Постанова
Іменем України
11 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 493/1513/22
провадження № 61-6043св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібна Нива",
відповідачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Левчик", державний реєстратор Одеської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельничук Володимир Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Левчик" на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року у складі судді Ільницької О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Базіль Л. В., Воронцової Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібна Нива" (далі - ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива") звернулося до суду з позовом, в якому просило:
визнати недійсним договір оренди землі від 13 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Левчик" (далі - ПП "Левчик"), щодо земельної ділянки площею 2,4528 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0625, право оренди якої зареєстровано державним реєстратором Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новаком С. П. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення, індексний номер 64565583 від 22 серпня 2022 року (номер запису про інше речове право 47655680 від 17 серпня 2022 року);
скасувати державну реєстрацію права оренди ПП "Левчик" щодо спірної земельної ділянки;
припинити право оренди ПП "Левчик" на спірну земельну ділянку;
скасувати державну реєстрацію іншого речового права - про припинення права оренди ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" на спірну земельну ділянку, проведену на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 жовтня 2018 року;
визнати за ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" право оренди спірної земельної на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" та ОСОБА_1 .
У грудні 2022 року ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, просило:
заборонити ПП "Левчик" вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам спірної земельної ділянки;
заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.
Заява обґрунтована тим, що 13 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП "Левчик" укладено спірний договір оренди землі, здійснено державну реєстрацію права оренди відповідача ПП "Левчик" на спірну земельну ділянку. За змістом інформаційної довідки ПП "Левчик" неодноразово, практично щорічно оформлює договір оренди землі, потім їх розриває, а в подальшому знову з`являються незаконні договори оренди землі щодо земельної ділянки, яка раніше було передана в оренду позивачу.
На підставі оспорюваного договору оренди землі відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки, не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого оспорюваного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору.
Укладення ПП "Левчик" договорів оренди стосовно цієї ж земельної ділянки та проведення відповідної реєстрації унеможливлює внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива". Невжиття такого заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року заяву ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ПП "Левчик" вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4528 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0625.
Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, а також призвести до порушення прав позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ПП "Левчик" задоволено частково.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року в частині заборони ПП "Левчик" вчиняти дії, спрямовані на використання спірної земельної ділянки, скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у застосуванні зазначеного виду забезпечення позову відмовлено.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), зокрема щодо співмірності, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, дійшов висновку, що заборона ПП "Левчик" вчиняти дії, спрямовані на використання спірної земельної ділянки, є неспівмірним втручанням у неспростоване право відповідача користування зазначеною земельною ділянкою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2023 року ПП "Левчик" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в задоволеній частині заяви про забезпечення позову скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у забезпеченні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що остаточне судове рішення у цій справі не підлягатиме примусовому виконанню. Застосувавши запобіжний захід у виді заборони вчинення реєстраційних дій, пов`язаних із спірною земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій фактично обмежили право власності відповідачки ОСОБА_1, зокрема у праві на розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Вжиті судами першої та апеляційної інстанцій заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, порушують баланс інтересів сторін, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Левчик" на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.