Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 499/387/18
провадження № 61-3606св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб?єкт оскарження - головний державний виконавець Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області Цепак Олександр Ярославович,
заінтересована особа - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Погорєлова І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів:
Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Цепака О. Я.
Скарга мотивована тим, що виконавчий лист № 2-48 про стягнення
з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитом в сумі 176 628,94 грн стягувач подав з порушенням строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а саме: на момент видачі виконавчого листа законом було передбачено, що виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом одного року з дня набрання рішенням законної сили. Так, виконавчий лист було видано 08 червня 2010 року, а подано до виконавчої служби у 2017 році без поновлення строку для його пред`явлення. Всупереч статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_1 не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження.
ОСОБА_1 просив скасувати постанову від 07 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Іванівським районним судом Одеської області 08 червня
2010 року у справі № 2-483/2010 про стягнення з нього, ОСОБА_1,
і ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитом в сумі 176 628,94 грн; скасувати постанову про звернення стягнення на пенсію від 09 серпня 2017 року, виконавче провадження № НОМЕР_1.
Справу суди розглядали неодноразово.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня
2018 року, з урахуванням ухвали від 17 вересня 2018 року про виправлення описки, скаргу задоволено.
Визнано дії головного державного виконавця Роздільнянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Цепака О. Я. в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_1
і ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк" заборгованості за кредитом в сумі 176628,94 грн протиправними.
Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Іванівським районним судом Одеської області 08 червня 2010 року, про стягнення
з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитом в сумі 176 628,94 грн та постанову про звернення стягнення на пенсію від 09 серпня 2017 року, виконавче провадження № НОМЕР_1.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доказів того, що стягувач повторно надав виконавчий документ у строки для його пред`явлення, після переривання цих строків, немає, представник стягувача та державний виконавець у судові засідання не з`являлися, жодних доказів протилежного суду не надали; копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та інших постанов, прийнятих в результаті здійснення виконавчих дій.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.
Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року скасовано, постановлено нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Роздільнянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Цепак О. Я. відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15 вказано, що згідно з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Вперше виконавчий лист був пред`явлений банком до виконання 15 червня 2010 року, тобто в межах строку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на момент набрання законної сили рішенням суду та видачі судом виконавчого документа. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеною 30 червня
2015 року державним виконавцем Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в Одеській області Погребняком Я. С. у виконавчому провадженні № 41787354, виконавчий лист у справі № 2-483/2010, виданий 08 червня 2010 року, був повернений стягувачу і повторно пред`явлений до виконання 16 липня 2017 року, тобто
з дотриманням строку, передбаченого пунктом 1 частини першої 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, яка діяла на момент набрання законної сили рішенням суду та видачі виконавчого документа).
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасовано, справу № 499/387/18 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що стягувач пред`явив виконавчий лист, виданий 08 червня 2010 року Іванівським районним судом Одеської області у справі № 2-483/2010 до виконання з дотриманням строків, які були встановлені пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа. Разом з тим, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні скарги, апеляційний суд не звернув уваги на те, що скарга була обґрунтована й неотриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, однак суд не надав мотивованої оцінки цим доводам скарги ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції не з`ясував: чи порушуються оскарженими постановами державного виконавцяправа ОСОБА_1 як боржника; коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про оскаржені постанови державного виконавця; чи пропущено строк звернення до суду зі скаргою. А тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Повторний апеляційний перегляд справи
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення.
Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" без задоволення, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду із скаргою. При цьому апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які підтверджували б факт направлення у встановленому законом порядку та отримання
ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від
07 березня 2017 року. Таких доказів також немає в копіях матеріалів виконавчого провадження, які були приєднані до матеріалі справи на запит суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 березня 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 рокуі постановити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій головного державного виконавця, не обґрунтував свою позицію. Матеріалами справи підтверджено своєчасне пред?явлення стягувачем виконавчого документа до виконання. Заявник вказує, що порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою закон пов?язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аргументи інших учасників справи
02 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Іванівського районного суду Одеської області.
30 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені