Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 753/24627/21
провадження № 61-6441св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська прокуратура, Головне управління Національної поліції у м. Києві,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гнатюк Тетяна Віталіївна, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, в складі судді Гаврилової О. В., від 19 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів:
Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М., від 21 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві, який в подальшому уточнив, про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він є власником автомобіля марки "Audi Q7", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
На підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду від 19 квітня 2018 року про накладення арешту на автомобіль Audi Q7", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, у кримінальному провадженні
№ 12018100020003027, вказаний автомобіль був вилучений та переданий на зберігання ОСОБА_2 .
Постановою слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві від 03 жовтня
2019 року кримінальне провадження № 12018100020003027 закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
Незважаючи на неодноразове скасування апеляційним судом ухвал суду про арешт автомобіля, із 2018 року позивач незаконно позбавлений права користуватись своїм майном, а його звернення із клопотаннями/заявами про вирішення питання щодо повернення вилученого транспортного засобу позитивного результату не дали.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в м. Києві та Київської міської прокуратури, яка полягає у неповерненні автомобіля марки "Audi Q7", 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, власнику ОСОБА_1, вилученого під час досудового розслідування у кримінальному проваджені
№ 1201810002003027 від 03 квітня 2018 року, зареєстрованого Дарницьким УП ГУ НП у м. Києві;
- стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції у
м. Києві та Київської міської прокуратури за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 21 березня 2023 року, закрито провадження у справі в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУНП в м. Києві та Київської міської прокуратури.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, врахував предмет позову та суб`єктний склад сторін, виходив з того, спір в частині визнання протиправною бездіяльності ГУНП в м. Києві та Київської міської прокуратури не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки порядок оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора у кримінальному провадженні, у тому числі й щодо неповернення володільцю вилученого в межах кримінального провадження майна, встановлено пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України і розглядається з правилами КПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гнатюк Т. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гнатюк Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києві від 19 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 21 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи № 753/24627/21 із суду першої інстанції.
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі.
Вказує, що позивач звертався з відповідною скаргою у порядку, передбаченому нормами статті 303 КПК України, проте за результатами її розгляду права та законні інтереси позивача не відновлені.
Зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають, в тому числі й протиправність діяння її заподіювача.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, після її перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів
судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.