Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 753/17757/19
провадження № 61-6815св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Акціонерне товариство "УкрСиббанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шипіловим Олександром Вікторовичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року у складі судді Кримчук Я. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: МазурикО. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26467780 від 25 листопада 2015 року 15:59:00, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, обґрунтовували тим, що вони є співвласниками зазначеної квартири, яка була передана в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк") на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за двома кредитними договорами від 19 лютого 2008 року.
Банк на порушення вимог статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 5.2.1. договору іпотеки передав оригінал договору іпотеки ТОВ "Кей-Колект", яке, в свою чергу, здійснило оформлення права власності без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та без повідомлення про порушення основного зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку".
25 листопада 2015 року приватний нотаріус Кобелєва А. М. незаконно, за відсутності доказів надіслання позивачам письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором та окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснила реєстрацію права власності на цю квартиру за ТОВ "Кей-Колект", чим позбавила їх (позивачів) права власності на нерухоме майно.
Посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте нотаріусом з порушенням Конституції України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки станом на день здійснення реєстрації повноваження щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки належали лише державним реєстраторам Міністерства юстиції України, просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Суд першої інстанції, встановивши, що положення договору іпотеки не передбачали перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а були лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, дійшов висновку, що укладений між банком та позивачами договір іпотеки не міг бути підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, в тому числі за ТОВ "Кей-Колект".
Суд першої інстанції також послався про відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів дотримання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії у нотаріуса Кобелєвої А. М. були відсутні повноваження, оскільки чинним на той час Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб - додатку до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого Міністерством юстиції України 02 квітня 2013 року за № 534/23066, було передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виникає, зокрема на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України (пункт 2 Порядку).
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позову про те, що державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" здійснено з порушенням вимог чинного на той час законодавства, які регулюють правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.
Водночас, установивши, що спірна квартира 18 лютого 2020 року ТОВ "Кей-Колект" відчужена на користь ОСОБА_4 та, врахувавши, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є способом набуття права власності на нерухоме майно, а внаслідок переходу права власності на спірну квартиру до третьої особи оспорюваний позивачами запис про право власності вичерпав свою дію і на теперішній час не має юридичного значення, дійшов висновку, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту порушеного права та інтересу. Скасування оспорюваного запису про право власності жодним чином не захистить і не відновить порушене право позивачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, законним та обґрунтованим. При цьому, зазначив, що, враховуючи відсутність між колишніми власниками та новим набувачем договірних (зобов`язальних) відносин, ефективним способом захисту права у спірних правовідносинах є витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 липня 2021 року ОСОБА_1 через свого адвоката Шипілова О. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року в справі N°303/5126/18, від 04 березня 2019 року в справі № 728/1929/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначала, що наразі для захисту прав та інтересів позивачі звернулися до ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Кей-Колект" та приватного нотаріуса про визнання незаконним та скасування запису про право власності про проведену державну реєстрацію права власності спірної квартири АДРЕСА_2 на підставі грубого порушення частини першої статті 35, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки банк безпідставно передав ТОВ "Кей-Колект" договір іпотеки, а "Кей-Колект", у свою чергу, не повідомило іпотекодавців та боржника про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору, приватний нотаріус Кобелєва А. М. прийняла оскаржуване рішення та зареєструвала право власності за ТОВ "Кей-Колект" за відсутності на те правових підстав.
Такі позовні вимоги є ефективним та правомірним способом захисту з урахуванням змін до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_4 - адвокат Резвова О.В. та АТ "УкрСиббанк" подали відзив, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/17757/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Укрсиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування запису про право власності.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу № 753/17757/19 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Суди встановили, що 19 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" (праовнаступником якого є АТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладені договір про надання споживчого кредиту № 11300476000, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 97 000,00 доларів США з терміном повернення до 19 лютого 2018 року, а також кредитний договір № 11300826000.
На забезпечення виконання зобов`язань за цими кредитними договорами у цей же день (19 лютого 2008 року) між банком (іпотекодержателем), з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (іпотекодавцями), з іншої сторони, укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
13 лютого 2012 року АТ "УкрСиббанк", як правонаступник АКІБ "УкрСиббанк", та ТОВ "Кей-Колект" уклали договір факторингу і договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, предметами яких є, зокрема передача банком товариству усіх прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з позивачами.
На підставі вищевказаних договорів, відповідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, ТОВ "Кей-Колект" набуло прав кредитора та іпотекодержателя у зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору та договору іпотеки, укладеними з позивачами.
У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором терміни, в 2014 році ТОВ "Кей-Колект" звернулося до суду з позовом до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 753/20272/14-ц).
12 лютого 2015 року у справі № 753/20272/14-ц суд ухвалив заочне рішення про задоволення позову ТОВ "Кей-Колект" у повному обсязі, яким солідарно стягнув із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 01 грудня 2013 року, в загальному розмірі 1 623 280,41 грн, що еквівалентно 125 340,16 дол. США.
25 листопада 2015 року приватний нотаріус Київського нотаріального округу Кобелєва А. М. здійснила реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26467780 від 25 листопада 2015 року 15:59:00, номер запису про право власності: 12216299).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 20 лютого 2018 року підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" є договір іпотеки від 19 лютого 2008 року № 408.
У пункті 5.2.1. Розділу 5 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Зокрема, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступним способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (пункт 5.2.1); отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (пункт 5.2.2); позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на Предмет іпотеки" (пункт 5.3).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя між банком та/або ТОВ "Кей-Колект" і позивачами не укладався.
18 лютого 2020 року ТОВ "Кей-Колект" відчужило спірну квартиру на користь ОСОБА_4 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року в справі N°303/5126/18, від 04 березня 2019 року в справі № 728/1929/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом і підставою позову та встановити порушення, невизнання або оспорювання права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55).