора після його винесення трансформується у відповідний запис, що й відображено в пункті 1 прохальної частини позовної заяви. Тобто, фактично, позивач просить скасувати і рішення державного реєстратора і внесений на його підставі в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності;
у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. Оскільки в такому разі рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем;
так як АТ "Укрсоцбанк" та державний реєстратор порушили вимоги законодавства (пункт 61 Порядку № 1127, статтю 35 Закону України "Про іпотеку", Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"), то АТ "Укрсоцбанк" незаконно заволодів (шляхом проведення державної реєстрації) спірною квартирою та не набув права власності на неї. Тобто, незалежно від наявності оспорюваного рішення та запису в реєстрі, законним власником квартири є позивач на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 1997 року № 4-12431 .
Разом із тим, вимога про скасування рішення є похідною від вимоги щодо витребування майна. Встановлення судом правомірності вимог щодо витребування майна повинно мати наслідком найшвидше скасування державної реєстрації прав. Саме у такий спосіб відбувається найбільш ефективний захист прав позивача та забезпечується стабільність цивільного обороту.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя;
Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Тобто стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону "Про мораторій" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і у позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон "Про мораторій" ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Виходячи з викладеного, квартира, яка передана в іпотеку, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону "Про мораторій", у тому числі, і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем;
доводи апеляційної скарги про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача, заслуговують на увагу. Однак, рішення державного реєстратора після його винесення трансформується у відповідний запис, що й відображено в пункті 1 прохальної частини позовної заяви. Тобто, фактично, позивач просив скасувати і рішення державного реєстратора, і внесений на його підставі в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності. У випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 74). Отже, рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду (пункт 144 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; пункт 75 постанови від 29 травня 2019 року, справа № 367/2022/15-ц). Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд незаконно скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в той час як мав скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
матеріали справи не мають доказів того, що державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Манютою С. В. були виконані вимоги пункту 61 Порядку № 1127;
власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Таке право власника (на витребування від набувача) не потребує визнання недійсними правочинів з відчуження майна. Незалежно від наявності оскаржуваного рішення та запису в реєстрі, законним власником іпотечної квартири є позивачі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 1997 року № 4-12431 ;
доводи апеляційної скарги про те, що суд не може в одному рішенні застосовувати наслідки віндикаційного і негаторного позову, є слушними, однак в даному випадку, суд першої інстанції не визнавав правочину недійсним із застосуванням його наслідків, а скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внаслідок чого витребував іпотечну квартиру у незаконно володіючого нею невласника, тобто розглянув лише віндикаційний позов;
ті обставини, що позивачі володіють іпотечною квартирою, зареєстровані і проживають в ній, в даному випадку правового значення не мають, так як АТ "Альфа-Банк" не позбавлений можливості ставити питання про визнання їх такими, що втратили право користування цією кватирою, про що прямо зазначено в апеляційній скарзі його представника.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2022 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Отже, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято відповідачем на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані;
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України", наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачає істотні умови його застосування, а саме: 1) квадратура квартири, 2) майно повинне бути єдиним, 3) майно є постійним місцем проживання, 4) боржник є громадянином України, 5) зазначений закон віднесено для застосуванню, щодо населення, які у скрутному фінансовому становище. Закон застосовуюється виключно у сукупності усіх п`яти істотних умов, але всупереч норм закону позивач не зазначив усі зазначені підстави;
відповідно до кредитного договору № 2007/13-2.06/693 позичальником виступає ОСОБА_2, за іпотечним договором майновими поручителями виступають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації № 3169 від 31 липня 2019 року, виданої КП ЖКС "Вузовський", за адресою: АДРЕСА_3, зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2, син, 1976 року народження, ОСОБА_5, онука, 2016 року народження, ОСОБА_6, не визначено ступінь спорідненості, 1979 року народження. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року по справі № 520/17318/19, позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені, повернуто у власність ОСОБА_7 квартира, за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 є чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 ОСОБА_7 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації, за адресою: АДРЕСА_4, зареєстровані та проживають: ОСОБА_7, 1950 року народження, ОСОБА_8, невістка, 1978 року народження, яка є дружиною ОСОБА_2, ОСОБА_3, внук, 2000 року народження, син ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 онука, 2005 року народження, донька ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . У сім`ї ОСОБА_10 наявні одночасно дві квартири: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . АТ "Укрсоцбанк", після звернення стягнення, відповідно до рішення суду повернув у власність сім`ї ОСОБА_10 одну квартиру, яку сім`я може використовувати як місце проживання, а отже, є альтернативна житлова площа. Таким чином, до виниклих правовідносин не може застосовуватись Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті";
судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц, від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року продовжено АТ "Альфа-Банк" строк на усунення недоліків касаційної скарги до 06 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року поновлено АТ "Альфа-Банк" строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 520/17316/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи № 520/17316/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 520/17316/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 520/17316/19.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц, від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 14 листопада 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", яке в подальшому змінило назву на АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_2 укладений договір кредиту № 2007/13-2.06/693, відповідно до умов якого позичальник отримав у строкове, платне користування на споживчі цілі грошові кошти (кредит) у розмірі 35 000,00 дол. США, зі сплатою 13 % процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 13 листопада 2022 року.
З метою забезпечення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 14 листопада 2007 між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., за реєстровим № 2555, за умовами якого в іпотеку передається двокімнатна квартира загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 26,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і належить позивачам на праві спільної часткової власності.
Предмет іпотеки належить позивачам на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 1997 року № 4-12431, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження органу приватизації від 24 листопада 1997 року за № 103442 про право власності, та зареєстровано КП ОМБТІ та РОН згідно з реєстраційним написом на правовстановлюючому документі 18 лютого 1998 року, за номером запису 677, в книзі 263пр-48, реєстраційний номер 18305805. Загальна площа квартири - 42,1 кв. м.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими, в тому числі, за критерієм пошуку: ПІБ фізичної особи, інша нерухомість, крім квартири у власності позивачів - відсутня. Згідно довідки про склад сім`ї спірна квартира є місцем постійного проживання позивачів.
За даними Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46444135 від 12 квітня 2019 року, винесеного державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Манютою С. В., право власності на квартиру зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк" (номер запису про право власності: 31154151)
Підстава виникнення права власності: повідомлення, серія та номер: 2201/19-3, виданий 22 січня 2019, видавник: АТ "Укрсоцбанк"; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; дублікат Іпотечного договору від 14 листопада 2007, посвідченого ПН ОМНО Трофімець В. В. реєстраційний номер 2555, серія та номер: 164, виданий 06 березня 2019, видавник: ПН ОМНО Трофімець В. В.
Згідно даних ЄДРПОУ 03 грудня 2019 року припинено АТ "Укрсоцбанк" як юридичну особу; правонаступником за всім майном та майновими правами АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк".
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50180364 від 12 грудня 2019 року 14:18:57, приватного нотаріуса Чапського А. Е., право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за АТ "Альфа-Банк".
Підстава виникнення права власності: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник: АТ "Альфа-Банк" та АТ "Укрсоцбанк".
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майнопред`явлених до АТ "Альфа-Банк"
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону України "Про іпотеку").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).