Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 752/24812/20
провадження № 61-5776св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилаючись на те що у зв`язку з неправомірною поведінкою відповідачки позивачам було завдано матеріальної та моральної шкоди з огляду на наявність пошкоджень в їх квартирі та порушення їх звичного способу життя внаслідок проведення ремонтних робіт в квартирі відповідача, ОСОБА_6
і ОСОБА_7 просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 22 190,75 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 375 000,00 грн; стягнути
з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі
375 000,00 грн, а також постановити окрему ухвалу на адресу начальника
ГУ НПУ у м. Києві щодо притягнення до суворої відповідальності дільничних офіцерів Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за неналежне виконання службових обов`язків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року
у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачі не довели належними та допустимими доказами вини відповідача у заподіянні їм матеріальної та моральної шкоди пошкодженням їх квартири та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою.
Апеляційний перегляд справи
Не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від
26 жовтня 2022 року, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 29 грудня 2022 року оскаржили його в апеляційному порядку.
Одночасно заявники подали заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявники зазначили, що 26 жовтня 2022 року під час судового засідання головуючий суддя не оголосила рішення суду, а лише запитала, на яку адресу направити судове рішення. Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Ткаченко Ю. Б. просив направити копію судового рішення на його електронну адресу, але адвокат, незважаючи на їх неодноразові звернення, не передав їм копію рішення суду. Після цього вони особисто 01 грудня 2022 року прибули до суду та отримали копію рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року, з наведенням інших підстав для поновлення строку.
09 березня 2023 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Цього ж дня заявники подали доповнення до клопотання.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у судовому засіданні, яке відбулось 26 жовтня 2022 року, присутніми не були. Був присутнім лише представник ОСОБА_10 - адвокат Ткаченко Ю. Б., який представляв інтереси лише ОСОБА_10 та який отримав рішення суду першої інстанції засобами електронного зв?язку (на електронну пошту). Заявники вказують, що повноваження адвоката Ткаченка Ю. Б. припинилися після проголошення рішення суду першої інстанції. Заявники повний текст рішення суду першої інстанції отримали лише 01 грудня 2022 року. Апеляційна скарга подана 29 грудня 2022 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4
і ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від
26 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявники не навели будь-яких поважних причин, що стали перешкодою для отримання ними рішення суду своєчасно, якщо вони бажали його отримати особисто, оскільки
вдорученні для надання безоплатної вторинної правової допомоги не зазначено застереження або обмеження представлення інтересів після ухвалення рішення у справі. Посилання на довідку Правобережного київського міського центру з надання безоплатної вторинної допомоги, що повноваження адвоката у справі були припинені в момент винесення рішення суду, не можуть бути поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки адвокат отримав копію рішення як представник, а вручення процесуального документа представнику не зумовлює іншого початку перебігу строку на апеляційне оскарження для особи, яку він представляє.
За таких обставин апеляційний суд визнав наведені заявниками причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за частиною четвертою статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 квітня 2023 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки наведеним заявниками обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, хоча ОСОБА_4 зазначив, що він є особою ІІ групи інвалідності довічно, є маломобільною особою, особисто до суду не приїжджав, на проголошенні рішення суду 26 жовтня 2022 року присутнім не був, копія повного тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року йому не направлялася. Рішення суду першої інстанції було направлено на електрону пошту його адвоката, про що заявник не знав. Адвокат, який був його представником за дорученням Правобережного київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, рішення суду не оскаржував, з ним не зв?язувався. Копію повного тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня
2022 року суд першої інстанції на його адресу не направляв. Крім того, ОСОБА_6 вказує, що повноваження його представника закінчилися після проголошення рішення суду.
ОСОБА_5 як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року зазначав, що в судовому засіданні 26 жовтня 2022 року не було взагалі ніякого проголошення рішення суду, а ОСОБА_5 копію повного тексту рішення суду отримав особисто в суді 01 грудня 2022 року. До
01 грудня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва копії повного тексту рішення суду на його адресу не направляв. Представника
ОСОБА_7 не мав.
Доводи інших учасників справи
23 червня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Дорож М. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня
2023 року - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року ОСОБА_4
і ОСОБА_5 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
12 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволеннюз таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права