ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 5015/118/11 (914/1689/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя МТ": Карпенко А. А. (в режимі відеоконференції)
Закритого акціонерного товариства "Інженерні технології": Москаля Д. М. (в режимі відеоконференції)
Приватного підприємства "Львівметалпласт": Гаврилюка О. Р. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя МТ"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023
у складі колегії суддів: Гриців В. М. (головуючої), Зварич О. В., Малех І. Б.
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2022
та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.08.2022
у складі судді Чорній Л. З.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Львівський автонавантажувач"
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"
2. Закритого акціонерного товариства "Інженерні технології"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
1. Приватне підприємство "Львівметалпласт"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Полімер"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів
у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"
Вступ
1. У межах порушеної у травні 2010 року справи про банкрутство кредитор оспорив правочини щодо відчуження майна боржника з підстав вчинення їх на шкоду кредиторам до відкриття справи про банкрутство боржника. Пізніше позивач подав заяву про зміну предмета позову, за змістом якої, зокрема, розширив перелік оспорюваних правочинів та зазначив обґрунтування позовних вимог.
2. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заяви позивача про зміну предмета позову, дійшовши висновку, що у цій заяві позивач одночасно змінює і предмет, і підстави позову, що суперечить приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3. Суд першої інстанції, з яким повною мірою погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, зазначивши що до вчинених у 2008 році (за півтора року до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) правочинів не підлягають застосуванню зазначені позивачем положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що введений в дію з 21.10.2019, а положення чинного на той час Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог через інше правове регулювання тривалості сумнівного періоду для оспорення правочинів боржника, звужене кола осіб, які можуть оспорити такий правочин, і вичерпний перелік підстав для їх оспорення.
4. З урахуванням доводів касанта та висновків судів попередніх інстанцій за результатами перегляду справи за касаційною скаргою позивача на ухвалу місцевого господарського суду та рішення і постанову судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції вирішив питання:
- чи правильно застосовано судами приписи статті 46 ГПК України при розгляді заяви позивача про зміну предмета позову ?
- підстав недійсності правочину боржника, вчиненого на шкоду кредиторам, який оспорюється в межах справи про банкрутство ?
5. Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну предмета позову, а постанову апеляційного суду і рішення місцевого господарського суду скасував та направив справу на новий розгляд.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
6. Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (далі - ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач") порушене ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та наразі здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Львівської області від 15.07.2011.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
7. 18.06.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариство "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" (далі - ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ") до ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", Закритого акціонерного товариства "Інженерні технології" (далі - ЗАТ "Інженерні технології"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс" (далі - ТзОВ "Фармекс") у якій позивач просив суд:
- визнати незаконною відмову боржника від позову у справі № 15/253 Господарського суду Львівської області на підставі статті 42 КУзПБ, оскільки боржник після відкриття провадження у справі про банкрутство відмовився від активів, що становили істотну частину майнового внеску засновника та на підставі договору доручення передав засновнику 2/3 виручки від продажу майна;
- визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 20.10.08 № 5621 і договори купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2008 № 5678, № 5682, № 5685, предметом яких були нежитлові приміщення (будівля адміністративно-побутового корпусу), що розташовані за адресом: м.Львів, вул.Шевченка, 321, позначені в плані літерою "Е-4", загальною площею 9 261,4 кв. м, та ідеальні частки будівлі виробничого корпусу № 12, загальною площею 91 001,3 кв. м, позначеної в плані літерою "А-4" а саме 11/100 ідеальної частки, нежитлові приміщення 15а; 24-29; 50; 51; 122; III; 104; 105; 123; 10/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 30-49; 100-103 та приміщення підвалу - II; 17/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 59а; 15-23; І; II; 96-99; 115; 116; 117а; 119.
8. Підставою цих вимог позивач зазначив приписи статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 42 КУзПБ та стверджував, що угода укладена на шкоду кредиторам і з порушенням вимог закону між пов`язаними особами - споріднений склад засновників ЗАТ "Автонавантажувач" та ЗАТ "Інженерні технології"; відбулось відчуження активів що становили 40 % майнового внеску засновника та на підставі договору доручення із засновником за яким засновник отримав 2/3 виручки від продажу майна; розрахунок не здійснений грошовими коштами, а у рахунок передачі зобов`язань.
9. Також, позивач просив застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів, а саме:
1) визнати недійсним договір про поділ нежитлової будівлі від 30.12.2008, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, посвідчений 30.12.2008, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л. В. та зареєстрований під № 6579.
Підставою цих вимог позивач зазначив недійсність договорів купівлі-продажу ідеальних часток будівлі від 23.10.2008 № 5678, № 5682, № 5685, що стали підставою для укладання договору поділу; записи від 28.12.2018 у Державному реєстрі речових прав про припинення державної реєстрації об`єктів нерухомості, що утворились внаслідок поділу (підстава припинення реєстрації - знесення власником).
2) відновити право власності ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" на об`єкти нерухомості, а саме:
- реєстраційний номер майна: 2125868, тип майна: нежитлові приміщення (будівля виробничого корпусу № 12, літ. "А-4") загальною площею 91001,3 кв. м, адреса нерухомого майна: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321, загальна площа (кв. м): 91 001,3, загальна вартість нерухомого майна (грн): 22 582 732, номер запису:1670 в книзі: 6;
- реєстраційний номер майна: 19936267, тип майна: нежитлові приміщення літ. "Е-4" загальною площею 9 261,4 кв. м, адреса нерухомого майна: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321 стор.219 з 321 RRP-4HI5SD82B, загальна площа (кв. м): 9 261,4 та включити ці об`єкти нерухомості у ліквідаційну масу.
10. Підставою цих вимог позивач зазначив визнання правочинів відчуження та поділу недійсними. а також наявність записів від 28.12.2018 у Державному реєстрі речових прав про припинення державної реєстрації об`єктів нерухомості, що утворились внаслідок поділу шляхом знесення власником будівель.
Короткий зміст і підстави заяви позивача про зміну предмета позову
11. До закінчення підготовчого засідання у справі 02.03.2022 ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" подало до Господарського суду Львівської області заяву про зміну предмета позову, в якій просило:
- визнати недійсним договір доручення від 23.06.2008, укладений між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" в особі директора Гавради Василя Михайловича та ЗАТ "Автонавантажувач" в особі Буденкевича Богдана Степановича;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2008, укладений між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", від імені якого діяло ЗАТ "Автонавантажувач", та ЗАТ "Інженерні технології", предметом якого було 10/100 (десять сотих) ідеальної частки будівлі виробничого корпусу № 12, загальною площею 91 001,3 (дев`яносто одна тисяча одна ціла три десятих) кв. м, позначені в плані літерою "А-4", що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321 (нежитлові приміщення 30-49,100-103 та приміщення підвалу II), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5682;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2008, укладений між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", від імені якого діяло ЗАТ "Автонавантажувач", та ЗАТ "Інженерні технології", предметом якого було 11/100 (одинадцять сотих) ідеальної частки будівлі виробничого корпусу № 12, загальною площею 91001,3 (дев`яносто одна тисяча одна ціла тридесятих) кв. м, позначені в плані літерою "А-4", що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321 (нежитлові приміщення 15а, 24-29, 50, 52,122, III, 104, 105, 123), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5679;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2008, укладений між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", від імені якого діяло ЗАТ "Автонавантажувач", та ЗАТ "Інженерні технології", предметом якого було 17/100 (сімнадцять сотих) ідеальної частки будівлі виробничого корпусу № 12, загальною площею 91 001,3 (дев`яносто одна тисяча одна ціла три десятих) кв. м, позначені в плані літерою "А-4", що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321 (нежитлові приміщення 59а, 15-23,1, ДО, 96-99, 115, 116, 117а, 119), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5685;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.10.2008, укладений між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", від імені якого діяло ЗАТ "Автонавантажувач", та ЗАТ "Інженерні технології", предметом якого були нежитлові приміщення, позначені в плані літерою "Е-4", загальною площею 9 261,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321,-), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5621;
- визнати недійсним договір про поділ нежитлової будівлі від 30.12.2008, укладеного між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та ЗАТ "Інженерні технології", предметом якого була нежитлова будівля виробничого корпусу № 12, загальною площею 91 001,3 (дев`яносто одна тисяча одна ціла три десятих) кв. м, позначена в плані літерою "А- 4", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул, Шевченка, буд. 321, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 6579;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.01.2010, укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТзОВ "Фармекс" на суму 3 550 584, 00 грн, предметом якого були нежитлові приміщення загальною площею 14 794,1 кв. м, позначені за планом земельної ділянки літ. "А-4", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд, 321, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 860, 861;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.01.2010, укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТзОВ "Фармекс" на суму 2 134 848,00 грн, предметом якого були нежитлові приміщення загальною площею 8 895,2 кв. м, позначені за планом земельної ділянки літ. "А-4", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А, та зареєстрованого в реєстрі за № 856, 857;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.01.2010, укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТзОВ "Фармекс" на суму 2 218 032,00 грн, предметом якого були нежитлові приміщення загальною площею 9 241,8 кв. м, позначені за планом земельної ділянки літ. "А-4", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 858, 859;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.01.2010, укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТзОВ "Фармекс" на суму 1 667 052,00 грн, предметом якого були нежитлові приміщення загальною площею 9 261,4 кв. м, позначені за планом земельної ділянки літ. Е-4, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 854, 855.4;
- скасувати записи про державну реєстрацію наступних чотирьох об`єктів нерухомого майна та право власності на них:
1) виробничого цеху ремонту електродвигунів корпусу № 12 літ, "А-4" № 59а-119 (заг. площа 15 057 кв. м) за реєстраційним № 1729475146101, власник - ПП "Львівметалпласт";
2) виробничого цеху виготовлення труб, корпусу № 12 літ., "А-4" № 30-103 (заг. площа 8 998,7 кв. м) за реєстраційним № 1729446646101, власник - ТОВ "Укр- Полімер";
3) виробничого цеху корпусу № 12 літ."А-4" № 15а-123 (заг. площа 9 241,8, кв. м), власник - ТОВ "Укр-Полімер";
4) адміністративно-виробничого корпусу, корпусу № 12 літ,"Е-4" (заг. площа 9 271,8 кв. м), власник - ПП "Львівметалпласт".
- відновити в Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про право власності ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" на об`єкти нерухомого майна:
1) реєстраційний номер майна: 2125868, тип майна: нежитлові приміщення (будівля виробничого корпусу № 12 /літ. "А-4"/ загальною площею 91 001,3 кв. м, адреса нерухомого майна: Львівська обл. м. Львів, вулиця Шевченка Т. будинок 321, загальна площа (кв. м) 91 001,3 кв. м загальна вартість нерухомого майна (грн) 22 582 732 Номер запису:1 670 в книзі 6;
2) реєстраційний номер майна: 19936267, тип майна: нежитлові приміщення літ. "Е-4"; загальною площею 9 261,4 кв. м, адреса нерухомого майна: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321, загальна площа (кв. м): 9 261,4 кв. м,
та включити ці об`єкти нерухомого майна у ліквідаційну масу.
12. На обґрунтування цих вимог ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" стверджувало, що ТОВ "Фармекс" сприяло незаконному переходу права власності, при цьому, сторони договорів купівлі-продажу від 30.01.2010 не зазначили в правочинах істотних обставин щодо майна, яке є предметом договорів, фактичного володільця усіх зазначених об`єктів нерухомості, яким є ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" та дочірні підприємства - ДП "ЛА5", ЗАТ "Автонавантажувач", ТОВ "ТВП "Львівський автонавантажувач", ТОВ "Львівський завод ЗГМПТ" та ПАТ "Львівський завод автонавантажувачів", що користувались майном та здійснювали виробничу діяльність. Внаслідок цього виникають сумніви щодо достовірності актів приймання-передачі від 30.01.2010, які долучені представником ТОВ "Фармекс", оскільки ні представник ЗАТ "Інженерні технології", ні представник ТОВ "Фармекс" не мали можливості оглянути ці приміщення та укласти відповідні акти.
13. Також, позивач ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" мотивував заяву про уточнення позовних вимог тим, що у випадку визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 2008 року, що укладені між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та ЗАТ "Інженерні технології", при укладенні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Фармекс" ЗАТ "Інженерні технології" не було власником майна ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", а відповідно не могло передати покупцю більше прав на річ, ніж володіло. Позивач зазначив, що виходячи з положень статті 655 ЦК України обов`язковою ознакою договору-купівлі продажу є відплатність. На думку ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ", ТОВ "Фармекс" не надало суду жодних доказів здійснення оплати за договорами купівлі-продажу від 2010 року.
Обставини, установлені судами попередніх інстанцій
Щодо заяви про зміну предмета позову
14. За змістом заяви позивача ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" про зміну предмета позову від 02.03.2022 позивач змінив підстави позову - змінив фактичні обставини спірних правовідносин і зазначив нові обставини спірних правовідносин, якими обґрунтовує позовні вимоги, і які змінюють підстави позову, названі у позовній заяві, а також змінив предмет позову, виклавши його в новій редакції, відмінній від вимог викладених у первісній позовній заяві та доповнив позов новими позовними вимогами:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежитлові приміщення, позначені на плані літ.А-4, загальною площею 14 794,1 кв. м), укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТОВ "Фармекс", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком O. A. 30.01.2010 за реєстровим № 860, 861;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень нежитлові приміщення, позначені на плані літ.А-4, загальною площею 8 895,2 кв. м), укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТОВ "Фармекс", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком O. A. 30.01.2010 за реєстровим № 856, 857;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежитлові приміщення, позначені на плані літ.А-4, загальною площею 9 241,8 кв. м), укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТОВ "Фармекс", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком O. A. 30.01.2010 за реєстровим № 858, 859;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежитлові приміщення, позначені на плані літ.Е-4, загальною площею 9 261,4 кв. м), укладений між ЗАТ "Інженерні технології" та ТОВ "Фармекс", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком O. A. 30.01.2010 за реєстровим № 854, 855.
15. ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (банкрут) не є учасником правовідносин стосовно укладення перелічених у попередньому пункті договорів, оскільки вони укладені між ЗАТ "Інженерні технології" і ТОВ "Фармекс".
Щодо оспорюваних правочинів
16. Оспорювані позивачем за змістом первісних позовних вимог договір купівлі-продажу нерухомого майна № 5621 укладений 20.10.2008, договори купівлі-продажу нерухомого майна № 5678, № 5682, № 5685 укладені 23.10.2008, договір про поділ нежитлової будівлі, укладений 30.12.2008.
17. Із позовною заявою про визнання недійсними вказаних договорів ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" звернулося в межах справи про банкрутство ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" у червні 2021 року.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Щодо заяви про зміну предмета позову
18. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2022 в задоволенні заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 02.03.2022 за вх. № 5473/22 про зміну предмета позову відмовлено.
19. Мотивуючи цю ухвалу суд першої інстанції вказав, що у заяві від 02.03.2022 за вх. № 5473/22 позивач змінив і підставу, і предмет позову, що суперечить приписам статті 46 ГПК України.
Щодо позовних вимог
20. Господарський суд Львівської області рішенням від 26.12.2022 відмовив у задоволенні позову ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" до відповідача-1: ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", до відповідача-2: ЗАТ "Інженерні технології", до відповідача-3: ТзОВ "Фармекс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ПП "Львівметалпласт", ТОВ "Укр-Полімер" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів.
21. Місцевий господарський суд зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013), який не містив норми, яка передбачала спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містила спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду тривалістю один рік протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
22. Тож, суд дійшов висновку про неможливість застосування у цій справі зазначених позивачем підстав недійсності правочину, передбачених статтею 42 КУзПБ, з огляду на непоширення дії цієї норми на спірні правовідносини, що виникли до вступу в дію КУзПБ, адже провадження у справі про банкрутство ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" порушено 17.05.2010 відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
23. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2022 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" - без задоволення.
24. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні заяви позивача про зміну предмета позову через недотримання приписів статті 46 ГПК України та про відсутність правових підстав для застосування у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) статті 42 КУзПБ, як підстави визнання для недійсними правочинів боржника.
25. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що частиною першою статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині підстав визнання недійсними правочинів підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії названого Закону про банкрутство, та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" і до 19.01.2013) не містив норми, яку можна було б застосувати до кваліфікації спірних правовідносин за позовом ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ".
Рух справи у суді касаційної інстанції
26. 06.06.2023 ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.08.2022 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21).
27. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5015/118/11 (914/1689/21) визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023.
28. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2022 поновлено ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" строк для подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
29. У судовому засіданні 13.07.2023 взяли участь представники касанта, відповідача-2 та третьої особи, представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися.
30. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
31. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за наявного у судовому засіданні 13.07.2023 складу учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
32. У касаційній скарзі ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.08.2022 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) скасувати та направити справу на новий розгляд.
33. Касант стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись, зокрема, на те, що:
- уповноваженій особі учасників ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" незаконно відмовлено у доступі до правосуддя внаслідок відмови у залученні її до участі у справі третьою особою на стороні позивача, чим проігноровано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 18.05.2023 у справі № 5015/118/11(914/1760/21) та Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ);
- суд апеляційної інстанції не надав належної і своєчасної оцінки доводам щодо наявності підстав для відводу колегії суддів;
- суди порушили принцип рівності сторін у господарському процесі, адже взяли до уваги лише позицію ЗАТ "Інженерні технології";
- суди попередніх інстанцій помилково не застосували при вирішенні справи підстави визнання недійсними правочинів боржника згідно статті 42 КУзПБ з огляду на приписи статей 8, 58 Конституції України щодо прямої дії її норм та принципу дії правових норм у часі, висновок про застосування яких викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.08.2020 у справі № 922/2250/18, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19, від 29.05.2020 у справі № 910/14062/19;
- є необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 42 КУзПБ), викладеного у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 та від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача про те що через вчинення оспорюваних правочинів боржником недоотримано значних коштів за продане комісіонером майно, отже їх наслідком є банкрутство боржника та порушення інтересів його кредиторів, що свідчить про фраудаторність оспорюваних правочинів і наявність підстав для визнання недійсними з огляду на відповідні правові висновки Верховного Суду у постановах від 02.02.2021 у справі № 910/12809/16, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 06.10.2022 у справі № 904/624/19;
- судами не надано оцінки важливим обставинам справи, зокрема: відсутності доказів оплатності окремих договорів та їх укладення з метою виведення активів та отримання особистої вигоди власниками ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"; нездійснення покупцем погашення вимог ПрАТ "Оргхім"; обставинам і матеріалам іншої господарської справи № 15/253 за позовом боржника;
- суди попередніх інстанцій не надали правильної правової кваліфікації спірним правовідносинам, хоча мали це зробити з урахуванням принципу jura novit curia (суд знає закони) та правових висновків щодо застосування цього принципу, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 924/638/18;
- суди не врахували, що відбулася лише заміна предмета позову при поданні ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" заяви від 02.03.2022 про зміну предмета позову задля ефективного захисту прав позивача, адже всі зазначені у позовній заяві підстави позову (обставини) залишилися незмінними і від них позивач в жодному випадку не відмовився, отже доповнення позовних вимог не можна вважати одночасно зміною предмета і підстав позову, про що Верховний Суд виснував у постановах від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 16.02.2022 у справі № 910/10440/19 та інших.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(ЗАТ " Інженерні технології")
34. Відповідач - 2 подав відзив на касаційну скаргу та заперечення на відповідь касанта на цей відзив у яких стверджував про безпідставність доводів позивача, а також просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правильність висновків судів про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
(Уповноважена особа учасників ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач")
35. ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування", як уповноважена особа учасників ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", підтримало доводи касанта та просило вимоги касаційної скарги задовольнити в повному обсязі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
36. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у цій справі Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи і при цьому не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Вирішуючи наведені у пункті 4 цієї постанови питання Верховний Суд зазначає таке.
Щодо ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну предмета позову
38. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
39. При цьому відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
40. Отже, з наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя .
41. Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
42. Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
43. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
44. У поданій ПрАТ ВНК "Розточчя СТ" 18.06.2021 позовній заяві містилися вимоги щодо (1) визнання недійсним одностороннього правочину - відмови від позову; (2) визнання недійсними укладених у 2008 році правочинів боржника (ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач") щодо відчуження на користь ЗАТ "Інженерні технології" об`єктів нерухомості та подальшого їх поділу; (3) про визнання права власності банкрута на об`єкти нерухомості та включення об`єктів нерухомості у ліквідаційну масу.
45. Підставою цих вимог позивач визначив статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, статтю 42 КУзПБ, стверджуючи, що правочини укладені на шкоду кредиторам та з порушенням вимог закону між пов`язаними особами - споріднений склад засновників коміссіонера ЗАТ "Автонавантажувач" та ЗАТ "Інженерні технології"; відбулось відчуження активів що становили 40 % майнового внеску засновника та на підставі договору доручення із засновником за яким засновник отримав 2/3 виручки від продажу майна; розрахунок не здійснений грошовими коштами, а у рахунок передачі зобов`язань, а похідні вимоги обґрунтовані недійсністю оспорюваних правочинів.
46. Водночас до завершення підготовчого засідання позивач скористався правом на подання заяви про зміну предмета позову та стверджує, що лише конкретизував і доповнив перелік вимог задля ефективного захисту, а зазначення ним у заяві нових обставин не можна вважати зміною предмета позову.
47. За змістом частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
48. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
49. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
50. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
51. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
52. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.