Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 279/2563/22
провадження № 61-8198св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державна казначейська служба України, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2023 року у складі судді Воробйової Т. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів:Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви та судових рішень
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди та 3 % річних .
Просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 96 000,00 грн; стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації три проценти річних від простроченої суми 3 360,00 грн за весь час прострочення у розмірі 94 629 024,00 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, провадження у справі закрито.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 2-а-8506/11 визнано дії Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації в особі Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не виплати позивачу разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до визначеного законом розміру, неправомірними. Зобов`язано Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації в особі Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести ОСОБА_1 виплату разової грошової допомоги, передбаченої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з рахуванням отриманих коштів. Постанова набрала законної сили 10 травня 2012 року.
На виконання вказаного судового рішення казначейською службою 17 липня 2019 року виплачено 3 360,00 грн, тобто строк виконання судового рішення склав понад 7 років. Тому заявник вважає, що має право на стягнення 3 % річних від простроченої суми, а також моральної шкоди.
Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). У справі № 2-а-8506/11 заявник оскаржував неправомірність дій Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації в особі Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат як суб`єкта владних повноважень саме у порядку адміністративного судочинства. У цій справі між сторонами існує публічно-правовий спір щодо визначення правомірності дій (бездіяльності) відповідачів за відповідними позовними вимогами щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги та стягнення, у зв`язку із цим 3% річних та компенсації моральної шкоди, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки з огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст їх прав та обов`язків у цих правовідносинах та суб`єктний склад, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір між сторонами носить публічно-правовий характер та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, наслідком чого є закриття провадження у справі з підстав, передбачених пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Зазначив, що доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення місцевим судом норм процесуального права та чинення позивачу перешкод у доступі до правосуддя, порушення його права на безперервний розгляд у розумний строк його справи. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 295/8799/20 є недоречним. Дійсно, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Аналіз вказаної норми свідчить про те, що у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної або касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, проте така процесуальна дія не віднесена до компетенції суду першої інстанції.
Клопотання від 06 березня 2023 року про передачу справи за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду та від 13 березня 2023 року про прискорення розгляду заяви про передачу справи за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду, були подані позивачем після винесення судом ухвали про закриття провадження у даній справі, тому не могли бути розглянуті місцевим судом у порядку, визначеному ЦПК України, про що ОСОБА_1 був повідомлений судом (а. с. 161).
Відповідно до статті 31 ЦПК України передача справи до іншого суду можлива за умов, передбачених частиною першою цієї статті та в рамках територіальної цивільної юрисдикції, в той час як даний спір віднесений до адміністративної юрисдикції.В контексті наведеного посилання позивача на ухвалу судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2022 року, якою справу № 279/2563/22 було передано на розгляд Богунського районного суду м. Житомира, є неприйнятним.
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 за підписом і через електронний кабінет в системі "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якійпросить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду: "Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства" без вжиття/застосування суддівських процесуальних повноважень щодо забезпечення права на безперервний розгляд справи в розумний строк, враховуючи позовну давність, є порушенням його прав.
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ухвалою від 01 липня 2022 року передав справу на розгляд Богунського районного суду м. Житомира, чим реалізував його право на безперервний розгляд, розгляд справи в розумний строк, щодо позовної давності.
Проте Богунський районний суд м. Житомира справу станом на день подання касаційної скарги не передав для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду, що суперечить аналогічній у справі позиції Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 295/8799/20 (провадження № 61-11911св22). Тому суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року справа № 295/8799/20, ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справа № 295/8799/20 (провадження № 61-11911св22). Так, Верховний Суд в цій справі роз`яснив: "позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції".
Він не заявляв вимогу до відповідачів вирішити публічно-правовий спір, вимоги про стягнення шкоди не можуть бути розглянуті адміністративним судом. Із позову вбачається, що цей спір не є публічно-правовим, а тому в порядку адміністративного судочинства розгляду не підлягає, оскільки юрисдикція адміністративних судів, встановлена статтею 19 КАС України, на цей спір не поширюється.
Підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.