Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 429/10408/12
провадження № 61-7595св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ"
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі судді Максюти Ж. І.
у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 04 липня 2008 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ "Донгорбанк", а в подальшому ПАТ "ПУМБ", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 173ДЖ/30/08И. Відповідно до умов вказаного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 38 000,00 дол. США, а позичальник - використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користуванням кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, які визначені кредитним договором.
Позивач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, надав відповідачу ОСОБА_1 обумовлені кредитним договором грошові кошти, що підтверджується заявкою на видачу готівки від 04 липня 2008 року № 14_2.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 04 липня 2008 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ "Донгорбанк", а в подальшому ПАТ "ПУМБ", і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 173ДЖ/30/08И. Відповідно до умов цього договору поручитель зобов`язався перед банком за виконанням позичальником обов`язків за кредитним договором.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 11 вересня 2012 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 36 957,48 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 30 042,23 дол. США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом - 6 914,91 дол. США; пеня за порушення строків виконання зобов`язань - 0,34 дол. США.
ПАТ "ПУМБ" просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 173 ДЖ/30/08И у розмірі 36 957,48 дол. США.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 957,48 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 30 042,23 дол. США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом - 6 914,91 дол. США; пеня за порушення строків виконання зобов`язань - 0,34 дол. США.
Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" судовий збір у розмірі по 1 476,43 грн з кожного.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не виконують взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що полягає у простроченні сплати заборгованості за кредитом, а також процентів за користування кредитними коштами. Тому суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у цій справі.
Апеляційний суд вказав, що 14 травня 2021 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року. При цьому у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження посилався на те, що повний текст оскаржуваного судового рішення представник ОСОБА_2 отримав лише 11 травня 2021 року. Вказане підтверджується матеріалами справи. Суд першої інстанції не направив копію рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року сторонам у справі. Також матеріали справи не містять доказів отримання оскаржуваного судового рішення особою, яка подала апеляційну скаргу. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника позивача ПАТ "ПУМБ" - ТОВ "АНСУ".
Суд апеляційної інстанції вказав, що ТОВ "АНСУ" набуло право вимоги за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 173 ДЖ/30/08И. Це підтверджується належними та достатніми доказами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ТОВ "АНСУ", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнено з ТОВ "АНСУ" на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 429,29 грн.
Апеляційний суд встановив, що ухвалою суду першої інстанції від 22 листопада 2012 року призначено справу до судового розгляду на 03 січня 2013 року. Надалі справа була призначена до розгляду на 04 лютого 2013 року. Проте матеріали справи не містять доказів направлення та вручення відповідачам судової повістки про призначення справи до розгляду на 03 січня 2013 року і 04 лютого 2013 року. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 та без його належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, а у справі слід ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вказав, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Апеляційний суд також зазначив, що при ухваленні рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором як з позичальника, так і з поручителя, суд першої інстанції не звернув уваги на норму частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору поруки та реалізації банком права на дострокове стягнення кредиту.
Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу ТОВ "АНСУ" задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасовано. Передано справу № 429/10408/12 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Верховний Суд вказав, що при поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу зі спливом одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, не зазначив виняткових обставин або причин для незастосування положень частини другої статті 358 ЦПК України та не навів обґрунтування поновлення такого строку.
09 травня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла справа № 429/10408/12.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову ухвалу, якою відкрити апеляційне провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
08 червня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Стрільчук В. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не мав права відмовляти у відкритті апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_2, отримавши повний текст рішення суду першої інстанції, в межах строку на апеляційне оскарження звернувся із апеляційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року ТОВ "АНСУ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судове рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.