Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 753/4241/21
провадження № 61-3514св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року у складі судді Курічової В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення із самоправно зайнятого житлового приміщення.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником кімнати № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 3/100 частки квартири від 02 вересня 2019 року. Вказував, що після набуття права власності йому стало відомо, що невідома йому особа, як з`ясувалось пізніше - відповідачка ОСОБА_2, без згоди власника вселилась у вказану кімнату, замінила замки і мешкає там. У жовтні 2020 року в процесі його спілкування з відповідачкою з`ясувалось, що вона не має наміру добровільно звільнити кімнату, оскільки немає іншого житла. 07 жовтня 2020 року він направив відповідачці претензію щодо виселення з кімнати, яка не виконана. Вважав, що відповідачка підлягає виселенню із належного йому житлового приміщення на підставі частини третьої статті 116 ЖК України.
Посилаючись на порушення своїх прав, просив виселити відповідачку із кімнати № АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_3 з кімнати № АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачка самоправно зайняла спірну кімнату, яка належить на праві власності позивачу, оскільки належних доказів на підтвердження правомірності вселення не надала, що, у свою чергу, свідчить про порушення прав позивача як власника та необхідність їх захисту шляхом виселення відповідачки без надання іншого житлового приміщення.
Також суд врахував те, що виселення відповідачки без надання їй іншого житлового приміщення становитиме втручання у її право на повагу до житла, однак воно є таким, що переслідує легітимну мету і є пропорційним, оскільки можливість саме такого виселення у разі безпідставного вселення передбачена частиною третьою статті 116 ЖК України, та є необхідним у демократичному суспільстві для захисту права власника спірної кімнати ОСОБА_1 на мирне володіння його майном, яке також захищене Проколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року в мотивувальній частині змінено, викладено в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився із висновками суду щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, проте дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення висновків суду про фактичні шлюбні відносини між відповідачкою і свідком ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі
№ 461/8742/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 320/9410/15,
від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 752/14314/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц, від 12 жовтня 2020 року у справі № 686/27262/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17,
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині третій статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Встановлені обставини справи
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником кімнати № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 3/100 частки квартири від 02 вересня 2019 року, за умовами якого попередній власник ОСОБА_5 безоплатно передала у власність позивача вказану кімнату.
Спірне житлове приміщення належало дарувальниці ОСОБА_5 на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово - комунального господарства Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації 04 липня 2014 року згідно з наказом від 04 липня 2014 року № 55222.
Також суд встановив, що у спірному житловому приміщенні мешкає відповідачка ОСОБА_2, яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Зі слів відповідачки, вона із 2015 року до 2017 року періодично проживала у кімнаті та за місцем реєстрації у м. Донецьку, а з 2017 року проживає у кімнаті постійно з дозволу орендаря ОСОБА_4 .
Згідно з копією довідки від 12 липня 2016 року № 3002-21145 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
За відомостями з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА", ОСОБА_2 станом на 04 березня 2021 року зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 не значиться. За цією адресою зареєстрованою значиться ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .