Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 130/3506/21
провадження № 61-5572св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення заробітної плати.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 із 2011 року працює бухгалтером ІІ категорії відділу обліку заробітної плати центру бухгалтерського та податкового обліку служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця". Її трудовий стаж становить 26 років. Весь час вона сумлінно працювала і ніколи на її роботу не було жодних нарікань. У грудні 2021 року вона була поставлена перед фактом порушення її конституційного права на роботу з боку відповідача, яке полягало у тому, що від неї вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та обмежили права щодо повноцінної роботи.
10 грудня 2021 року відповідач вручив їй наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення. Наказ мотивований тим, що оскільки у неї немає відповідного щеплення, то відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює її від роботи.
У будь-яких документах, що підписані між нею і відповідачем, її зобов`язання
робити щеплення від COVID-19 немає, так само не передбачено повноважень відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності такого щеплення.
Наказ відповідача від 09 грудня 2021 року № 1207/ос позивачка вважала незаконним, оскільки ним порушено норму статті 43 Конституції України, статей 2, 21, 147 КЗпП України.
ОСОБА_1 просила скасувати наказ від 09 грудня 2021 року № 1207/ос, поновити на посаді та стягнути з АТ "Укрзалізниця" на її користь заробітну плату за період відсторонення від роботи. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді і стягнення заробітної плати за 1 місяць.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2022 року, з урахуванням ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня 2022 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.
Скасовано наказ регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 09 листопада 2021 року № 1207/ос "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Укрзалізниця" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Стягнено з АТ "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Укрзалізниця" на користь держави 908,00 грн судового збору.
Рішення в частині скасування наказу та присудження виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду мотивоване тим, що в оспорюваному наказі від 09 грудня
2021 року № 1207/ос немає посилання як на підставу його винесення на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, у зв`язку з чим наказ
є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню. Крім того, пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики
у сфері охорони здоров`я. Міністерство охорони здоров?я України не затверджувало переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи. Встановивши, що всупереч статті 46 КЗпП України відповідач із власної ініціативи без законних підстав відсторонив позивачку від роботи із зупиненням виплати їй заробітної плати, суд задовольнив вимогу в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 поновлено на посаді бухгалтера
ІІ категорії АТ "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Укрзалізниця".
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Додаткове рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи було повністю досліджено та вирішено питання щодо поновлення позивача на посаді, стосовно цієї вимоги сторони надавали письмові пояснення та докази, однак рішення по суті цієї вимоги не ухвалено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" задоволено.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не зазначила у позовній заяві та не надала суду доказів про стан свого здоров`я, що було б перешкодою для щеплення. Роботодавець повідомив ОСОБА_1 про список пунктів щеплень і центрів масової вакцинації; про необхідність отримання нею обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19; про необхідність пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року документа, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. В. о. директора виконавчого регіональної філії Букін А .Ю., виконуючи покладений на нього обов`язок щодо забезпечення безпеки усіх працівників структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", на виконання вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийняв наказ про тимчасове відсторонення працівника підрозділу
ОСОБА_1, який є правомірним і відповідає нормам чинного на день його винесення законодавства України.
Апеляційний суд зазначив, що при виданні спірного наказу керівник врахував положення відповідних законів України і ненадання працівником ОСОБА_1 підтвердного документа про обов`язкове профілактичне щеплення від
COVID-19, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. У наказі зазначений строк відсторонення - до моменту усунення позивачкою причин відсторонення, а в разі проведення щеплення або отримання відповідного медичного висновку вона зобов`язана письмово повідомити керівника структурного підрозділу. Наказ містить відмітку про те, що з його змістом працівник ОСОБА_1 ознайомлена
10 грудня 2021 року, про що свідчить її підпис і відмітка про те, що вона із ним не погоджується.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від
01 червня 2022 року і залишити в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2022 року та додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня
2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на практику ЄСПЛ, залишив поза увагою те, що, відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та
у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення повинні зазначатися підстави відсторонення, що, в свою чергу, цілком узгоджується
з нормами частини другої статті 19 Конституції України. Заявник указує, що стаття 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" не містить такої підстави для відсторонення від роботи, як ненадання підтвердного документа про обов?зкове профілактичне щеплення. Суд першої інстанції врахував пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а тому висновок апеляційного суду про неврахування судом першої інстанції вказаної норми є помилковим. Під час винесення наказу про відсторонення позивачки від роботи відповідач не врахував Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи та іншої діяльності, затверджену наказом Міністерства охорони здоров?я від 14 квітня 1995 року № 66, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров?я від 30 серпня 2011 року № 544. Заявниця вказує, що норми права містять вичерпний перелік обов?язкових захворювань, які на підставі цих норм включені до календаря профілактичних щеплень в Україні, а щеплення проти COVID-19 не входить до переліку профілактичних та обов?язкових щеплень і не може бути підставою для відсторонення особи від роботи в разі її обґрунтованої відмови від участі в експериментальному щеплені проти
COVID-19. Наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи прийнято відповідачем на підставі одного лише факту відсутності у позивачки вакцинації від COVID-19, який сам по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови або ухилення від щеплення чи ненадання документа про наявність протипоказань щодо проведення такого щеплення. Відповідач не довів, що обмежувальний захід
у вигляді відсторонення позивачки від роботи, який мав для заявниці негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами
мети - запобігання зараженню вірусом осіб, які не підлягають вакцинації, але при цьому користуються послугами залізниці, де працює позивачка. Відсторонення ОСОБА_1 від роботи через відсутність у неї щеплення проти COVID-19 ставить її у нерівні умовим з іншими особами, які не увійшли до переліку осіб, які підлягають обов?язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України,
і це негативно вплинуло на її права, гарантовані Конституцією України, що
є дискримінацією.
Доводи інших учасників справи
28 липня 2022 року АТ "Укрзалізниця" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги
ОСОБА_1 відмовити.
Відзив мотивований відсутністю підстав для скасування постанови Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
22 липня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційне провадження
у цій справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 130/3548/21 (провадження
№ 14-82цс22) за позовом ОСОБА_2 до АТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 130/3506/21 за позовом ОСОБА_1 до
АТ "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу служби електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від01 червня 2022 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 працює бухгалтером ІІ категорії в службі електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" та згідно
з довідкою про доходи отримує заробітну плату, з червня 2021 року до листопада 2021 року їй нараховано 116 868,47 грн.