Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 573/1567/21
провадження № 61-9087 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року у складі судді Черкашиної М. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 17 лютого 2016 року державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Сумської області та зареєстрованих в реєстрі за №№ 132, 133 вона успадкувала після ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які розташовані на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та належали спадкодавцю на підставі державних актів на право приватної власності на землю.
Вказувала, що 23 лютого 2016 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договори оренди на вказані земельні ділянки, а право оренди на земельні ділянки зареєстроване 02 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 13523242, № 13522783.
Зазначала, що пунктом 8 спірних договорів оренди землі обумовлено строк дії договору, які укладені на 10 років, з 23 лютого 2016 року по 23 лютого 2026 року.
У пункті 9 договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки, що становить 5 230 грн 30 коп., або у вигляді продукції та надання послуг.
Пунктом 11 договорів визначено, що орендна плата вноситься у термін до кінця кожного року.
Також зазначала, що згідно з умовами пункту 40 розірвання договорів в односторонньому порядку допускається, в тому числі, у випадку систематичної несплати та ухилення орендаря від сплати орендної плати. Стверджувала, що протягом 2018-2020 років орендар не здійснював виплату жодної, із зазначених у пункті 9 договорів форм оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, що є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договорів, у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за землю.
Крім того вказувала, що встановлена договорами оренди сума грошової оцінки земельних ділянок складає 104 606 грн 07 коп., розмір орендної плати - 5 %, орендна плата за рік користування однією земельною ділянкою становить 5 230 грн 30 коп., а, отже, за 3 роки за користування двома земельними ділянками розмір орендної плати становить 31 381 грн 80 коп., яка підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: достроково припинити шляхом розірвання: договір оренди земельної ділянки, укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,7936 га, кадастровий номер 59206818800:02:002:0239, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на яку зареєстроване 02 березня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про інше речове право № 13609593; договір оренди земельної ділянки, укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, щодо земельної ділянки площею 2,7936 га, кадастровий номер 5920681800:01:002:0444, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на яку зареєстроване 02 березня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про інше речове право № 13522783; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати у розмірі 31 381 грн 80 коп., а також понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 недонараховану орендну плату за 2018-2020 роки у розмірі 1 977 грн 03 коп. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що за оренду земельних ділянок за 2018-2020 роки відповідач нарахував 31 381 грн 80 коп. і після утримання податків та зборів сплатив позивачці 25 260 грн. Разом з тим, відповідач допустив порушення умов пункту 10 договорів оренди, оскільки обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Таким чином, недорахована орендна плата за 2018-2020 роки складає 1 977 грн 03 коп., яку відповідач, після утримання податків та зборів, мав сплатити позивачці.
Судами не встановлено істотність порушення відповідачем договору оренди, коли внаслідок завданої цим шкоди позивачка значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З`ясувавши суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору і незначного розміру завданої шкоди через невиплату орендної плати у повному розмірі, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, суди дійшли висновку про відмов у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року в частині незадоволених позовних вимог та постанову Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 573/1567/21 із Білопільського районного суду Сумської області.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що виплата орендної плати не може підтверджуватися відомостями, які не є платіжними документами, не містять даних про те, що це виплата орендної плати за спірними договорами, а самі відомості не містять підписів керівника чи головного бухгалтера, дати їх складання, дати отримання позивачкою зазначених сум у відомостях за 2018-2020 роки.
Вказувала, що виплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, свідчить про систематичну несплату відповідачем орендної плати, і відповідно, є підставою для розірвання договору.
Унаслідок порушення відповідачем істотних умов договору по сплаті орендної плати, вона була позбавлена значною мірою того, на що розраховувала при укладенні цих договорів, оскільки основною метою договорів оренди землі та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Позивачка не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що виплата орендної плати без урахування індексу інфляції, у тому числі систематична, не може бути підставою для розірвання договорів оренди земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга підлягає відхиленню.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 17 лютого 2016 року державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Сумської області та зареєстрованих в реєстрі за №№ 132, 133, ОСОБА_1 успадкувала після ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які розташовані на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та належали спадкодавцю на підставі Державних актів на право приватної власності на землю (а.с. 10-11, т. 1).
Вказане спадкове майно, а саме земельні ділянки площею 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, спадкоємцем ОСОБА_1 зареєстровані 17 лютого 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №№ 13298162, 13297479 (а.с. 12-16, т. 1).
Відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 передала в строкове платне користування ФОП ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 2,7936 га кожна, з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, та з урахуванням додаткових угод від 20 листопада 2019 року на строк до 2032 року. Згідно з актами приймання-передачі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування означені земельні ділянки (а.с. 17-26, 81-82, т. 1).
Право оренди на земельні ділянки зареєстроване 02 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 13523242, № 13522783 (а.с. 14-16, т. 1).
Пунктом 8 спірних договорів оренди земельної ділянки обумовлено строк дії договору, які укладені на 10 років з 23 лютого 2016 року по 23 лютого 2026 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.
Згідно із пунктами 9-10 договорів, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки, що становить 5 230 грн 30 коп., або у вигляді продукції та надання послуг.
У пункті 11 договорів оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься у термін до кінця кожного року.
Згідно з умовами пункту 40 розірвання договорів оренди в односторонньому порядку допускається у випадках: систематичної несплати та ухилення орендаря від сплати орендної плати; невиконання умов договору; нецільове використання землі та недотримання вимог щодо чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах, особливо соняшнику.
20 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_2 дві додаткові угоди до договорів оренди зазначених земельних ділянок, із продовженим строком оренди до 2032 року, з переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк після закінчення строку дії договору (а.с. 81-82, т. 1).
21 липня 2020 року ОСОБА_1 добровільно зробила заповітне розпорядження, яке посвідчене в.о. старости Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрованого за № 73 на зазначені спірні земельні ділянки, загальною площею 2,7936 га кожна, з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, на користь сина відповідача - ОСОБА_6, якому заповіла їх у власність (а.с. 83, т. 1).
23 квітня 2021 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О. І. посвідчено договори купівлі-продажу, зареєстровані за №№ 544, 545, 546, за якими продавець ОСОБА_2 продає, а покупець ОСОБА_7, яка є дочкою ОСОБА_1, приймає (купує): житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 за 29 412 грн, земельну ділянку площею 0,3213 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0724 для ведення особистого селянського господарства, розташовану у АДРЕСА_1 за 16 065 грн; земельну ділянку площею 0,0631 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0723 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 за 4 420 грн. (а.с. 86-88, 91-94, т. 1).
Право власності на вказане майно зареєстроване 23 квітня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 41673440 (а.с. 89-90, т. 1).
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що договорами оренди встановлено грошову оцінку земельних ділянок у розмірі 104 606 грн 07 коп. та розмір орендної плати - 5 % від грошової оцінки, орендна плата за рік користування земельною ділянкою становить 5 230 грн 30 коп.
Відповідачем на виконання пункту 9 зазначених договорів оренди від 23 лютого 2016 року сплачувалась орендна плата на користь ОСОБА_1 за обидва земельні паї відповідно до платіжних відомостей за 2018 рік на суму 8 420 грн (а.с. 55-56, т. 1), за 2019 рік - 8 420 грн (а.с. 57-58, т. 1), за 2020 рік - 8 420 грн (а.с. 59-60, т. 1). Сума нарахованої орендної плати за оренду двох земельних паїв становить 10 460 грн 60 коп., а фактично сплачується у розмірі 8 420 грн із врахуванням 1 882 грн 92 коп. податків, що підтверджується відповідними податковими розрахунками (а.с. 61-71, т. 1) та квитанціями за 2018-2020 роки (а.с. 146-147, 151-152, 156-157, т. 1).
Згідно із офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %, за 2020 рік - 105,0 %.
Відповідно, орендна плата за кожний рік розраховується як добуток орендної плати за минулий рік та індексу інфляції. Розмір індексованої орендної сплати за 2018 рік мав становити: 5 230 грн 30 коп. х 109,8 % = 5 742 грн 86 коп., а за оренду двох земельних ділянок - 11 485 грн 72 коп.
Недорахована орендна плата за 2018 рік становить 11 485 грн 72 коп. - 10 460 грн 60 коп. = 1 025 грн 12 коп. Розмір індексованої орендної сплати за 2019 рік мав становити: 5 230 грн 30 коп. х 104,1 % = 5 442 грн 74 коп., а за оренду двох земельних ділянок - 10 889 грн 48 коп. Недорахована орендна плата за 2019 рік становить 10 889 грн 48 коп. - 10 460 грн 60 коп. = 428 грн 88 коп.
Розмір індексованої орендної сплати за 2020 рік мав становити: 5 230 грн 30 грн. х 105,0 % = 5 491 грн 81 коп., а за оренду двох земельних ділянок 10 983 грн 62 коп.
Недорахована орендна плата за 2020 рік становить 10 983 грн 62 коп. - 10 460 грн 60 коп. = 523 грн 03 коп.
Таким чином, недорахована орендна плата за 2018-2020 роки складає 1 025 грн 12 коп. + 428 грн 88 коп. + 523 грн 03 коп. = 1 977 грн 03 коп.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;