Постанова
Іменем України
14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 349/1607/22
провадження № 61-7739св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рогатинський аграрний фаховий коледж,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2023 року у складі судді Могили Р. Г. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року
у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рогатинського аграрного фахового коледжу про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання поновити нарахування та виплату середнього заробітку.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 1999 року працює вихователем
у Рогатинському коледжі-агрофірмі, який 28 квітня 2021 року перейменовано
на Рогатинський аграрний фаховий коледж. 01 вересня 2014 року позивача переведено на посаду вихователя гуртожитку вказаного навчального закладу.
29 березня 2016 року з ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, і станом на тепер він проходить військову службу на посаді старшого солдата у військовій частині.
З дати укладення контракту до 18 липня 2022 року, тобто до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" відповідач виплачував йому середній заробіток за посадою відповідно до гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України. З 19 липня 2022 року відповідач продовжував виплачувати середній заробіток.
Однак наказом директора Рогатинського аграрного фахового коледжу від
17 жовтня 2022 року № 160-к ОСОБА_1 було припинено нарахування та виплату середнього заробітку з 01 жовтня 2022 року у зв`язку з унесенням змін до частини третьої статті 119 КЗпП України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" та листа Міністерства освіти і науки України від 04 жовтня 2022 року № 1/11636-22 щодо збереження середнього заробітку педпрацівникам, які служать за контрактом.
Оспорюваний наказ ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки він був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період, який розпочався з 17 березня 2014 року та продовжує діяти після введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року. Не заперечує, що після набрання чинності 19 липня 2022 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" він втратив право на гарантії щодо збереження середнього заробітку за місцем праці, що були передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, однак на нього поширюються гарантії, встановлені частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", - як на педагогічного працівника, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 17 жовтня
2022 року № 160-к "Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1"; зобов`язати відповідача поновити йому нарахування та виплату середнього заробітку з 01 жовтня 2022 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з норм статті 119 КЗпП України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", статті 57 Закону України "Про освіту" та, встановивши, що у новій редакції частини третьої статті 119 КЗпП України виключено таку гарантію, як збереження середнього заробітку за працівником, який призваний на військову службу чи прийнятий на військову службу за контрактом, дійшов висновку, що оскільки позивач проходить військову службу за контрактом, тобто в добровільному порядку, а не за призовом, то гарантії, передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", на нього не поширюються. Отже, керівник навчального закладу правомірно видав наказ від 17 жовтня 2022 року № 160-к "Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1". З огляду на відмову в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування цього наказу інша позовна вимога, яка є похідною від першої, також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року
і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв?язку з набранням чинності 19 липня 2022 року Законом України № 2352-IХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" позивач втратив право на гарантії щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи, що були передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, проте на нього як на педагогічного працівника, який проходить військову службу на особливий період (в тому числі за контрактом, що укладений у особливий період), стали поширюватися гарантії щодо збереження середнього заробітку, визначені частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту".
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.
01 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 з 01 вересня 1999 року працює у Рогатинському коледжі-агрофірмі, який в квітні 2021 року перейменований на Рогатинський аграрний фаховий коледж, та з 01 вересня 2014 року займає посаду вихователя гуртожитку.
29 березня 2016 року з військовослужбовцем ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію та призначено на посаду старшого солдата у військовій частині.
Наказом директора Рогатинського державного аграрного коледжу ОСОБА_3 від 29 березня 2016 року № 34-к на підставі статті 119 КЗпП України, у зв`язку
з призовом на військову службу за вихователем гуртожитку ОСОБА_1 збережено робоче місце та виплату середнього заробітку з 29 березня 2016 року до дня фактичної демобілізації.
19 липня 2022 року наказом директора Рогатинського аграрного фахового коледжу ОСОБА_3 № 94-к на підставі Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IХ "Про внесення змін до деяких Законів України щодо оптимізації трудових відносин", з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату середнього заробітку.
Наказом директора Рогатинського аграрного фахового коледжу ОСОБА_3 від 22 вересня 2022 року № 142-к на підставі статті 57 Закону України "Про освіту"
з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 поновлено нарахування та виплату середнього заробітку.
Наказом директора Рогатинського аграрного фахового коледжу ОСОБА_3 від 17 жовтня 2022 року № 160-к ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату середнього заробітку з 01 жовтня 2022 року.
Підставами для видання оспорюваного наказу були Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких Законів України щодо оптимізації трудових відносин" та лист Міністерства освіти і науки України від
04 жовтня 2022 року № 1/11636-22 щодо збереження середнього заробітку працівникам, які служать за контрактом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня
1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу"
(далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року № 322/2/8417 щодо особливого періоду зазначено, що особливий період в Україні настав із
17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації на Сході України.
Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації
(17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала
у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, який
у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів
є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.