Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 754/16033/20
провадження № 61-2284св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просивстягнути з відповідача на свою користь борг в розмірі 301 106,56 грн, з яких: 300 000 грн - сума основного боргу; 1 106,56 грн - три відсотки річних.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна", в якому просив визнати недійним оформлений розпискою договір позики від 02 червня 2020 року, укладений між ним та відповідачем.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 300 000 грн та три відсотки річних у сумі 1 106,56 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що між сторонами було укладено договір позики, умови якого ОСОБА_2 не виконані, тому стягненню підлягає сума основного боргу та три проценти річних від простроченої суми. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження недійсності оспорюваного договору позики через його фіктивність.
15 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лебідь Л. М. подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лебідь Л. М. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також - сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 878,62 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до апеляційної скарги заявник додав копію оскаржуваного рішення місцевого суду, в якому зазначено, що повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2022 року. Однак, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що оригінал оскаржуваного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року не містить фрази щодо дати виготовлення повного тексту рішення. Разом з тим в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вручення або не вручення заявнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, копія якого була завірена 26 жовтня 2022 року. Таким чином, за відсутності відомостей щодо вручення ОСОБА_2 копії рішення місцевогосуду раніше, ніж 26 жовтня 2022 року, названий заявник має право на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, проте ним не було заявлено відповідного клопотання, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на апеляційне оскарження за власною ініціативою. Крім того, апеляційна скарга не оплачена судовим збором.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лебідь Л. М. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Лебідь Л. М. подала апеляційні скарги, зокрема 15 і 16 листопада 2022 року - засобами електронного зв`язку, а 21 листопада 2022 року - безпосередньо до суду апеляційної інстанції, які є ідентичними, а тому їх слід вважати однією апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Однак 07 грудня 2022 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху, так як заявнику необхідно було подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. 09 грудня 2022 року копії ухвал про залишення апеляційної скарги без руху були направлені на поштові адреси ОСОБА_2 та його представника, однак конверти із вкладенням та рекомендованими повідомленнями повернулися до апеляційного суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". 23 грудня 2022 року суд апеляційної інстанції повторно надіслав заявнику та його представнику копії ухвал про залишення апеляційної скарги без руху. Однак конверти із вкладенням та рекомендованими повідомленнями знову повернулися до суду із відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Оскільки станом на 10 січня 2023 року заявником та/або його представником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, а отже, не усунуто недоліки апеляційної скарги, то наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
В лютому 2023 року ОСОБА_2 подав засобами електронного зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що повне рішення місцевого суду було складено 17 жовтня 2022 року, а апеляційну скаргу подано - 15 листопада 2022 року, тобто з дотриманням визначеного статтею 354 ЦПК України тридцятиденного строку. Оскільки в даному випадку була відсутня необхідність подавати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неповажними причинами пропуску такого строку. Разом з тим через технічні проблеми з електронною поштою Київського апеляційного суду його представник - адвокат Лебідь Л. М. 21 листопада 2022 року додатково подала апеляційну скаргу в паперовій формі разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду. Крім того, ні він, ні його представник не отримували копію ухвали про залишення апеляційної скарги, що виключає можливість усунення зазначених в ній недоліків скарги в установлений судом строк. При цьому апеляційний суд не здійснив усіх передбачених законом дій для забезпечення особі права на апеляційний перегляд судового рішення, зокрема не надіслав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на електронну пошту його представника, яка була зазначена в самій скарзі.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
22 червня 2023 року справа № 754/16033/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Матеріалами цієї справи підтверджується, що Деснянський районний суд міста Києва 06 жовтня 2022 року проголосив у судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення, яким задовольнив первісний позов та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 300 000 грн та три відсотки річних у сумі 1 106,56 грн, а в задоволенні зустрічного позову відмовив (том 2, а. с. 34-35).
В цій справі також міститься оригінал повного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року, в резолютивній частині якого відсутні відомості про дату складення повного судового рішення (том 2, а. с. 36-43).
Разом з тим під час проголошення 06 жовтня 2022 року вступної та резолютивної частин згаданого рішення суд першої інстанції повідомив, що сторони можуть ознайомитися з повним текстом рішення через 10 днів, тобто 17 жовтня 2022 року, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 06 жовтня 2022 року, робоча копія фонограми якого зберігається на компакт-диску, що знаходиться у спеціальному конверті в томі 2 судової справи.
Супровідним листом Деснянського районного суду міста Києва, вихідна дата якого - 26 жовтня 2022 року, підтверджується, що копія вищезгаданого рішення від 06 жовтня 2022 року була надіслана на електронну пошту представника ОСОБА_2 - адвоката Лебідь Л. М.: lebid.l@jurimex.ua, яка була зазначена самим адвокатом, зокрема у поданих нею від імені довірителя зустрічній позовній заяві та відзиві на первісний позов (том 1, а. с. 46-57, 105-115, том 2, а. с. 44). Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження вручення стороні відповідача за зустрічним позовом такого відправлення.
15 і 16 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лебідь Л. М. подала засобами електронного зв`язку, а 21 листопада 2022 року - безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року, які є ідентичними, а тому їх слід вважати однією апеляційною скаргою ОСОБА_2 (том 2, а. с. 45-97).
При цьому, подана названим адвокатом 21 листопада 2022 року апеляційна скарга містила окрему заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (том 2, а. с. 66).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лебідь Л. М. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також - сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 878,62 грн (том 2, а. с. 101-103).
Супровідним листом Київського апеляційного суду, вихідна дата якого - 09 грудня 2022 року, підтверджується, що копія вищезгаданої ухвали від 07 грудня 2022 року була надіслана ОСОБА_2 на поштову адресу: АДРЕСА_1, а його представнику - адвокату Лебідь Л. М. - на поштову адресу: АДРЕСА_2, які були зазначені самим адвокатом у поданих ним апеляційних скаргах (том 2, а. с. 104).
Однак конверти з копіями ухвали від 07 грудня 2022 року були повернуті апеляційному суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 2, а. с. 105-108).
23 грудня 2022 року Київський апеляційний суд повторно надіслав вищезгадану ухвалу від 07 грудня 2022 року ОСОБА_2 на поштову адресу: АДРЕСА_1, а його представнику - адвокату Лебідь Л. М. - на поштову адресу: АДРЕСА_2, які були зазначені самим адвокатом у поданих ним апеляційних скаргах (том 2, а. с. 109).
Однак конверти з копіями ухвали від 07 грудня 2022 року знову були повернуті апеляційному суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 2, а. с. 110-113).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку (у разі її не подання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку неповажними).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) наведено такі правові висновки.