Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 335/8295/22
провадження № 61-6385св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року у складі судді Мінаєва М. М., додаткове рішення цього ж суду від 27 січня
2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 березня
2023 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю.,
Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання іпотеки припиненою.
Позовну заяву мотивовано тим, що 13 лютого 2008 року між нею та
банком був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач отримали кредит у розмірі 64 500 доларів США на строк до 13 лютого
2023 року. В цей же день, на забезпечення умов кредитного договору, між нею та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, предметом якого є належна їй на праві власності квартира
АДРЕСА_1 .
Відповідач скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, звернувшись у квітні 2016 року до суду із позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2018 року у справі № 335/4006/16 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з неї на користь банку достроково заборгованість за кредитним договором у сумі 8 722,15 доларів США, що еквівалентно 222 502, 04 грн, яке нею було виконано у повному обсязі, про що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак незважаючи на виконання нею кредитних зобов`язань, банк продовжує нараховувати їй заборгованість за процентами та відмовляє їй у вжитті заходів щодо внесення до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень відомостей про припинення іпотеки.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила визнати припиненою іпотеку, предметом якої є належна їй квартира
АДРЕСА_1, а також виключити із Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію вказаної іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію вказаного обтяження (реєстраційний номер обтяження 6584922).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року, додатковим рішенням цього ж суду від 27 січня 2023 року, залишеними без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою іпотеку, предметом якої є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, надану за Іпотечним договором від 13 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк". В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 500,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач довела належними та допустимими доказами виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним з АТ КБ "ПриватБанк". Зобов`язання виконано позивачем належним чином, про що свідчать постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним і повним виконанням рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже зобов`язання за кредитним договором та похідного від нього договору іпотеки є припиненими.
Установивши такі обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання припиненою іпотеку.
При цьому суд вважав, що не підлягає до задоволення позовні вимоги про виключення записів із державних реєстрів про реєстрацію обтяжень, оскільки у разі ухвалення судом рішення про припинення обтяження речових прав у виді іпотеки до реєстрів підлягають внесенню відомості не про виключення запису про таке обтяження, а про його припинення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року справа № 910/11249/17, від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12,
від 23 травня 2018 року справа № 910/1238/17, від 27 червня 2018 року справа № 826/1216/16, від 19 листопада 2020 року справа № 734/2313/17,
від 28 вересня 2022 року справа № 534/14/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням в примусовому порядку не може свідчити про належне виконання кредитного договору, а тому судами попередніх інстанцій помилково застосовано статтю 599 ЦК України. Вважає, що правовідносини між сторонами не припинилися, що не позбавляє банк на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Також відповідач не погоджується зі стягненням з нього на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що він не довів належними та допустимими доказами понесення таких витрат.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини, встановлені судами
13 лютого 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач отримали кредит у розмірі 64 500 доларів США на строк до 13 лютого 2023 року.
В цей же день, на забезпечення умов кредитного договору, між нею та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, предметом якого є належна їй на праві власності квартира
АДРЕСА_1 .
Відповідач скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, звернувшись у квітні 2016 року до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2018 року у справі № 335/4006/16 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку достроково заборгованість за кредитним договором у сумі 8 722,15 доларів США, що еквівалентно
222 502, 04 грн.
Позивач повністю виконала рішення Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 26 квітня 2018 року у справі №335/4005/16-ц, у зв`язку з чим на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було винесено постанову
від 21 лютого 2020 року № 58987904 про закінчення виконавчого провадження.
Листом від 07 липня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" повідомив, що незважаючи на виконання рішення суду і погашення суми боргу, обчисленої на дату звернення банком до суду - за кредитним договором існує заборгованість, відтак зняття заборони відчуження та іпотеки буде можливо після повного погашення та закриття договору.
Крім того, у травні 2020 року відповідач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 209,51 доларів США, яка складається з: 1272,38 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 937,13 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2020 року у справі № 335/4148/20, яке набрало законної сили 18 грудня 2020 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення зазначеної заборгованості залишено без задоволення. При розгляді цієї справи суд дійшов висновку, що звернувшись у 2016 році до суду з позовом АТ КБ "ПриватБанк" використав право вимагати дострокове повернення усієї суми кредиту за порушення умов договору, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, комісії та пені, відповідно до статті 1050 ЦК України, тому позивач не може вимагати сплати відсотків та комісії на підставі умов договору, оскільки його строк виконання змінився достроковим стягненням, яке здійснено на підставі рішення суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).