ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 280/3715/20
адміністративне провадження № К/990/21346/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції у письмовому провадженні адміністративну справу №280/3715/20
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, ухвалену у складі: головуючого судді Коршуна А.О., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги у зв`язку із звільненням, відповідно до наказу прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 145329,42 грн при звільненні, відповідно до наказу прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020.
2. Як на підставу позову позивач посилався на положення статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої при припиненні трудового договору, зокрема з підстав змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, працівникові виплачується вихідна допомога.
3. Позивач зазначив, що його було звільнено відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з "ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури", а тому відповідач зобов`язаний був виплатити йому вихідну допомогу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 22.04.2003 працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема з 03.02.2017 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області.
5. 29.04.2020 прокурором Запорізької області видано наказ №736к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.
6. Підставою звільнення у вказаному наказі зазначено рішення Кадрової комісії №1 та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
7. 12.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому вихідної допомоги.
8. Листом від 21.05.2020 №18-3622-20 відповідач повідомив, що Закон України "Про прокуратуру" не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закон України "Про прокуратуру".
9. Не погоджуючись з відмовою відповідача виплатити йому вихідну допомогу, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку із його звільненням наказом прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020;
- зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку із звільненням у розмірі 24 221,57 грн.
11. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
12. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що частиною п`ятою статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Проте у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а отже, не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
13. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції уважав, що в спірних правовідносинах немає перешкод для виплати позивачеві вихідної допомоги на підставі положень 44 КЗпП України.
14. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурорам може виплачуватися вихідна допомога на підставі положень статті 44 КЗпП України.
16. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що до звернення до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги позивач ініціював судове провадження, предметом якого є наказ про звільнення та поновлення на посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №280/3609/20 визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 № 736к про звільнення ОСОБА_1 з прокуратури і поновлено його на службі із одночасним стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
17. Посилаючись на те, що позивача було поновлено на службі в прокуратурі з виплатою середнього заробітку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не може вважатися звільненим, а тому й підстави для виплати йому вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у спірних правовідносинах відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції застосував статтю 44 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.11.2021 у справі №480/6504/20 та інших.
20. Позивач доводить, що у вказаній постанові Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої для вирішення питання про виплату вихідної допомоги достатнім є факт звільнення особи. Питання правомірності/протиправності звільнення особи жодним чином не впливає на зобов`язання власника/уповноваженого органу виплатити звільненому працівникові вихідну допомогу.
21. Посилаючись на вказану правову позицію, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково пов`язав можливість виплати вихідної допомоги, відповідно до статті 44 КЗпП України, з результатами розгляду справи, предметом якої був наказ про звільнення.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
23. Касаційна скарга надійшла до суду 11.08.2022 і за наслідками автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів ОСОБА_2, Уханенка С.А.
24. Ухвалою Суду від 06.09.2022 було відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
25. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №280/3715/20.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В. Уханенка С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
27. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
28. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
29. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
30. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме:
- статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус";
- статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус";