Постанова суду № 729/797/18 від 14.08.2023 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна...

Постанова

Іменем України

14 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 729/797/18

провадження № 61-7589св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2 і ОСОБА_3,

відповідач - Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_4,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Мамонової О. Є., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бобровицької міської об`єднаної територіальної громади в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка ОСОБА_5,після смерті якої залишилося спадкове майно. За життя ОСОБА_5 не складала заповіту. Він,будучи спадкоємцемза законом за правом представлення, не прийняв спадщину, оскільки в останні дні відведеного законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини перебував на лікуванні. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити йому додатковий тримісячний строк для її прийняття.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Кузюри В. О. позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що строк для прийняття спадщини пропущений ОСОБА_1 з поважних причин у зв`язку з його хворобою, що підтверджується довідкою з лікувального закладу.

У квітні 2020 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року, вважаючи, що цим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки він як спадкоємець другої черги за правом представлення також має право на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року та від 09 грудня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що не залучивши до участі у справі ОСОБА_4, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що предметом цього позову є питання, які фактично стосуються і впливають на права, інтереси та обов`язки названої особи.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини виникли щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за законом є: ОСОБА_6 (внук) та ОСОБА_1 (племінник). Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, а відтак він не може спадкувати майно після смерті ОСОБА_5 . Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, що свідчить про відсутність порушеного права ОСОБА_4 рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у задоволенні позову з підстав незалучення ОСОБА_4 до участі у справі як відповідача.

Останньою ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року на підставу пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що рішенням місцевого суду не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами; у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Отже, будучи особою, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 мав довести, що його рідний брат по матері ОСОБА_6 на день смерті їхньої баби - спадкодавця ОСОБА_5 проживав з нею і у зв`язку з цим в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 . Однак в даному випадку заявник не надав доказів на підтвердження таких обставин. У справі, яка переглядається, відсутні довідки Бобровицької міської ради Чернігівської області про проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 в будь-який проміжок часу та (або) інші допустимі й достатні докази на підтвердження цього факту. Саме по собі поховання ОСОБА_6 у місті Бобровиці не свідчить про його проживання в цьому населеному пункті на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ОСОБА_5 . Не є належним доказом проживання ОСОБА_6 у місті Бобровиці зі спадкодавцем ОСОБА_5 і копія договору оренди приміщення від 10 липня 2013 року, оскільки в цій угоді не зазначено місце фактичного проживання орендодавця. Акт про спільне проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_5 з липня 2011 року по серпень 2017 року, складений 04 листопада 2017 року сусідами останньої, в сукупності із зазначеним у довідці про смерть ОСОБА_6 місцем його смерті, не дають підстав для висновку про доведеність факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Відтак наявних у справі доказів недостатньо для висновку, що ОСОБА_6 проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 на момент її смерті. За наведених обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у заявника не виникло право на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, яким не вирішувалося питання про його права та обов`язки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2023 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Єдиним спадкоємцем першої черги за правом представлення був рідний онук ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який, у свою чергу, є його рідним братом по матері. Останні роки життя до смерті ОСОБА_5 проживала в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6, який допомагав їй у веденні домашнього господарства. Після смерті баби ОСОБА_6 залишився проживати за вказаною адресою, прийнявши таким чином спадщину. Він як спадкоємець другої черги за законом прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_6, а тому набув право на спадкування майна померлої ОСОБА_5 . Отже, предметом позову в цій справі є питання, які фактично стосуються і впливають на його права, інтереси та обов`язки.

У липні 2023 року представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Степанчук О. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бобровицького районного суду Чернігівської області.

21 червня 2023 року справа № 729/797/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвоката Степанчук О. М. про поновлення строку для подання відзиву задоволено частково. Продовжено до 19 липня 2023 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у цій справі.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1262, частини першої статті 1265 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 . Його спадкоємцями за законом на згадану квартиру були в рівних частках ОСОБА_5 (матір) та ОСОБА_6 (син).

28 жовтня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Спадкоємець ОСОБА_6 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ..

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер.

07 жовтня 2017 року ОСОБА_1, а 21 жовтня 2017 року ОСОБА_4 - подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

Листом від 23 жовтня 2017 року № 3121/02-14 нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв?язкуіз пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 755/5614/18 за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи: Сьома Київська державна нотаріальна контора, Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту спільного проживання, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання залишено без розгляду.

02 липня 2020 року державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_6, а саме: на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, що належала на підставі свідоцтва про право власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі № 753/1122/20, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8 до Територіальної громади Дарницького району міста Києва в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Територіальної громади міста Бобровиці Чернігівської області в особі Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Бобровицька районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Вказане рішення мотивовано тим, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача. Суд також зазначив, що на час розгляду справи, а саме 02 липня 2020 року державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Щодо решти спадкового майна нотаріусом не прийнято рішення за заявою позивача, як відсутнє й рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, яка переглядається, рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено позивачу додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

................

Перейти до повного тексту