Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа №2-498/10
провадження № 61-4891св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкти оскарження: старший державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Троян Інна Володимирівна, начальник Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Усатий Сергій Миколайович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Лобова О. А., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарг
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Відділ).
Скаргу обґрунтував тим, що рішенням Полтавського районного суду від 27 серпня 2010 року у справі № 2-498/2010 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 78 900 грн. На виконання цього рішення видано виконавчий лист № 2 - 498/2010, який 24 березня 2021 року в черговий раз повернутий без виконання ВДВС (залишок боргу становить 70 051,33 грн).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року замінено стягувана ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 по виконавчому листу Полтавського районного суду № 2 - 498/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів. На підставі вказаного, виконавчий лист подано повторно на виконання.
У заяві про відкриття виконавчого провадження він також ставив вимогу арештувати та звернути стягнення на майно боржника, а саме ? на земельну ділянку площею 0,2100 га, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить боржникові та інших особам на праві спільної часткової власності на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 017730. Однак арешт та опис майна не проведено, не зважаючи на скарги до Відділу, що свідчить, що державним виконавцем не було вчинено необхідних дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для виконання рішення суду.
Також бездіяльність допущено і начальником ВДВС, яким не було використано всі надані йому законом права для примусового виконання рішення суду та не вжито заходів щодо зобов`язання державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.
ОСОБА_1 просив суд:
визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.), під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що виразилася відсутністю своєчасного проведення арешту та опису земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560;
визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.), під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що виразилася відсутністю своєчасного вчинення дій з метою реалізації земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.) Відділупід час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що полягає у відсутності своєчасного проведення арешту та опису земельної ділянки площею 0,2100 га, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560, за адресою: АДРЕСА_1, а також відсутністю своєчасного вчинення дій з метою реалізації зазначеної земельної ділянки.
Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що представник суб`єкта оскарження в засідання не з`явився з невідомих суду причин, є електронним користувачем суду та йому виклик було направлено в його електронний кабінет, який було доставлено, що згідно вимог діючого законодавства є належним повідомленням сторони (а. с. 89). Внаслідок не явки в засідання представника суб`єкта оскарження, то суду не було надано матеріалів виконавчого провадження для огляду. Тому суд вважає за можливе розглянути скарги по наявним матеріалам справи.
Бездіяльність державного виконавця та начальника Відділує триваючим правопорушенням, тоді як матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на припинення порушення прав стягувача та виконання посадовими особами відділу виконавчої служби заходів примусового виконання судового рішення.
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Відділу на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційні скарги Відділу задоволено, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2022 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Відділу 4 962,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів та обґрунтувань, за яких дійшов висновку про задоволення його скарги. При цьому земельна ділянка площею 0,2100 га, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560, по АДРЕСА_1, не належить боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_2, оскільки вона разом з будинком продана у 2009 році, тобто ще до ухвалення судового рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2-498/201, на виконання якого власне й було видано виконавчий лист. За таких обставин скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, викладені в ній обставин не знайшли свого підтвердження.
Також підлягає скасуванню додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року як похідне від основного, що узгоджується з роз`ясненнями, наведеними у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", згідно яких у разі скасування рішення у справі ухвалене додатковерішення втрачає силу.
З огляду на те, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, за подання апеляційних скарг Відділу сплачено судовий збір у загальній сумі 4962,00 грн (по 2481,00 грн за кожну апеляційну скаргу), у справі постановлено рішення про відмову в задоволенні скарги, такі витрати стягуються з заявника ? ОСОБА_1 на користь Відділу.
Аргументи учасників справи
06 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в частині оскарження бездіяльності посадових осіб Відділу, у якій просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду в цій частині та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції без будь-яких обґрунтувань прийняв до розгляду нові докази Відділу, які стали основою оскарженого рішення. При цьому останній, не зважаючи на те, що зареєстрований в системі "Електронний суд", в суд першої інстанції не з`являвся жодного разу, про день, час і місце розгляду був повідомлений належним чином на офіційну адресу, але жодного доказу до суду першої інстанції не надав.
Апеляційний суд не спростував бездіяльність Відділу, зокрема, що саме заважало виконати законодавчі приписи щодо своєчасного здійснення опису та арешту у строк не пізніше як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місце знаходження. Сама по собі обставина про те, що суб`єкт оскарження про відчуження земельної ділянки боржником дізнався чи то у січні 2022 року, чи то у червні/липні 2022 року не спростовує його бездіяльності.
Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу. До цього часу Відділ не звернувся до суду щодо оскарження протиправного правочину ОСОБА_2 про відчуження майна з метою уникнення виконання судового рішення, що свідчить про бездіяльність державної виконавчої служби.
06 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, у якій просив скасувати оскаржене судове рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні з нього на користь Відділувитрат зі сплати судового збору у розмірі 4 962,00 грн.
Касаційна скарга в частині вирішення питання про розподіл судових витрат мотивована тим, що за дві аналогічні апеляційні скарги Відділубуло сплачено судовий збір Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) (наразі ? Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції), який не є представником Відділу. Отже, Відділ не поніс судових витрат, а Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) не є учасником справи.
З наведеного вбачається також виключна правова проблема: "Якщо сторона по справі подає декілька аналогічних апеляційних скарг, і за кожну сплачує судовий збір, то чи повинен апеляційний суд стягувати з іншої сторони, при задоволенні всіх аналогічних апеляційних скарг, весь сплачений судовий збір?; Чи повинен апеляційний суд стягувати судові витрати на користь особи, якої задоволено апеляційну скаргу, судовий збір, який сплачено іншою юридичною особою, яка не є її представником?".
У травні 2023 року Відділ подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року.
Відзив мотивовано тим, що з технічних причин система "Електронний суд" не працювала та до Відділу не надходила скарга ОСОБА_1, що відповідно унеможливило подання відзиву на неї та доказів. Судом не було забезпечено право Відділу на участь у судовому засіданні та не дотримано норм щодо змагальності сторін, про що було зазначено в апеляційній скарзі.
Жодного разу ОСОБА_1 не звертався безпосередньо до Відділуза для консультації, наданні відповідей (усно/письмово), не скористався своїм правом на звернення громадян до державного органу та оскарження дії державного виконавця до начальника відділу. Так само жодного разу не ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, внаслідок чого був би обізнаний про відчуження майна ОСОБА_2 задовго до відкриття виконавчого провадження.
Щодо тверджень скаржника, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не є представником відділу та не може сплачувати судовий збір, слід вказати, що Відділ згідно до законодавства не є розпорядником коштів, тому сплату судового збору здійснено Східним міжрегіональне управління Міністерства юстиції, якому власне підпорядковується відділ державної виконавчої служби.
Державним виконавцем вживались всі можливі заходи щодо виконання вказаного виконавчого документу про стягнення коштів з ОСОБА_2 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-498/10 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, витребувано справу з Полтавського районного суду Полтавської області, у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-498/10 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження бездіяльності державного виконавця, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено.
В зазначених ухвалах вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2010 у справі № 2-498/2010 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 78 900 грн.