Постанова
Іменем України
11 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 761/9347/21
провадження № 61-452св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
відповідачка - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, орган опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, поданої адвокатом Дев`яткою Олександром Григоровичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Комарницька О. В., орган опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві, про визнання недійсним іпотечного договору та скасування рішення про державну реєстрацію.
На обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 17 жовтня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
02 квітня 2018 року між ОСОБА_5 (за згодою дружини ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 укладений договір позики, за умовами пункту 1 якого ОСОБА_5 до укладення цього договору передав ОСОБА_4 строком до 02 серпня 2018 року грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, без нарахування відсотків за користування.
31 серпня 2018 року між ОСОБА_5 (за згодою дружини ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_5 на забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором позики від 02 квітня 2018 року нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку з простроченням повернення позики ОСОБА_5 звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 . 18 вересня 2018 року на підставі іпотечного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1212533980000, номер запису про право власності 28007597.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Згідно з матеріалами спадкової справи, крім ОСОБА_3, спадщину прийняли діти померлого: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
У зв`язку із зазначеним позивачі, які успадкували належні ОСОБА_5 права іпотекодержателя, як сторони іпотечного договору, вважали, що іпотечний договір необхідно визнати недійсним, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 1.4 іпотечного договору іпотекодавець підтвердив та гарантував, що не мають права користування квартирою, яка є предметом іпотеки за цим договором, малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи.
Крім того, ОСОБА_4 гарантувала, що протягом трьох місяців після укладення договору ОСОБА_6, яка була зареєстрована у квартирі, добровільно зніметься з реєстрації.
Однак ОСОБА_6 не здійснила зняття з реєстрації в обумовлений сторонами договору строк, чим, у свою чергу, позбавила ОСОБА_3 та її чоловіка можливості здійснити своєчасний продаж квартири, за рахунок чого повернути позичені кошти, оскільки потенційні покупці відмовляються придбати квартиру, в якій зареєстрована стороння особа.
З урахуванням наведеного просили визнати недійсним іпотечний договір від 31 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Комарницькою О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1004;
припинити право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2, зареєстрованого 18 вересня 2018 року на підставі іпотечного договору від 31 липня 2018 року приватним нотаріусом Комарницькою О. В., номер запису про право власності 28007597.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року відмовлено у затвердженні мирової угоди у цій справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умови мирової угоди містять умови, які не співвідносять з предметом і підставами позову та можуть порушувати права осіб, зокрема неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що відповідно до змісту іпотечного договору, останній не містить жодних умов, які б свідчили про обов`язок відповідача зняти з реєстрації у квартирі будь-яку особу протягом трьох місяців після укладення договору. Оскільки ОСОБА_5 своїм підписом у договорі засвідчив своє добровільне волевиявлення, суди дійшли висновку, що він був обізнаний щодо умов укладеного договору, усвідомлював їх правові наслідки та жодних заперечень не мав.
Суди зазначили, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю порушує права позивачів.
Також суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, зазначив, що мирова угода містить умови, які не співвідносяться з предметом і підставами позову та згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України порушують права неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2023 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявниця в апеляційній скарзі, окрім оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційної скарги включила також заперечення на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди та відмови у визнанні позову ОСОБА_4 . Проте суд апеляційної інстанції не розглянув вимог щодо заперечення заявниці на ухвалу суду першої інстанції про відмову у визнанні ОСОБА_4 позову, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції також не дослідив обставини щодо забезпечення позивачів житлом, потреби у іншому житлі, факту отримання грошових коштів від відповідача та фактичне врегулювання спору сторонами шляхом укладення мирової угоди. За таких обставин висновок суду, що умови мирової угоди порушують права неповнолітніх дітей, зроблений без посилання на докази у матеріалах справи.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на:
неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/1585/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 409/59/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 138/2557/19, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц;
відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України у правовідносинах, коли однією із сторін мирової угоди є повнолітні діти, один із батьків та неповнолітні діти, яких він представляє, у випадку, що волевиявлення повнолітніх дітей і одного із батьків повністю співпадає, а порушення інтересів неповнолітніх дітей фактично не встановлені;
недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
необґрунтоване відхилення клопотання про визнання позову (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ., на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, є спадкоємцями ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02 квітня 2018 року між ОСОБА_5 (за згодою дружини ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 укладений договір позики, за умовами пункту 1 якого ОСОБА_5 до укладення цього договору передав ОСОБА_4 строком до 02 серпня 2018 року грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, без нарахування відсотків за користування (а. с. 17).
31 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (за згодою дружини ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_5 на забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором позики від 02 квітня 2018 року нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 19-21).
З витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва випливає, що на момент укладення зазначеного іпотечного договору у квартирі була зареєстрована ОСОБА_6, дата реєстрації - 06 травня 1983 року (а. с. 29).
У зв`язку з простроченням повернення позики ОСОБА_5 звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, внаслідок чого 18 вересня 2018 року на підставі іпотечного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1212533980000, номер запису про право власності 28007597 (а. с. 27-28).
Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися на те, що незважаючи на гарантування відповідачем здійснити зняття з реєстрації ОСОБА_6 з квартири протягом трьох місяців після укладення договору, остання в обумовлений сторонами договору строк знята з реєстрації не була, що позбавило позивачку ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_5 можливості здійснити своєчасний продаж квартири, за рахунок чого повернути позичені кошти, оскільки потенційні покупці відмовляються придбати квартиру, в якій зареєстрована стороння особа.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю порушує права позивачів.
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права щодо вирішення спору по суті.
Водночас у касаційній скарзі заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково погодився з висновками суду першої інстанції про те, що умови мирової угоди порушують права неповнолітніх дітей. Крім того, суд апеляційної інстанції не розглянув заперечення заявниці на відмову судом першої інстанції у визнанні ОСОБА_4 позову.
Щодо заперечень заявниці на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди
09 червня 2021 року до суду першої інстанції надійшла спільна заява позивачів та відповідачки про укладення мирової угоди, текст якої надано для затвердження відповідно до статей 207, 255 ЦПК України.
Відповідно до змісту мирової угоди:
1. Позивачі та відповідач, які діють свідомо, добровільно, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились, що з моменту визнання та затвердження мирової угоди судом із закриттям провадження у справі №761/9347/21 право власності на квартиру АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1212533980000, номер запису про право власності 28007597, що належить ОСОБА_5 визнається за ОСОБА_4, а ОСОБА_4 повністю повертає суму позики у розмірі 1 000 000,00 грн за договором позики від 02 квітня 2018 року.
2. Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1212533980000 та провести реєстраційні дії щодо реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. На момент підписання мирової угоди ОСОБА_4 повністю повернула суму позики у розмірі 1 000 000,00 грн за договором позики від 02 квітня 2018 року ОСОБА_3, підтвердженням чого є підписання останньою цієї мирової угоди. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечують проти отримання всієї суми позики у розмірі 1 000 000,00 грн ОСОБА_3 та засвідчують згоду на таке повернення позики своїми підписами цієї мирової угоди.
4. З урахуванням пункту 5 мирової угоди, з моменту підписання мирової угоди договір позики від 02 квітня 2018 року припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
5. Сторони засвідчують, що після затвердження мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо майна, яке є предметом мирової угоди, в тому числі і з приводу договору позики.