Постанова Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 442/503/20
провадження № 61-5436св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визначення ідеальних часток та визнання права власності на земельні ділянки
в порядку спадкування за законом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою оформлення спадкових прав позивач звернулась до нотаріуса, оскільки після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складалось з 1/4 частки
у праві власності на квартиру
АДРЕСА_1 та частки земельних ділянок площею 0,1 га та 0,0415 га на АДРЕСА_2 . Вказані земельні ділянки належали спадкодавцю,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_1 вказувала, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку зазначеної квартири, проте нотаріус відмовила в оформленні права власності у порядку спадкування на вказані земельні ділянки.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила:
- визначити, що частки померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на: земельну ділянку на
АДРЕСА_2, площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становить 1/3 ідеальну частку земельної ділянки; земельну ділянку на АДРЕСА_2 , площею 0,0415 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0212, цільове призначення - для індивідуального садівництва, становить 1/3 ідеальну частку земельної ділянки;
- визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на: 1/3 ідеальну частку земельної ділянки на АДРЕСА_2, площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у порядку спадкування за законом після смерті матері ( ОСОБА_5 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 1/3 ідеальну частку земельної ділянки на АДРЕСА_2, площею 0,0415 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0212, цільове призначення - для індивідуального садівництва, у порядку спадкування за законом після смерті матері ( ОСОБА_5 ), яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 13 травня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 267/3889 частин земельної ділянки на
АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки на АДРЕСА_2, загальною площею 0,0415 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0212, цільове призначення - для індивідуального садівництва, у порядку спадкування за законом після смерті матері
ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350,10 грн витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 350,10 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при визначенні розміру часток земельної ділянки співвласника слід виходити з розміру його частки у домоволодінні, яке розташоване на такій земельній ділянці, тому за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 267/3889 часток земельної ділянки загальною площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
у порядку спадкування за законом після смерті матері. Водночас земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:009:0212 має цільове призначення для ведення садівництва, на вказаній земельній ділянці не розташоване нерухоме майно, а судом не встановлено наявності угоди між співвласниками щодо порядку користування даною земельною ділянкою, тому за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/3 частки зазначеного майна у порядку спадкування за законом після смерті матері.
Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, тому відсутні підстави для визначення частки померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки площею 0,1 га та 0,0415 га на АДРЕСА_2 .
Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2021 року доповнено рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2021 року наступним: в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом в резолютивній частині, вказавши висновок про часткове задоволення позову, не вирішено питання щодо інших позовних вимог ОСОБА_1, а саме не вказано, що у іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2021 року в частині вирішення вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину земельної ділянки на АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки на
АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У решті рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач успадкувала право на земельні ділянки, яке належало її спадкодавцеві, тобто право на земельні ділянки, що належали трьом співвласникам в тому числі
і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Спадкодавцеві позивача не належало жодних часток у об`єктах спільної сумісної власності, що є предметом спору, відповідно, перша з вимог позову є безпідставною та судом правильно у задоволенні такої відмовлено. Позивач, яка успадкувала право на земельні ділянки, що належали її спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності, вправі ставити питання про виділ часток з таких об`єктів, зважаючи на наявність спору та недосягнення згоди щодо виділу часток у вказаних об`єктах між нею та відповідачами.
Суд першої інстанції правильно вирішив вимоги позивача про визначення частки шляхом визнання права власності на 1/3 частину ділянки площею 0,0415 га для індивідуального садівництва, оскільки частки співвласників в об`єктах спільної сумісної власності є рівними. В частині вирішення цієї вимоги рішення суду першої інстанції фактично і не оспорювалось.
Однак при визначенні розміру часток співвласників при вирішенні вимоги про визначення частки шляхом визнання права власності на 1/3 частину ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд суд першої інстанції помилково виходив з розміру часток сторін у домоволодінні, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці. Сторони не є власниками будинків, будівель чи споруд чи їх частин, що розташовані на вказаній земельній ділянці, вони є власниками квартир у згаданих будинках, а це право власності (на квартири чи їх частини) не надає права їх власникам, співвласникам права на земельну ділянку, на якій розташований будинок, в якому знаходяться квартири, таке право належить виключно співвласникам житлового будинку, будівлі або споруди. Визначення частки у ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, повинно відбуватися у спосіб, визначений і для іншої ділянки, про який йдеться у частині другій статті 372 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) та частині п`ятій статті 89 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тобто враховуючи рівність часток співвласників, оскільки інше не передбачено законом та домовленостями між ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року та залишити
в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з постановою апеляційного суду лише щодо скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та задоволення вказаної вимоги, тому в решті оскаржуване судове рішення не є предметом касаційного перегляду відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови
апеляційного суду ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України. Вважає, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі
№ 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня
2016 року у справі № 6-2225цс16, від 01 листопада 2017 року у справі
№ 334/2465/14-ц; Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі
№ 689/26/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не зазначив, які саме норми права були порушені судом першої інстанції. Апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 377 ЦК України
та статтю 120 ЗК України. Будинки, які розташовані на АДРЕСА_2, не є багатоквартирними, а становлять одне домоволодіння, тому позивач має право лише на
267/3889 частин земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
у порядку спадкування за законом після смерті матері, оскільки
ОСОБА_1 успадкувала лише 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції при визначенні розміру часток співвласника в спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, правомірно та законно виходив з розміру частки ОСОБА_5 (267/3889) у домоволодінні на
АДРЕСА_2 .
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7, подала до Верховного Суду відзив, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення,
а оскаржувану постанову без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою. Вказувала, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, а оскаржувана постанова мотивована. Спірна земельна ділянка належала трьом власникам (зокрема і спадкодавцю) на праві спільної сумісної власності, тому позивач як спадкоємець має право власності на 1/3 частину зазначеного майна, оскільки частки у праві спільної сумісної власності вважаються рівними.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
17 червня 2022 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
05 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 28 липня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 15 серпня 2017 року складено відповідний актовий запис № 519 (свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ).
Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Петрів В. Я. 24 листопада 2017 року завела спадкову справу № 79/2017 після смерті ОСОБА_5
ОСОБА_1 24 листопада 2017 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 вересня 2018 року № 136513134 ОСОБА_5 належала 1/4 частина,
ОСОБА_1 - 1/4 частина, ОСОБА_8 - 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої 53,4 кв. м.
ОСОБА_1 04 вересня 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 квітня 2018 року № 121654275 вбачається, що ОСОБА_2 належить квартира
АДРЕСА_1, загальна площа якої 93 кв. м, на підставі договору дарування від 03 грудня
2002 року.
За договором купівлі-продажу від 28 грудня 1999 року ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_4, загальна площа якої складає 88,1 кв. м.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 грудня 2019 року № НВ-4611930662019 земельна ділянка
з кадастровим номером 4610600000:01:009:0211 № 1 на АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності без виділення часток. Вказані обставини також підтверджуються державним актом від 10 жовтня 2005 року серії ЯА № 868994 та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07 грудня 2020 року.
Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Петрів В. Я. постановою від 18 липня 2019 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0211, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на АДРЕСА_2, яка належала померлій ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 868994.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 грудня 2019 року № НВ-4611930682019 земельна ділянка
з кадастровим номером 4610600000:01:009:0212 на АДРЕСА_2, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею 0,0415 га, належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 . Вказані обставини також підтверджуються державним актом від 10 жовтня 2005 року серії ЯА № 733617 та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07 грудня 2020 року.
Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Петрів В. Я. постановою від 18 липня 2019 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0415 га, кадастровий номер - 4610600000:01:009:0212, цільове призначення - для ведення садівництва, на АДРЕСА_2, яка належала померлій ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 733617.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.