Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 507/2100/21
провадження № 61-8914св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Любашівка, відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області,
третя особа - директор навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Любашівка ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Любашівка, відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області, третя особа - директор навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Любашівка ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення виконання трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Любашівка (далі - НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей"), відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області, третя особа - директор НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення виконання трудових обов`язків та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовувала тим, що працює на посаді вихователя групи продовженого дня у НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей". 05 листопада 2021 року їй вручено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, з яким вона категорично не згодна.
08 листопада 2021 року їй вручено копію наказу № 87-к про відсторонення із 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати.
В наказі зазначено, що його видано відповідно до статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-III, постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Міністерства охорони здоров`я України" від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
Позивач вважає наказ незаконним та таким, що підлягає негайному скасуванню, оскільки він грубо й відверто порушує основоположне конституційне право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, також обмежувальні протиепідемічні заходи - протиправні та неконституційні.
За таких обставин позивач просила суд:
- визнати незаконним, скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 87-к про відсторонення позивача з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати, поновити її у виконанні трудових обов`язків за посадою викладача групи продовженого дня у НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" з 08 листопада 2021 року;
- стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року у складі судді Дармакуки Т. П. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач не довела факт порушення її прав відстороненням від роботи, оспорюваний наказ видано компетентною посадовою особою із дотриманням норм закону.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 08 листопада 2021 року № 87-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року та поновлено ОСОБА_1 у виконанні посадових обов`язків на посаді викладача групи продовженого дня у НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей".
Допущено ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків на посаді викладача групи продовженого дня у НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Любашівка.
Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 78 716,30 грн.
Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 2 270,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у роботодавця відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, щодо відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, а тому вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи є обґрунтованими. Право позивача на працю з відповідною оплатою було порушене відповідачем шляхом видання оскаржуваного наказу від 08 листопада 2021 року № 87-к, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права є стягнення із відповідача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Любашівського районного суду Одеської області.
25 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 31 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 01 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що обов`язковість щеплень для працівників, зокрема, закладів середньої освіти від COVID-19 встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, а наслідки відмови або ухилення - у постанові Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236. Зазначені нормативно-правові акти не містять обов`язкової додаткової підстави для відсторонення працівника від роботи - "належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби".
Вказується, що працівники окремих професій, виробництв та організацій діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що з 01 березня 2022 року позивач поновлена на роботі, а тому необґрунтованим є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада по 14 червня 2022 року.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя групи продовженого дня у НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей", що підтверджується трудовою книжкою (а. с. 15, 16).
05 листопада 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. У вказаному повідомленні запропоновано до 08 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19; Міжнародного, внутрішнього сертифікату або іноземного сертифікату, що підтверджував би вакцинацію від COVID-19 однією дозою вакцини або двома дозами дводозної вакцини, які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також попереджено про можливість надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 вересня 2011 року № 595. При цьому, позивача попереджено, що у випадку ненадання одного із зазначених документів, вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (а. с. 13).
Наказом директора НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" ОСОБА_2 від 08 листопада 2021 року № 87-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року, у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення (а. с. 12).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Конституція України як Основний закон гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).